Курсовая работа: Історичні типи держав
Все це супроводжується зростанням військово-бюрократичного державного-венного апарату. Перші десятиліття XX ст. - це роки першої світової війни, пролетарські революції, розпад колоніальної системи, важкі економічні кризи і депресії. Перед буржуазним суспільством і державами невідворотно встала жорстка альтернатива - або саморуйнування під натиском гострих суперечностей, або реформи і перетворення. Вони вибрали другий шлях.
У 30-ті рр.. ХХ століття буржуазне держава вступила в третій (сучасний) етап свого розвитку, який, ймовірно, є перехідним до більш високого типу держави. Початок йому поклав «Новий курс» президента США Ф. Рузвельта, але більш масштабні зміни, що збіглися з розгорнулася науково-технічною революцією, відбувалися після другої світової війни.
На даному етапі суттєво змінюється економічна основа держави, «чиста» приватна власність перестає бути домінуючою. До 30% і більше економічного потенціалу розвинених країн перетворюється у державну власність, швидкими темпами розвивається власність акціонерів, виникає кооперативна власність. Словом, економіка набуває змішаний характер. Різноманіття видів і форм власності надає економіці більший динамізм, здатність пристосовуватися до мінливих умов. [5;12]
Не менші зміни відбуваються і в соціально-класовій структурі суспільства. Багато робітників стають власниками акцій і, разом з іншими верствами суспільства (науково-технічною інтелігенцією та ін.) утворюють «середній» клас - основний стабілізатор суспільних відносин.
Держава зберігає буржуазно-класові риси, але робиться більш демократичною і соціальною. Багато основних функцій випливають з потреб усього суспільства - економічна, соціальна. Вона активно втручається в економіку шляхом гнучкого планування, розміщення державних замовлень, кредитування тощо
Зміни, що відбуваються в розвинених капіталістичних країнах, знайшли своє відображення в різних теоріях.
2.4 Соціалістична держава
Соціалістична держава - це остання стадія розвитку суспільства за класифікацією прийнятої в формаційному підході. Вона протиставляється трьом іншим типам держави, не будучи саме державою в загальноприйнятому значенні цього слова.
Соціалістична держава - вже не є, на відміну від трьох попередніх, типом експлуататорського держави. Існували й існують до цих пір суспільства, що рухається в класових протилежностях, була необхідно держава, тобто організація експлуататорського класу для підтримки зовнішніх умов виробництва, значить, особливо для насильницького утримання експлуатованого класу в визначенні даним способом виробництва умовах придушення (рабство кріпацтво найману працю).
Істотна відмінність соціалістичної держави від всіх решти типів держав полягає у відсутності цих умов придушення. Тут відсутні класи, а, отже, немає ні експлуататорів, ні людей яких експлуатують. У соціалістичній державі немає того апарату насильства, котрий притаманний державі, можна сказати, що держава, як така відсутня, немає тих факторів, які підтримували державу, будь вона рабовласницька, феодальна або капіталістична. Більше немає класів і встановленого апарату під?