Курсовая работа: Ігрове навчання як дидактична проблема

Ігрове навчання є активною пізнавальною діяльністю в ігровій формі, в процесі якої учень під керівництвом викладача, являючись учасником імітаційно-ігрової ситуації, проявляючи ініціативу, самодіяльність та самоборотьбу, оволодівають новими знаннями, вміннями, навичками, виробляють активну позицію та творчий стиль життя[10].

Гра для учнів виступає як навчальна модель будь-якої діяльності в майбутньому, в якій учень відпрацьовує практичні дії. В працях видатних вчених ігрова діяльність розглядається як необхідна форма життєдіяльності кожної особистості, зв’язана з періодом формування творчих здібностей .

Утворення ігрових ситуацій у навчальному процесі і активний пошук шляхів і способів їх вирішення учнями забезпечує накопичення соціального досвіду, розвитку як особистості і суб’єкта діяльності, а саме:

• розвиток інтелекту;

• розвиток емоціональної сфери;

• розвиток стійкості до стресів;

• розвиток впевненості в собі ;

• розвиток позитивного відношення до світу, людей і самого себе;

• розвиток самостійності, автономності;

• розвиток мотивації само актуалізації, самовдосконалення[10].

Виконання імітаційно-ігрових завдань розвиває в учнів емоціонально-імпровізаціонний стиль, який пропонує діалог з іншими учасниками ігрового навчання, закріпляє уміння підтримувати інтерес та захоплення навчальною роботою. Ігрове навчання передбачає побудову взаємовідносин в системі «вчитель-учень» на основі емоціонально-довіреного спілкування, співробітництва і поваги до кожної особистості. В процесі ігрового навчання особливо важлива форма спілкування в системі відносин «вчитель-учень».

За допомогою гри на учбових заняттях створюється середовище, яке закріплює позитивне відношення учнів до навчально-пізнавальної діяльності. Позитивне відношення до імітаційно-ігрової діяльності сприяє становленню самоповаги, усвідомлення власних цінностей учнями. Приймаючи активну участь в цьому виді діяльності, учень отримує можливість незалежно від вчителя та інших її учасників виразити свою думку, відстояти її, визначити самостійно способи виконання імітаційно-ігрових ролей, намітити шляхи виконання цілей, рішення навчальних проблем[10].

Гра як один з видів педагогічної діяльності являється способом фізичного та розумового виховання учнів. Ігри допомагають набути навички самостійної роботи, розвивати творче мислення, інтереси та здібності учнів. В той же час гра дозволяє не тільки оволодівати навчальною інформацією, практичними уміннями та навичками, але і має в собі великі можливості для розвитку особистих якостей.

Ігрове навчання дає можливості для розвитку ” Я„ – особистості учня – свого особистого образу, який має відповідні переважаючі якості, незалежного, впевненого в собі, здатного відстояти свою точку зору, пристосуватися до мінливих умов діяльності без втрати маючих цінностей.

В процесі гри учні набувають емоційно-ціннісний, життєвий досвід. Зацікавленість , яка виникає в процесі гри, стимулює позитивні емоції. Емоції виступають як мотив будь-якої діяльності, в тому числі і імітаційно-ігрової, так-як де емоції, там і активність, увага, уявлення, мислення, творчість. Ігрове навчання роблять навчально-пізнавальний процес привабливим та цікавим, а також ведуть за собою розвиток[14].

Ігрова діяльність реалізується в рольових ситуаціях інтелектуально-особистісної направленості, а також стимулює творчість учнів. Приймаючи на себе рольове завдання, учні не тільки користуються засобами вербального спілкування, але і прогнозують ігрові дії, тобто перевтілюються, грають, імпровізують, творять.

Ігрове навчання забезпечує емоційну та інтелектуальну сферу в учнівській аудиторії, атмосферу психологічного комфорту для кожного його учасника.

Ігрове навчання дає можливість:

а)ставить учня в позицію активного суб’єкта навчання;

б) розвивати їх здібності до самоуправління;

в)організувати навчальний процес як рішення навчально-пізнавальних проблем на основі ігрової взаємодії з учасниками ігрової ситуації [13].

Ігрові дії, які учні виконують в процесі гри, моделюють діяльність, яка має спільну структуру, компоненти, взаємодіючи між собою і забезпечуючи результативність навчання. При цьому не слід забувати, гра хороша лише тоді, коли вона готує учня до життя, до творчої, професійної діяльності. Структура діяльності передбачає наявність у грі як об’єктивних якостей, так і відображення внутрішніх станів суб’єкта. В процесі гри складаються умови для повної структури діяльності: мотив-ціль-предметні дії-способи-операції-процес-результат[13].

Дія вибору в умовах ігрового навчання потребує не тільки предметно-специфічних знань, але і уявлень учнів про свої сили, можливостях та здібностях. Освіта з використанням гри забезпечує перевагу сенсового компонента логічної пам’яті над короткочасною і механічною пам’яттю, слухової над зоровою пам’яттю, а новизна форми подачі навчальної інформації і пізнавальних дій учнів обумовлює стійкість уваги, перехід мимовільної уваги в після мимовільну, на якій базується стійкість пізнавального інтересу. Саме психологічні основи виступають мотиваційними стимулами, які забезпечують результативність ігрового навчання.

Гра виступає своєрідною формою діяльності, наслідком якої людина не тільки перевтілює дійсність, але і вдосконалює свої особистісні можливості і здібності. В грі та імітації вчитель впливає на своїх учнів з метою вдосконалення і розгортання їх творчих можливостей і здібностей. Сутність гри складається в тому, що в ній важливий не тільки результат, а і сам процес, процес хвилювань, пов’язаних з імітаційно-ігровими діями.

Гра містить в собі дидактичні можливості: 1) в них формуються мотиви та інтереси учнів (виграти та познати, навчитися діяти, приймати вірне рішення, знаходити вихід з ситуації, що склалася); 2) дії виконуються в відношенні з відповідними правилами і нормами поведінки; 3) чітко виділені операції; 4) включаються соціальні, особистісні, групові відношення. [19]

Технологія ігрової освіти передбачає: створення творчої ігрової атмосфери з відповідними конкретними завданнями; визначення цілей та мотивацій для учнів; опис технологій гри: хід гри, оцінку діяльності і аналіз знань, умінь, можливостей та дій тих хто грає.

Основою ігрового навчання можуть бути всілякі види дидактичних та ділових ігор. В останній час в навчальній практиці широко використовуються Імітаційно-навчальні ігри, які дозволяють учню в ході ігрової діяльності отримувати та збагачувати власний досвід.

Ділову гру можна визначити як імітацію господарської чи іншої діяльності підприємства (організації, колективу) у навчальних, виробничих або дослідницьких цілях, яку група осіб виконує на моделі об'єкта. Ділова гра є важливим методичним засобом дослідження або вивчення певної проблеми, підготовки та прийняття рішень, а також навчання персоналу за реальних виробничих умов.

Основними ознаками ділових ігор є: