Курсовая работа: Годівля корів
Для підвищення поживності як сухого, так і вологого зерна застосовують плющення. Оптимальна вологість зерна при цьому — 23—25%. Зазор між вальцями плющилки, який забезпечує оптимальну товщину пластівців, має бути 0,4—0,6 мм.
При обробці зерна перед плющенням сухою парою якість плющення підвищується, але тривалість зберігання такого зерна невелика — 24 рік. Це пояснюється тим, що жири зерна складаються переважно з ненасичених кислот (олеїнова, лінолева), які швидко окислюються і гіркнуть.
Коровам з різною продуктивністю згодовують 4,5— 8 кг плющеного зерна пшениці та ячменю на голову за добу, що становить 5,4—9,6 корм. од. і 600—900 г перетравного протеїну. Наявність плющеного зерна в раціонах корів-рекордисток — важливий чинник підтримання високої продуктивності. Згодовування зерна, пропареного водяною парою при атмосферному тиску 9,81 Па протягом 10—12 хвилин, з наступним плющенням, сприяє збільшенню приросту маси молодняку великої рогатої худоби й свиней на 5 %, витрати кормів на 1 кг приросту при цьому зменшуються відповідно на 9 і 6 %.[3]
При відгодівлі баранчиків переваг за продуктивною дією зерна сухого плющення порівняно з розмеленим зерном ячменю не виявлено.У раніше проведених дослідженнях О. П. Дмітроченка і П. Д. Пшеничного також не було встановлено підвищення продуктивної дії зерна сухого плющення при згодовуванні жуйним. Проте при відгодівлі молодняка великої рогатої худоби та овець на відкритих майданчиках переваги сухого плющення зерна порівняно з розмеленим полягають у зменшенні механічних втрат зернофуражу при навантажуванні, транспортуванні та роздаванні його тваринам.
При волого-тепловій обробці зерна й нагріванні до температури 60—75 °С відбувається желатинізація крохмалю як результат розриву оболонок крохмальних зерен. Внаслідок цього поживні речовини стають доступнішими для тварин, що збільшує ефект перетравності до 13 %. Крохмаль желатинізується в межах 30—60 % при поєднанні гідротермічної обробки і плющення зерна. Найвищого ступеня желатинізації (до 100 %) досягають екструзією пропареного зерна. Тонка желатинізація крохмалю відбувається також при обробці зерна гарячим повітрям (108 °С) протягом 2 хв і наступному плющенні. Змінюються й білки. Одночасно дія тепла, вологи і тиску спричиняє розрив водневих і навіть пептидних зв'язків. Це призводить до денатурації білка й підвищеного використання азоту. Згодовування зерна, підданого волого-тепловій обробці, викликає специфічні процеси бродіння в рубці, при яких зростає вміст пропіонової кислоти у рубцевій рідині (Максаков В. Я- та ін., 1985).
Засвоєння тваринами крохмалю обробленого зерна супроводжується кращим використанням азоту та енергії. При згодовуванні обробленого зерна ефективність відгодівлі жуйних підвищується на 5, а свиней — на 10— 12 %. Витрати концентрованих кормів при вирощуванні бичків зменшуються на 9—10, а при відгодівлі свиней — на 6 %.[4]
1.3.2 Флакування
Флакування — виготовлення пластівців під дією парі і тиску. Зерно надходить у парову камеру й піддається дії насиченої парі до досягнення вмісту вологи в ньому 18—20 %. Година перебування зерна в камері залежить від його виді й вологості. Середня тривалість експозиції кукурудзи—10—20 хв, сорго—15—30, ячменю, пшениці і вівса — 6—10 хв. Після обробки парою зерно пропускають через вальці, нагріті до температури 100 °С.
Комбінована дія вологи, високої температури й тису зумовлює значні фізичні та хімічні зміни зерна під дією парі відбувається же латинізація. Ступінь останньої — важливий фактор, що визначає підвищення кормової цінності готового продукту. Надмірна желатинізація може негативно вплинути на продуктивність тварин, ефективність використання кормі, а також викликати у них ацидоз. Оптимальною вважається 30— 50 %-на желатинізація. Зерно кожна піддавати дії парі під тиском перед подачею на вальці. Таку обробку називають флакуванням під тиском. Тривалість експозиції цілого зерна під дією парі 1—2 хв. Одержані пластівці мають температуру 93 °С і вологість 16—20 %. Товщина їх залежить від зазору між вальцями. Худобі на відгодівлі при рівні концкормів у раціоні понад 90 % краще згодовувати тонкі пластівці. Це порівняно з використанням грубих збільшує приріст живої маси на 4—5 %, а ефективність використання корму — на 8—10%. Якщо а раціонах менше концкормів (60—80 %), тонкі пластівці мають незначну перевагу над грубими або вона не спостерігається зовсім.[8]
Ефективність використання пластівців на 5—10 % вища, ніж подрібненого або роздробленого зерна. Якщо в раціонах високий рівень концкормів, добове споживання корму тваринами буде на 5—10 % вищим при заміні роздробленого чи подрібненого зерна на пластівці сорго. Проте при заміні дробленої чи подрібненої кукурудзи на кукурудзяні пластівці добове споживання корму знижується на 5—10 %. Згодовування зерна ячменю, обробленого способом флакування, сприяє підвищенню продуктивності баранчиків на відгодівлі на 9 %.
