Курсовая работа: Фразеологічні синоніми тематичної групи "старанно працювати" та основні вправи до їх засвоєння на старшому етапі навчання

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів «фразеологія» та “фразеологізм ”. А ті , що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” (гр. phrasis – “вираз , зворот ”, logos – “слово, вчення ”): це

1) сукупність фразеологізмів певної мови ;

2) розділ мовознавства , який вивчає фразеологічний склад мови.

Термін «фразеологія» є багатозначним . В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін уживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер. Такі, наприклад, Hals iiber Kopf стрімголов, похапки, абияк; j-m einen Floh ins Ohr setzen розбурхати, стурбувати когось повідомленням; gleiche Briider, gleiche Kappen два чоботи — пара. Нарешті, фразеологією називається лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі поєднання слів мови.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться ще в стадії становлення . Передумови її булі підготовлені російськими і зарубіжними лінгвістами . Російські лінгвісти — акад . А.А. Шахматов, акад . Ф. Ф. Фортунатов, проф . В. К Порзежинський зробили значний вклад внесок в розробку словосполучень з синтаксичної точки зору. Візначення типів поєднань фразеологізмів в стилистико-семантичному плані було дане Шарлем Баллі і Альбером Сеше. Період інтенсивного розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни настав в радянській лінгвістиці після появи відомих робіт акад. В.В Виноградова.

На даний момент фразеологія як область мовознавства у філологічній літературі біля в загальному сенсі визначається як самостійна лінгвістична дисципліна, специфіка якої полягає біля в встановленні складу стійких або фразеологічних словосполук даної мови, вивченні закономірностей виникнення і розвитку цих одиниць, а також у визначенні груп стійких словосполучень даної мови в залежності від їх структурних і семантичних особливостей.

Фразеологічний склад німецької мови має ряд специфічних, властивих тільки йому особливостей . Проте ця специфіка може бути виділена лише на тлі тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду інших європейських мов .

Фразеологізми або стійкі словосполучення (phraseo-logische oder stehende Wortverbindungen) відрізняються від вільних синтаксичних словосполук, перш за все, тим, що вони в семантичному плані є єдністю і виражають, як правило, одне (єдине або розчленоване) поняття, напр.: etw. zum Ausdruck bringen виражати, виразити щось, mit Haut und Haar цілком, sich aufs hohe Pferd setzen розхвастатися, запишатися. Різніця в понятті, що виражається вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виступає особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення, наприклад: blauer Brief — блакитний лист (вільне словосполучення) і blauer Brief - - повідомлення про відставку (фразеологічне словосполучення); junges Gemüse — молоді овочі (вільне словосполучення) і junges Gemüse (розм.) — дітвора, молодь

(фразеологічне словосполучення). Стійкі словосполучення лише зовні зовнішньо нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними по синтаксичній структурі, але не ідентичні їм по семантиці. Стійкі або фразеологічні словосполучення служать, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Другою відмітною властивістю фразеологічних одиниць є їх стійка або стабільна форма, внаслідок чого вони існують в мові як готове ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця обставина також зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Таким чином, семантичну єдність стійкого словосполучення і функціонування такого словосполучення як єдиного цілого уподібнюють фразеологічній одиниці і включають їх в словарний склад мови.

Ми можемо визначити фразеологічні одиниці таким чином:

Фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення , які, незалежно від кількості слів-компонентів , утворюють семантичну єдність і виконують в мові називну або експресивну функцію.

2.2.Класифікація фразеологічних одиниць

Стійкі словосполучення дуже різноманітні як в структурному, семантичному, так і у функціональному плані. Внаслідок цього усяка систематизація матеріалу фразеологізму у вигляді класифікацій будується залежно від того, які властивості одиниць фразеологізмів піддаються аналізу.

У лінгвістичній літературі відомо декілька класифікацій фразеологізмів. Для німецької літератури характерна класифікація, представлена в обширній праці Фрідріха Зейлера «Deutsche Sprichworterkunde». Типовим в цій роботі, що займає особливе місце в німецькій літературі по фразеології (разом з багатющим фактичним матеріалом, тут містяться і розгорнені теоретичні узагальнення), є те, що вона систематизує лише один вид стійких словосполучень, а саме такі поєднання, в яких є експресивність, емоційність, оціночний характер.

Виходячи з додаткових семантичних, структурних і функ­циональных моментів, властивих фразеології даного вигляду виду, Ф. Зейлер розрізняє наступні групи фразеологізмів:

1. прислів'я (Sprichworter );

2. літературні варіанти прислів'їв — афоризми, сентенції (Aphorismen , Sentenzen );

3. приказки (die sprichwortlichen Redensarten );

4. парні словосполучення (die sprichwortlichen Formeln );

5. крилаті слова (gefliigelte Worte ).

До недоліків даної класифікації відноситься, по-перше, неповний обхват охоплення всіх видів стійких словосполучень німецької мови, тобто ігнорування неафористичних словосполучень, які складають, на нашу думку, не менш важливу частину фразеології .

Наступним недоліком даної класифікації є нечіткість терміну «приказка», що включає фразеологію, різну по своєму емоційному потенціалу, мотивованості значення і ін. Термін «приказка» в даному випадку об'єднує як повністю невмотивовані вирази, ідіоми типа Pech haben, так і образно-мотивовані з явно відчутним перенесенням значення, ср. einem eine schone Suppe einbrocken, а також односкладні пропозиції, що є вигуками, що вживаються в повсякденно-розмовній мові для посилення емоційності вислову, наприклад: Ja, Kuchen! Чом би не так! Ну, вже це дзуськи, цей номер не мине!; Schwamm driiber! Забудемо про це! Досить про це (букв.: Зітремо це)

Значне розповсюдження поширення в радянській германістиці полу­чила в останнє десятиліття структурно-семантична класифікація одиниць фразеологізмів німецької мови, принципи якої запозичені з із класифікації акад . В. В. Виноградова для одиниць фразеологізмів російської мови. Виходячи з се­мантической спаяності компонентів, всі фразеологічні одиниці підрозділяються на три групи:

- фразеологізми-зрощення;

- фразеологічні єдності;

- фразеологічні сполуки.

Фразеологічні зрощення або ідіоми є абсолютно неподільними, нерозкладні словосполучення, значення яких не залежить від їх лексичного складу. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів. Прикладами таких словосполук в німецькій мові є вирази einen Korb bekommen дістати відмову при сватанні; j-m Brief und Siegel geben поручитися перед кем-л . за что-л ., запевнити увіряти кого-л . у чем-л .; j-n oder etwas im Stich lassen залишити кого-л . напризволяще, змінити зраджувати какому-л. справі речі, підвести кого-л.; schlecht und recht скромно і чесно; рівно, врівень.