Курсовая работа: Історія сіл (Грабовець, Білоскірка, Козівка)

Колгосп в Козівці було створено в 1945 р. У селі діють ЗОШ І-ІІ ст., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділ зв’язку.

Першу школу в селі відкрили у 1850 р. Навчання велося українською мовою і навчав дітей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кімнату та закріплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лібасовський, Роговський, Чесніковський, Рутка), а вчителями українці (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценівна (Грицина). Хоч школа офіційно була з українською мовою навчання, проте уже в 1 класі діти вчилися за польським букварем.

Ще з часів панської Польщі залишилося 2 фільварки: один з них належав Мохнацькому, а другий – Созанському.

Перед ІІ світовою війною в селі було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканців, в тому числі 85 поляків і 46 євреїв.

До Козівки приєднано хутір Боднарка, на якому є джерело сірчаної води.

“Просвіта” в селі почала діяти з 1896 р., коли було засновано хату-читальню. Першим головою читальні був Павлик, а його наступником І. Петрик.

В 1906 р. було створено першу споживчу кооперативу, яка мала власний будинок, в якому були розташовані крамниця і магазин.

В 1907 р. в Козівці було засновано філію товариства “Січ”, до якої записалося біля 80 чоловік.

Тоді ж у селі було створено церковний хор під керівництвом дяка Крушельницького. Організовано також драматичний гурток, який ставив час від часу п’єси для жителів села.

Деякі заможні селяни почали посилати своїх дітей вчитися у Тернопіль. Першим мешканцем села, який закінчив гімназію та теологічні студії, а згодом став священиком був О. Яросевич. Михайло Добромиль став лікарем, працював у Гримайлові, а потім у Тернополі. Микола Бунт, Ольга Шептицька, Василь Задорожний і Микола Шевчук здобули фах учителя. Михайло Снітинський закінчив Торговельну академію у Відні, був директором “Союзу кооператив”. Микола Петрик закінчив теологічні студії, але священиком не став, а пішов захищати рідну землю і загинув на Східній Україні у 1918 р.

Декілька хлопців закінчили у Гримайлові столярську школу і стали кваліфікованими ремісниками.

В селі було створено також ковальсько-технічну робітню братів Росолинських, в якій працювало понад 10 працівників.

Видатні постаті села.

Білинський Йосип Іларіонович (1859 / 1860 – 1925 / 1926). народився в с. Козівка. Закінчив гімназію у Самборі та фармаційне відділення філософського ф-ту Львівського університету. У 1880-х рр. прибув до Єгипту, де займався аптекарською справою, опановував арабську медицину, пізніше став власником аптеки в Каїрі та предворним аптекарем єгипетського хедива. Підтримував стосунки з рідним краєм, давав кошти на видання творів українських письменників, зокрема І. Франка, випуск періодичних видань, на підтримку студентського руху у Львові за перетворення університету в український, на розвиток освіти, зокрема на будівництво бурс у Тернополі та Новому Сончі (Польща). Коштами допомагав навчанню дітей бідних селян, сприяв лікуванню в Єгипті Лесі Українки, Дмитра Яворницького, Бориса Грінченка, а також підтримував дружні стосунки з Соломією Крушельницькою, яка була на гастролях у Єгипті. Навесні 1912 р. приїжджав у Козівку вклонитися могилі батька. На початку І світової війни став одним із організаторів забезпечення українських полків медичним персоналом і медикаментами, пожертвував велику суму грошей на організацію медичного обслуговування в Галичині. Останні роки життя провів у маєтку Монтус (Швейцарія), де і помер. Його сестра Марія Білинська (1864, м. Тернопіль – 30.XII. 1937, м. Львів) – педагог, громадська діячка, дружина Василя Білецького (1857 – 1931) – професора історії в гімназіях Самбора, Тернополя і Львова.

Довголітніми парохами села були отці Білинські (батько і син). Один з них служив церкві 55 років. Після його смерті парохом став о. Клиш, який був прихильником москвофільства і під час І світової війни втік на схід. Тоді парафію адміністрував о. Онуферко Антоній, але незабаром помер і його змінив о. Волошинський.

У 1830 р. дочка священика Д. Білинського Домініка вийшла заміж за священика Григорія Григоровича Барвінського (1802 – 1880). Від цього шлюбу народилися видатні діячі української культури Володимир, Іван, Іполит, Олександр та Осип Барвінські.

Гесюк Володимир Федорович 1892 р.н. стрілець УГА. Працював головним бухгалтером “Плодовочторгу” (м. Харків). Заарештований 28. IV. 1938 р. за участь в антирадянській націоналістичній організації і засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. Звільнений помер у 1942 р.

Дацик Іван (31. ІІІ. 1897, с. Козівка – 29.VII. 1983, м. Садбурн, Канада) – громадський діяч, кооператор. До І світової війни навчався в Тернопільській гімназії. У 1918 р. – доброволець УГА. Після війни закінчив учительську семінарію. В 1928 р. виїхав до Канади. Фінансово підтримував українські громадські організації, зокрема був меценатом Енциклопедії українознавства.

Ковальчук Євген Йосипович (26.VI. 1948 р.) – різбляр по дереву, живописець. Закінчив ПТУ № 9 (1966) студію образотворчого мистецтва (1968) у Тернополі, технікум прикладного мистецтва у м. Косів (1975). 1975 – 1991 рр. – художник-конструктор ВО з виготовлення меблів і деревообробки в смт Микулинці. Учасник обласних та республіканських виставок у містах: Тернопіль (1982, 1985 – 1989, 1991 – 1993, 1995, 1997 1999), Київ (1991 – 1992, 1994, 1999), персональних: Микулинці (1996), Теребовля (1997). Вироби зберігаються у ТОКМ, музеї м. Сан-Паулу (Бразилія), приватних колекціях у США і Канаді.

Йосип Сагаль – учасник хорової капели ВО “Тернопільський комбайновий завод”, яка діяла з березня 1974 до 1989 р.

Володимир Снітинський (11.II. 1948 р., с. Козівка). Дитячі та юнацькі роки пройшли в с. Прошова. Закінчив Баворівську середню школу. У 1972 р. здобув вищу освіту у Львівському зооветеринарному інституті (нині Львівська Ветеринарна Академія ім. Степана Гжицького) на факультеті ветеринарії. 1973 р. – кандидат біологічних наук, а з 1988 р. – доктор біологічних наук зі спеціальності “біохімія”. З 1 липня 1998 р. призначений ректором Львівського державного аграрного університету. Автор понад 150 наукових праць, які широко відомі не лише серед кола вчених України, але і за її межами.

Список використаної літератури

1. Визначні постаті Тернопілля. – Київ: Дніпро, 2003.

2. ДАТО. – Ф.п. – Оп.1. – Сп. 20. – Арк. 1.

3. ДАТО. – Ф.п. – 12. – Оп. 1.– Сп. 8. – Арк. 6.

4. ДАТО. – Ф.п. – 12. – Оп. 1. – Сп. 20. – Арк.1.

5. ДАТО. – Ф.п. – Оп.1. – Сп. 8. – Арк. 65.

6. Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1901. – Т. V.

7. За честь і славу, за народ! – Збруч, 2003.