1.3.3 Підсмажування зерна
Підсмажування зерна грунтується на інтенсивному нагріванні його сухим повітрям, під дією якого відбуваються фізико-хімічні зміни в структурі зерна. При цьому значно зростають поживність, засвоюваність та інші показники. Підсмажування надає зерну приємного смаку, кольору й аромату, що сприяє кращому поїданню його. Оброблене зерно сорго збільшується в об'ємі у 9—13 разів, пшениці і ячменю — в 1,5 разу. На ступінь декстринізації крохмалю під годину нагрівання великою мірою впливають вихідна вологість зерна, тривалість обробки й температура нагрівного агента.
Найбільша декстринізація крохмалю відбувається яровини нагріванні зерна ячменю вологістю 20—25 % і наступному підсмажуванні при температурі 250 °С протягом 2,5 хв. Вміст сирого протеїну в не такому разі змінюється. Підвищення температури підсмажування кукурудзи від 80 до 104°С впливає на вміст перетравної й обмінної енергії і значно збільшує засвоєння азоту свиньми, що ростуть. Підсмажування зерна при температурі 124°С зменшує доступність лізину на 11 %.
Підсмажування зерна застосовують у свинарстві для підгодівлі поросят-сисунів. Як правило, використовують ячмінь, який у такого вигляді має добрі смакові якості й краще засвоюється. Середньодобові прирости поросят, що одержували в раціоні 33 % підсмаженого ячменю, збільшувалися на 5 %, а витрати корму на 1 кг приросту живої маси зменшувалися на 10 %.
1.3.4 Осолоджування.
При осолоджуванні частина крохмалю, що є у кормі, під дією тепла і ферментів перетворюється на солодовий цукор, кількість якого досягає 10—12 %. Здійснюють осолоджування у приміщенні кормоцеху при температурі 18—20 °С у спеціальних місткостях. Дрібно розмелений корм насипають у місткість кулею не більше 50 см, заливають гарячою водою (85— 90 °С) з розрахунку 2—2,5 л на 1 кг сухої маси, ретельно перемішують, накривають брезентом і залишають на З—4 рік. Для кращого зберігання тепла (60—65 °С) на брезент насипають куля тирси завтовшки 2—3 см. Для поліпшення осолоджування до корму після охолодження до температури 65 °С додають 2—3 % (від початкової маси) подрібненого солоду, виготовленого з пророслого ячменю. Через 3—4 рік осолоджування закінчується, корм має солодкий смак, його відразу ж використовують, щоб він не прокис. Згодовують осолоджений корм переважно поросятам, а також свиням на відгодівлі у кількості, що не перевищує половини даванки концкормів. Іноді для підтримання апетиту осолоджений корм дають молодняку великої рогатої худоби і коровам.
Осолоджування застосовується для поліпшення смаку крохмалистих прісних кормів шляхом перекладу частини крохмалю в цукор (мальтозу) дією діастази зерна або спеціально доданого солоду.
Для осолоджування мелене зерно заливають 2— 2,5 частин гарячої води, ретельно перемішують і протягом 4 ч підтримують температуру 55—60°С. Після осолоджування вміст цукру в зерні збільшується з 0,5—1 до 8—12 %.
Цей спосіб трудомісткий і вимагає великих витрат енергії, тому застосовується тільки в окремих господарствах.
1.3.5 Мікронізація зерна
Мікронізація зерна полягає в інфрачервоному опроміненні (довжина хвиль 2—5 мк). Інфрачервоні промені проникають у зерно і створюють інтенсивну вібрацію молекул. При цьому виникає тертя, в процесі якого виробляється внутрішнє тепло і за рахунок випаровування води підвищується тиск. Під дією інфрачервоного проміння, що вимірюється десятками секунд, зерно стає м'яким, бубнявіє й розтріскується. Крохмаль при цьому набрякає і желатинізується. Це руйнує структуру сирого крохмалю, він переходити у стадію, близьку до перетворення його на цукор, що робить енергію зерна доступнішою для засвоєння тваринами. Усі ці процеси відбуваються швидко. Тривалість опромінення зерна коливається поклад від температури й культури.
