Курсовая работа: Годування жеребців-плідників
на все
поголів'я
2.2.4 Ознаки недостатності поживних речовин у жеребців-плідників
Недостатня кількість протеїну в кормових раціонах жеребців-плідників призводить до зменшення перетравності та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівень обмінних процесів, що негативно впливає на відтворювальну здатність і захисні функції організму.
Недостатня кількість клітковини призводить до розладу травлення, зниження перетравності та використання поживних речовин кормів. При недостатньому надходженні жиру до організму у жеребців погіршується використання азоту та вітамінів, підвищується потреба у них, знижуються захисні функції і відтворювальна здатність.
При нестачі вітаміну А у жеребців розвивається куряча сліпота, сльозотеча, кератинізація рогівки; з’являється загальна кволість, втрата апетиту, знижується репродуктивна здатність. Відсутність чи нестача вітаміну D приводить до погіршення кальцієвого обміну і, як наслідок, остеомаляції (розм’якшення кісток), зниження статевої охоти. В раціоні жеребців обов’язково повинний бути присутній вітамін Е (антистерильний фактор), без якого неможливою стає репродукція тварин. Крім того, пошкоджується мускулатура, відбуваються зміни в судинній і нервовій системах (ексудативний діатез і енцефаломаляція), виникають захворювання печінки, порушується депонування жирів. Нестача водорозчинних вітамінів групи В рідко спостерігається при годівлі коней, так як ці вітаміни завжди є у доброякісних кормах.
Важливим фактором продуктивного стану жеребців-плідників є достатнє забезпечення їх мінеральними речовинами кормів. Особливе місце має кальцієвий обмін, регулюючий вплив на який здійснює вітамін D. Зниження вмісту кальцію приводить до розладу нервової системи, остеомаляції. Нестача фосфору в раціонах призводить до неповного поїдання кормів і внаслідок цього — до зниження продуктивності та відтворної здатності жеребців. Магній є антагоністом кальцію і він необхідний для регуляції нервової і м’язової систем.
З мікроелементів у кормах повинні бути: залізо, нестача якого приводить до зниження вмісту гемоглобіну; мідь, яка необхідна в процесах кровотворення і імунозахисних реакціях організму; цинк, без якого порушується обмін вітаміну А; марганець, який впливає на репродуктивну здатність; кобальт, який входить до складу вітаміну В12; йод, який посідає значне місце в діяльності ендокринних систем організму.
Розділ 3. Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи їх ефективного використання у годівлі жеребців-плідників
3.1 Корми (коротка характеристика їх хімічного складу і поживності)
Рослинні корми. Коням згодовують грубі, концентровані та соковиті корми.
За енергетичною цінністю, фізичним станом і впливом на травлення у тварин рослинні корми поділяють на об'ємисті (грубі й вологі) і концентровані. Об'ємисті корми характеризуються невисокою поживністю, зумовленою низьким вмістом сухої речовини у вологих кормах і високим вмістом сирої клітковини в грубих.
Грубі корми. До цієї групи належать корми, що містять не більше 22 % вологи й 0,65 корм. од. в 1 кг сухої речовини (сіно, солома, полова тощо). Грубі корми в раціоні племінних і робочих коней становлять до 50 % його загальної поживності.
Сіно — скошена і законсервована шляхом висушування до вологості 15-17% трава. Його відносять до об'ємистого грубого корму. Воно є одним із основних кормів у стійловий період для коней. Кормова цінність сіна залежить від складу та властивостей рослин із яких його готовлять (ботанічний склад), від фази вегетації трав під час збирання, від умов приготування (погодні умови, тривалість заготівлі, способи заготівлі) та зберігання. Кращим є сіно, заготовлене в період цвітіння трав, коли вони мають найбільшу поживну цінність. У залежності від ботанічного складу та угідь, на яких вирощуються трави, розрізняють такі види сіна:
1) сіяне бобове (бобових більше 60%);
2) сіяне злакове (злакових більше 60% і бобових менше 20%);
3) сіяне бобово-злакове ( бобових від 20% до 60% );
4) природних кормових угідь (злакове, бобове, злаково-бобове, бобово-злакове та інше).
За хімічним складом та поживністю сіно різних видів суттєво відрізняється між собою, проте вміст сухої речовини у сіні будь-якого ботанічного складу становить 85-87%. Бобове сіно багаторічних та однорічних трав містить 12-16% сирого протеїну, 1-2% жиру, 22-30% клітковини, 35-40% БЕР, 6-8% золи. Загальна поживність 1 кг бобового сіна низька (біля 0,5 од. корм.), а протеїнова поживність висока (150-200г перетравного протеїну на 1 корм. од.).
У злаковому сіні вміст сирого протеїну становить 5-10%, жиру-1,5— 2%, клітковини - 28-33%, БЕР - 35 -40%, золи - 6-7%. У 1 кг злакового сіна міститься 0,45- 0,55 корм, од., 40-50г перетравного протешу.
Високу поживність має сіно з бобових трав — конюшини, люцерни, еспарцету, вико-вівсяних сумішей. Сіно, як бобових, так і злакових культур, є добрим джерелом мінеральних речовин і вітамінів для тварин. Концентрація енергії у 1 кг сухої речовини сіна становить 0,54–0,63 корм, од., або 6,4—7,5 МДж обмінної енергії.
Кращі сорти сіна — лучне із злакових трав, степове, гірське та із сіяних трав. Сіно із сухих лук якісніше, ніж із заболочених, де росте багато малоцінних і майже непридатне для годівлі коней видів трав — осока, очерет, хвощі тощо. Сіно з них мало поживне, викликає у тварин кольки, катари шлунка й кишок і навіть випадання волосу. Із сіяних трав використовують тимофіївку, мітлицю, кострицю. У сіно природних лук нерідко потрапляють шкідливі та отруйні рослини (жовтці їдкий та отруйний, чемериця, мак-самосійка, пажитниця п'янка та ін.). Бажано, щоб трави на сіно були своєчасно скошені, добре висушені (без втрат листочків у бобових) і не потрапили під дощ, а сіно своєчасно звезене на ферми для зберігання.
Із токових (гуменних) кормів коні добре п