На цей час при складанні правил проведення ігор спостерігається два абсолютно протилежних підходи: “Одні віддають перевагу максимально коротким правилам, що містять лише найнеобхіднішу інформацію. Головний принцип при цьому - дозволено все, що не заборонено. В цьому випадку, ігрові ситуації, що відсутні в правилах, дозволяються майстром гри на свій розсуд, що може викликати нарікання гравців та накладає на майстра додаткову відповідальність. Другий підхід передбачає детальний опис гри та всіх можливих ігрових ситуацій. Це зменшує свавілля майстра, але створює іншу проблему: надто об’ємні правила погано запам’ятовуються гравцями, та й майстру надто важко запам’ятати всі можливі нюанси». На мою думку, при складанні правил проведення ігор краще за все дотримуватися середини та складати правила за принцом: не більше, ніж потрібно.

Всім відомо, що: “динаміка гри збудована на досягненні кожним гравцем якихось своїх інтересів та цілей, це означає – в кожній грі присутні інтрига”.

Динаміка гри в цілому забезпечується наступними факторами:

“Фактор підготовки учасників. Для гри дуже важливо, щоб гравець усвідомив свою мету. Усвідомлення цілі відбувається в результаті особистої роботи майстра гри з гравцем, коли перший розповідає гравцю все, що він повинен знати. Дуже важливо, щоб потенціал гравця відповідав поставленій меті. Крім того, поставлена мета не повинна викликати у гравця явної неприязні”.

Фактор пророблення цілі. Це визначальний фактор для успішного проведення гри. Як вже говорилося вище мета повинна відповідати потенціалу учасника. Це означає, що майстер повинен знати можливості гравця, а також і те, що гравець зробить для досягнення поставленої задачі. Крім того, кожний гравець повинен уявляти, які ходи він буде здійснювати для досягнення своєї цілі. При цьому вірогідно, що він може помилитися. Крім розуміння гравцем своїх ходів, майстер повинен забезпечити постійне нагадування гравцю про ті задачі, які перед ним поставлені. При помітній різниці в потенціалах гравців для більш сильних, рекомендується вводити певні обмеження».[5]

Відзначимо наступні особливості цілей ігор:

Цілі гри повинні бути пов’язані з якимись предметами або особами;

Предметами або послугами осіб гравці можуть скористатися лише одноразово.

Існують два варіанти зав’язування цілей різних гравців один на одного:

а) Намисто – цілі гравців стоять один за одним, задачі одного пов’язані із задачами іншого.

б) Коло – цілі пов’язані один на одного за колом. Можливо, що при простій круговій зацікавленості гравці швидко знайдуть загальну мову, тому потрібно встановити взаємозв’язки ніби всередині кола. Так щоб мета першого та іших гравців були пов’язані не лише з передуючими, але ще й в хаотичному порядку, так, щоб неможливо було знайти кінців інтриг.

Фактор підтримки цілі. “Ціль повинна світити учаснику всю гру так як вона є пружиною, що штовхає учня до дії.

1.3. Застосування сучасних освітніх технологій на уроках хімії

На цей час до випускників середніх шкіл пред’являються великі вимоги при вступі до вищого учбового закладу.

Дітям, що закінчити школу необхідно адаптуватися в складному сучасному світі та скоріше за все їм не стільки потрібна сума отриманих знань, скільки вміння їх знаходити самостійно, вони хочуть відчувати себе компетентними людьми в будь-якій області, які творчо мислять, щоб успішно ствердитися в житті. Я вважаю, що добитися гарних успіхів у навчанні можна лише шляхом підвищення інтересу до свого предмету. Напевно, однією з причин цього інтересу є непридатність деяких традиційних прийомів та методів навчання для сучасних молодих людей. Засвоєння хімії припадає в школі на 13-16 років, коли дитина знаходиться в так званому “кризовому” періоді. В цей період розвинуте почуття самосвідомості та власного достоїнства. В цьому віці відбувається зміна процесів психологічного розвитку, перебудова минулих відношень до світу , до себе, виникає потреба в самовизначенні та самовираженні. У підлітка викликає нудоту та дратування авторитарний натиск, наказ. Я вважаю в сучасній школі дуже важливий особистісний підхід, працювати з кожним в зоні його найближчого розвитку. Перехідний період часто у дітей протікає із загостренням хронічних захворювань, що викликає застосування на уроках технологій, що зберігають здоров’я. Одним з важливих моментів на уроці для дитини є розумінням необхідності особистої зацікавленості в набуванні знань, щоб учні могли відчути свою компетентність не лише в результаті, але і протягом всього процесу навчання. Я вважаю, що в цьому і є умова розвиваючого впливу навчання на особистість учня. Тому сучасний урок, на мою думку, повинен бути збудований у сполученні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довірливості, зацікавленості), таким чином через особистісний план спілкування на уроці реалізується врахування вікових, психологічних особливостей учнів: їх готовність до розширення кола спілкування, до переживання проблем дорослих, прагнення до самоствердження.

Досягти поставлених цілей вчителю можуть допомогти сучасні освітні технології, такі як технологія організації адаптаційно-розвиваючих діалогів, адаптивна система навчання, моніторинг. Сучасні технології дозволяють формувати та розвивати предметні та навчальні знання та вміння в процесі активної різнорівневої пізнавальної діяльності учнів в умовах емоційно-комфортної атмосфери, розвивати позитивну мотивацію навчання. Наприклад, одним з елементів технології організації адапційно-розвивальних діалогів на уроках хімії є використання хімічного тренажера, який дозволяє застосовувати предметні знання та вміння, розвивати навички використання хімічної номенклатури, класифікації, основних хімічних понять (найбільш ефективно його використання при вивченні основних класів неорганічної та органічної хімії). Використання хімічного тренажера розвиває у дітей вміння приймати участь в загальному діалозі. Здійснювати само- та взаємоконтроль, самоперевірку, формувати адекватну самооцінку. Робота в динамічних парах та малих групах дозволяє співвідносити свою діяльність з діяльністю інших, дитина може провести не лише самооцінку, але і самокорекцію.

Урок. Граничні одноатомні спирти.

Цілі:

Освітні:

· Продовжити формування знань про класи органічних з’єднань, поняттях гомолог, ізомер;

· Ознайомити з граничними одноатомними спиртами: хімічною будовою, гомологією, ізомерією;

· Навчити складати структурні формули та назви гомологів та ізомерів.

Виховні:

· Навчити приймати участь в загальному діалозі;

· Розвивати здатність відстоювати власну точку зору;

· Формувати адекватну самооцінку.

Розвиваючі:

· Формування основних учбових компетенцій: учбової, комунікативної, особистісної.

1. Мотивація.

З метою психологічного настою дітей на співробітництво, проведемо оцінку настрою за допомогою невеличкого тесту “мордашка”.