1.3.6 Екструзія зерна.
З метою підвищення перетравності та ефективності використання поживних речовин зерна в годівлі сільськогосподарських тварин застосовують різні фізичні методи його обробки. У виробництві найбільш поширений технологічний прийом екструдування зерна, що забезпечує підвищення доступності вуглеводів та протешу для організму тварин, а також чинник дії на антипоживні речовини зерна гороху, сої та інших культур. Зокрема, в бобах сої міститься ряд факторів антипоживного і токсичного характеру. Це інгібітори трипсину та хімотрипсину, що спричиняють гальмування процесу ферментації протешу, а також негативно впливають на стан здоров'я тварин. У нативній сої є гемаглютиніни (лектини), названі так за їхню здатність аглютинувати еритроцити крові у різних видів тварин. Встановлено, що інгібітор трипсину викликає гіпертрофію підшлункової залози, а гемаглютиніни проявляють в організмі токсичну дію, пригнічують інтенсивність зростанню тварин. Обробка зерна сої температурою, тиском інфрачервоними променями, парою формальдегіду, мікронізацією та екструзією знешкоджує антипоживну та токсичну дію речовин.
Ефективність використання екструдованого зерна злакових і бобових культур у годівлі корів, молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі та свиней підтверджена численними експериментальними дослідженнями. Проте використання екструдованих зернових концкормів у годівлі цих груп тварин може обмежуватися тією причиною, що процес екструдування потребує великих витрат енергії — у середньому на 1 т зерна 500 МДж, тоді як на подрібнення — в п'ять разів менше. Тому енергетичні витрати при екструдуванні повинні покриватися за рахунок енергії додатково одержаної продукції тваринництва. Підвищення продуктивності тварин забезпечить позитивний баланс енергії. Дослідами В. Р. Гуглі та інших (у 1985 р.) доведено, що введення в раціон корів у зимовий період 5 кг екструдованого ячменю сприяло збільшенню середньодобових надоїв на 1,1 кг При такому рівні підвищення молочної продуктивності витрати енергії на екструзію 5 кг ячменю покриваються енергією додатково одержаного молока. При зростанні надоїв на 0,5—0,7 кг баланс енергії буде від'ємним і повинний покриватися за рахунок інших джерел енергії.
Корові дослідної групи дещо менше поїдали силосу й трав'яного борошна з люцерни, але сморід краще перетравлювали годуй. Тому різниця за поживністю раціонів між групами була практично відсутня.[5]
Віща перетравність основних поживних речовин раціону в групі корів, яким згодовували екструдований ячмінь, свідчить про багатогранну позитивну роль його у процесі травлення, обміні речовин в організмі та в оплаті корму продукцією.
За висновками Ю. У. Засухи, В. К. Кононенка та інших (1986), годівля рано відлучених поросят комбікормами, до складу яких входять екструдовані горох з пшеницею та горох окремо, збільшує середньодобові прирости живої маси на 7—16 %. У тієї ж година екструдувати ячмінь для поросят недоцільно, оскільки при наявності його у комбікормі ріст тварин сповільнюється, а витрати корму зростають порівняно з тим молодняком, якому згодовували горох і пшеницю. Вікорістання комбікорму з екструдованим горохом та пшеницею і тільки горохом зменшує витрати корму на одиницю приросту живої маси на 0,5 — 15,5%, що дає змогу на 1 ц приросту економити 0,2 — 0,5 ц концентрованих кормів. [2]
1.3.7 Гранулювання цілого зерна.
З метою економії витрат енергії на підготовку кормів до згодовування в деяких країнах розроблено технологію виготовлення гранул з цілого зерна ячменю, вівса, гороху високої вологості (16—25 %). У процесі виготовлення гранул в суміш добавляють інші необхідні компоненти. Поклад від вологості зерна і розмірів гранул (3,1—7,9 мм) потужність лінії —200—350 кг гранул за годину. У балансових дослідах на свинях не спостерігалось різниці в перетравності органічної речовини, протеїну та інших речовин у складі таких гранул порівняно з гранулами з подрібненого зерна чи борошна. Інтенсивність зростанню тварин і оплата корму в обох варіантах досліду булі однаковими. Середньодобові прирости при згодовуванні гранул з цілого зерна становили 736—764 г, тоді як при використанні гранул з борошна — 746—766 г, оплата корму — відповідно 2,62—2,54 і 2,60—2,54 кг/кг.[7]