Курсовая работа: Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи

1) різкі стихійні короткочасні лиха: усе ті ж землетруси, виверження вулканів, лавини тощо;

2) стихійні лиха, що виникають унаслідок тривалого накопичення результату дії якого-небудь негативного явища. Це, перш за все, техногенна дія на довкілля, пов'язана із забрудненням атмосфери, гідросфери, літосфери і т.д. До цього типу криз можна віднести й зростання чисельності населення нашої планети.

Природні катастрофічні явища можуть також класифікуватися за площею охоплення. З цих позицій вони бувають: локальні окремі ділянки великих екосистем; регіональні, такі, що охоплюють окремі регіони, наприклад, Європу; і, нарешті, глобальні, які стосуються нашої планети в цілому, усього живого і неживого на ній. До таких катастроф можна віднести пандемії.

За місцем локалізації ???????? ???? ????????? ??:? ?????????? (?????????? ????????, ??????????, ?????, ????);? ??????????? (??????, ??????? ??????, ??????);? ?????????? (???????, ?????, ???????, ?????????).

Ще один критерій існуючих класифікацій – кількість жертв тієї або іншої природної катастрофи, хоча смерть навіть однієї людини – це вже катастрофа. Проте, така класифікація існує. У цьому випадку говорять про дрібні і великі катастрофи. Можна класифікувати катастрофи за нанесеним матеріальним збитком.

Звичайно, точно визначити до якого класу або типу відноситься та або інша природна катастрофа, досить складно. Тому, що це - багатофакторне і багатопричинне явище [10].

РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф

Природні катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніми навколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленими процесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов'язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших.

До зовнішніх сил природи, здатних призвести до катастрофічних наслідків для екосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів і радіаційного поясу, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахи наднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали.

Сонячна система рухається навколо центра Галактики не по колу, а по еліпсу зі значною різницею в довжині його осей. Максимальні наближення до центра Галактики, що спостерігаються приблизно один раз на 250 млн. років, зміни сил гравітаційних, магнітних і електромагнітних полів у Космосі під час обертання Сонячної системи навколо центра Галактики викликають на Землі збурення її геофізичних полів, стимулюють розвиток вулканізму й землетрусів, рух тектонічних плит і деформацію земної кори, а також спричиняють періодичні зміни клімату (зледеніння й потепління), що супроводжуються екологічними катастрофами.

Великий вплив на біосферу Землі справляють також збурення геофізичних полів унаслідок періодичних вибухів на Сонці, спалахів у його хромосфері, які є причиною появи на Землі полярних сяйв, магнітних бур та ін.

З давніх часів до наших днів на Землі періодично відбуваються грандіозні катастрофи, спричинені падінням космічних тіл (великих метеоритів, астероїдів, комет).

Внутрішніми силами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення в земній корі великих розломів тощо.

Причинами виникнення катастроф є не лише власне природні фактори, а й людська діяльність. Знищення традиційних екосистем (наприклад, вирубка лісів) приводить до збільшення числа засух, повеней і ураганів. Окрім того, за даними Національної Дослідницької Ради, негативну роль виконує процес урбанізації: такі стихійні лиха, як землетруси, особливо небезпечні в місцях масового скупчення населення. Слід відзначити, що основний збиток завдається в результаті впливу не первинних факторів, що породжуються земною стихією, — коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому утворюються,— а повторними, які виникають під впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо[5].

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

Найчастіше землетруси трапляються в місцях зіткнення двох тектонічних плит, як, наприклад, у Каліфорнії вздовж розлому Сан-Андреас. У процесі того, як плити насуваються одна на одну, тиск зростає, доки одна з плит не «поступиться». Чим більший проміжок часу минає між двома землетрусами, тим сильніший тиск плит і тим більша вірогідність того, що наступний землетрус буде ще потужніший[1].

Значні побоювання повинні виникати землетруси, які іноді виникають всередині тектонічних плит – у будь-якому місці і в будь-який час. Вони трапляються далеко від країв плит, що робить їх непередбачуваними.

Підземні поштовхи силою 7 балів глибоко в земній мантії не є небезпечними, на глибині 650 км – можливо, не спричинять руйнувань на поверхні, у той же час, як слабкий землетрус на глибині 6 км може стати причиною серйозних порушень на значних територіях[8].

Мегацунамі - надпотужна хвиля цунамі, яка загрожує великим проникненням углиб суші. Може бути викликане космічною катастрофою (наприклад, зіткненням Землі з астероїдом) або земними причинами - землетрусами, зсувами ґрунту, обвалами.

У зв'язку з детальним вивченням і господарським освоєнням високогірних територій людині все частіше доводиться стикатися з грізними явищами природи, одним їх яких є раптові просування льодовиків. Причому набагато більшу небезпеку являє не сам льодовик, який просувається лише на декілька кілометрів. Річ у тому, що при переміщенні такий льодовик нерідко перегороджує бічні долини, і за крижаними загатищами утворюються озера. Велика маса води накопичується в них і прориває неміцну греблю, і тоді величезна хвиля води, змішаної з льодом і валунами спрямовується вниз по долині, змітаючи все на своїй дорозі.

Лавина – це потужний сніговий обвал, що виникає на крутих гірських схилах. Величезні маси снігу ковзають по поверхні схилу, проходячи частину дороги у вільному падінні. Падіння лавини супроводжується, залежно від стану снігу, оглушливим шумом і скреготом. На відміну від обвалів скельних порід, лавини у процесі руху значно збільшуються за рахунок захоплення нових шарів снігу, що лежать нижче по схилу. Швидкість лавини може досягати 80–100 м/сек [3].

глобальна катастрофа природна

Розділ 4. Приклади найзначніших катастроф

З 1949 року усі можливі природні катаклізми забрали життя більше 1,4 млн чоловік. За півстоліття на Землі сталося більше 250 катаклізмів, які завжди супроводжувалися людськими жертвами. А за все тисячоліття сталося 100 тис. природних катастроф, у яких загинуло 15 млн чоловік, із них 3,5 млн — у XX столітті.

За статистикою, перші позиції за кількістю жертв займають повені. Доречно буде згадати трагедію у Венесуелі, коли під шаром води та грязі були поховані близько 50 тисяч чоловік.

Серед найбільш страшних катаклізмів - землетруси у Вірменії, Китаї, Мексиці та Туреччині.

Експерти однієї з найбільших у світі страхових компаній Munich Дає підрахували, що у 1999 році на планеті сталося більше 700 великих та середніх природних катастроф, внаслідок яких загинули тисячі людей.

За останні десять років економічні втрати від природних лих склали 535 млрд доларів.

Доки вулканічні сили дрімають у підземних глибинах, ми забуваємо про їх руйнівну енергію. Поряд із землетрусами, вони є однією з найпотужніших сил на планеті [4].

Витвереження вулкана – це подія планетарного масштабу. Уже не один раз хмари з часток магми спричиняли погіршення клімату на Землі [1].