Курсовая работа: Ігрове навчання як дидактична проблема

—наявність керівника, завданням якого є інформування про ситуацію, аналіз рішень учасників гри та коригування;

—створення певних умов, за яких учасникам треба аналізувати ситуації, що виникають, і приймати рішення,

—обов'язкова наявність невизначеності, а подеколи — й конфлікту;

—неможливість цілковитої формалізації ситуації;

—динамічність зміни ситуації та залежність її від попередніх рішень учасників гри [8].

Оскільки в реальній дійсності основою будь-якого розвитку є суперечності, то в діловій грі лише конфлікт, суперництво, подолання невпевненості можуть надати діям учасників активного характеру, зробити гру по-справжньому ефективною.

В основу гри, як правило, покладено модель об'єкта, наприклад виробництва, або, точніше, відображення такої моделі у сфері управління.

Учасники гри, відповідно до мети своїх дій, керуючись правилами й інструкціями ведення гри, а також наявними даними стосовно ситуації, формують свої одиничні моделі гри.

Підготовка й розроблення ділових ігор вимагають значної кількості часу. Попри труднощі проведення, практична спрямованість вигідно вирізняє їх порівняно зі звичайними традиційними методами навчання.

Ділові ігри, на відміну від інших традиційних методів навчання, дають змогу повніше відтворювати діяльність керівників, виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіанти вирішення проблем, оцінювати кожен із них, приймати рішення і визначати механізм його реалізації. Це вможливлює розгляд проблеми не в загальному плані, а як конкретну проблему, що випливає із господарської діяльності конкретного підприємства[1].

Згідно з метою використання ділові ігри можуть виконувати різні функції: навчальні, виробничі або дослідницькі.

Навчальні ділові ігри сприяють активізації навчального процесу і суттєво прискорюють формування у учнів комплексу теоретичних знань, умінь і навичок, які впливають на підвищення ефективності діяльності управлінця.

Метою виробничої ділової гри є розробка: системи управління на підприємстві, організаційного механізму впровадження нових методів господарювання, прогнозування подальшого розвитку підприємства.

Ділова гра має такі елементи:

—назву;

—навчальну мету;

—склад учасників;

—вихідну інформацію та порядок проведення;

—підбиття підсумків [8].

Дослідницькі ігри використовують у разі перевірки гіпотез, нових принципів організації та технології робіт тощо.

Слід мати на увазі, що переважно мають висловлюватися учні, а не викладач. Він відкриває дискусію, підтримує рівновагу між учасниками ділової гри і керує нею за допомогою запитань.

Практика проведення ділових ігор показує, що за неправильної організації, без чітко встановленого регламенту часу на її завершення не вистачає. Тому викладач має чітко встановити регламент, постійно стежити за часом, щоб його вистачило на цілковитий розгляд проблеми і висновки. Обов'язок викладача — довести до свідомості учасників гри основні положення та висновки, дати чітке резюме, показати учасникам гри, чого їм вдалося досягти. Незавершеність заняття, тобто невдале підбиття підсумків ділової гри, може знецінити всю попередню роботу з її проведення[8].**

Ефективність ігрового навчання обумовлюється тим, що діяльність його учасників завжди спільна, носить «ансамблевий» характер. В процесі ігрової діяльності має місце не проста взаємодія учасників між собою, а їх спільний напрямок на досягнення ігрової цілі, якою являється не методична досконалість навчального процесу, а особистість учня, його розвиток виховання[14].

Кінцевим результатом проведення імітаційно-навчальних ігор повинна стати досвідчена особистість, розвиток її особистих здібностей, творчого стилю діяльності, активної навчальної і життєвої позиції, компетентності.

На наступному етапі визначимо роль ігор в процесі активізації навчальної діяльності учнів.

Процес ігрової діяльності являє собою важливу частину змісту усього процесу навчання. При відсутності ігрового навчання не можливо було б із учня створити розвинену та обізнану особистість, яка без ускладнень могла б орієнтуватися в повсякденних проблемах, а також швидко знаходити із них вихід.

1.2 Сутність і особливості видів ігрових методів навчання

В учнів шкіл, ще переважають ігрові інтереси, тож доцільно в роботі з ними на уроках систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особистостей школярів та рівня (його) їхнього розвитку, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або всім класом. Сюжетно-рольові ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати школярам, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального процесу. Ці ігри повніше реалізували підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботу.