Курсовая работа: Гроші і їх роль у товарному виробництві

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним, маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вона визначається трьома факторами:

· рухом цін на товари;

· кількістю товарної маси;

· швідкістю обігу грошей.

Швидкоплинне виконання грошима цієї функції і відокремлення зміста грошей від їх номінального значення створили умови для того, що уряди почали випускати в обігнеповноцінні монети, а це підготувало грунт для заміни металевих грошей паперовими. У ХІст. Вони почали випускатися в Китаї, з1690р. – у США, в 1762р. – в Росії. З 1914р. майже в усіх країнах припинилися заміна банкнот на золото, а під час світової кризи 1929 – 1933 рр. Припинився обіг золота взагалі.

Паперові гроші – це лише символи вартості, тобто грошові знаки, які замінюють повноцінні гроші в їхніх функціях як засіб обігу і засіб платежу. Урядом вони ввояться в обіг з примусовим курсом. Оскількі паперові гроші виникли із функціонуванням металевих грошей, раніше розглянутий закон грошового обігу є базою для специфічного закону паперово-грошового обігу. Суть його полягає в тому, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, в якій справді оберталося б символічно представлене ними золото. Якщо випуск паперових грошей перевищує потребу товарообігу в золотих грошах, то купівельна спроможність первинних знаків упаде, а ціни на товари й послуги зростуть.

Знецінення паперових грошей унаслідок їх надмірного випуску урядом називаэться інфляціэю. Знецінення грошей – це лише момент в інфляційному процесі. Інфляція проявляється в набагато більшому зростанні цін на різні товари і послуги порівняно з півищенням заробітньої плати. Це – свого роду прихований податок, котрий знижує життєвий рівень працівників. В кінцевому підсумку інфляційний процес призводить до розкладу господарства. Держава вимушена приймати відповідні заходи для зміцнення грошової системи шляхом девальвації грошової одиниці, обміну знеціненних грошових знаків на нові тощо.

Незбіг актів продажу-купівлі містить у собі формальну можливість надвиробництва товарів, економічної кризи.

5.3.Гроші як засіб утворення скарбів і нагромадження.

Ця функція грошей у товарному виробництві пов’язана з наявністю повноцінних грошей поза сферою обігу. Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають зі сфери обігу. Цим товаровиробники захищаються від різних випадковостей стихійного ринку. Але такі гроші в будь-який час можуть знову повернутися в товарообіг.

При золотому обігу резервуари скарбів були стихійним регулятором обігу грошової маси. Паперові ж гроші не можуть перетворюватись в скарб і регулювати грошовий обіг. За капіталізму гроші нагромаджуються головним чином не у вигляді скарбів, а як капітал.

5.4.Гроші як засіб платежу.

Це виявляється у зв’язку з потребою продажу товару і послуг при відкладанні платежу і викликається різницею в часі виробництва і реалізації ряду товарів за відсутності наявних грошей. У даному разі, продавець виступає як кредитор, а покупець – як боржник.

Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало, у свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. У їхній ролі стали використовуватись векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.

Врешті-решт розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Тому закон грошового обігу зазнав істотних змін. Кількість грошей, необхідних для обігу тепер, визначається за формулою:

ЦТ – К + П – ВР

КГ=

О

де КГ – кількість грошей в обігу;

ЦТ – сума цін товарів;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – платежи, за якими настав строк оплати;

О – число оборотів однойменної грошової одиниці.

З розвитком товарно-грошових відносин функція грошей як засобу платежу дедалі більше витісняє функцію засобу обігу. Остання виявляється лише у сфері роздрібного товарообігу.

При вексельному обігу несплата в строк одним боржником призводить до порушення розрахунків багатьох інших товаровиробників, що створює нові можливості для економічної кризи.

5.5.Світові гроші.

Розширення товарно-грошових відносин за межі національних ринків привело до формуваня п’ятої функції грошей. Це – світові гроші. Виходячі на світовий ринок, гроші скидають з себе локальні форми (масштаб цін тощо) і виступають у своїй початковій формі, тобто у вигляді зливків благородних металів.

Проте, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються, головним чином, як засіб платежу. Торгві й фінансові операції опосередковуються не навними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов’язаннячерез банки. Якщо підчас цих розрахунків виникає заборгованість, вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг. Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельний засіб.

Світові гроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхня властивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуються нагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнні контрибуції.

ВИСНОВКИ

Отже, сутність грошей у товарному виробництві полягає насамперед у тому, що вони є загальним еквівалентом. Тільки через обмін на гроші відбувається фактична реалізація товару, його продаж на ринку. Інакше кажучи, на ринку вартість (ціна) обліковується згідно із суспільними умовами за допомогою грошей. Завдяки грошам у товарно-грошовому обміну на ринку, встановлюється зв’язок між незалежними товаровиробниками. Гроші – це інструмент налагодження нормальних економічних відносин у народному господарстві.

Гроші неразривно пов’язані з господарським оборотом і реально відбивають закономірності руху товарно-матеріальних цінностей і капіталу. Тому зміни у сфері виробництва і обігу не можуть не змінювати природи і сутності грошей, які обслуговують ці сфери. У розвинутих країнах сьогодні переважна частина грошової маси представлена платіжними зобов’язаннями і документами, виписаними кредитними установами.

Використана література:

1. Гальчинський А.С. “Теорія грошей”

2. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”

3. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. “Гроші, кредит, банки”.

4. Поляков В.П. “Основы денежного обращения и кредита»

5. Савлук М. “Гроші та кредит”

6. Алєксандров М. “Гроші. Фінанси. Кредит.”

7. Івасів К. “Гроші та кредит”

8. Завгородній О. “Гроші. Валюта. Валютні цінності.”

9. Лагутін В. “Кредитування: теорія і практика”

10. Кириленко О. “Банківський менеджмент”