Лікувальна фізична культура - один з необхідних методів комплексного лікування хворих з різними травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата. Тільки при систематичному, раціональному застосуванні фізичних вправ у хворих вдається усунути несприятливі наслідки травм і захворювань і поліпшити різноманітні функції опорно-рухового апарата. На багатому клінічному матеріалі В. В. Гориневська (1938), В. Н. Мошков (1945-1968), А. Ф. Каптелін (1954- 1969) і ін. показали, що регулярне дозоване тренування дозволяє виробити в хворих із травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата певний руховий стереотип, "моторну домінанту", що у ході подальших занять фізичними вправами переростає в домінанту "видужання".

Лікувальна фізична культура сприяє не тільки більш швидкому і повному клінічному видужанню, але і функціональному відновленню хворих із травмами, підготовляючи них до поновлення професійної діяльності (реабілітація).

Актуальність. Досягнення сучасної фізіології (загально-біологічна концепція кінезофілії, загально-фізіологічне навчання про моторно-вісцеральні рефлекси, медичний принцип охоронного порушення) дозволяють розглядати механотерапію як ефективний засіб лікувально-профілактичного впливу на організм здорової і хворої людини. У той же час сучасна література по лікувальній фізичній культурі не має у своєму розпорядженні раціональну методику застосування процедур механотерапії при різних ушкодженнях і деформаціях опорно-рухового апарата, а фізіологічні механізми впливу процедур механотерапії дотепер в основному базуються на емпіричних представленнях.

Проблема. Дотепер залишається недостатньо опрацьованим питання про застосування механотерапії при захворюваннях опорно-рухового апарата в залежності від локалізації і клінічних особливостей ураження. У більшості робіт описане застосування лікувальної гімнастики, фізіотерапії Нуцубидзе Ш. В., 1966; Ландога В. Н., 1968; Селям Л. М. і ін., 1968; Єлисєєв В. Ф., 1974; Голубова Л. А., 1976; Загребина Л. В., 1977, і ін., і тільки в поодиноких роботах Каптелин А. Ф,, 1969; Біла Н. А. і ін., 1971, 1972; Родіонова Н. З, 1972 відзначена роль механотерапії при патології локомоторного апарата різної етіології.

Не достатньо освітлені в літературі і дані фізіологічних досліджень, що розкривають закономірність безпосереднього і курсового впливу процедур механотерапії або окремих її діючих факторів - маси вантажу, частоти змушених коливань, кута вантажного маятника або тривалості процедури - на організм здорових і хворих людей.

Це спонукало до досліджень, що по можливості повніше б освітили окремі аспекти досліджуваної проблеми відновного лікування хворих з різними травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата. Найбільш важливими аспектами цієї проблеми є дослідження:

а) закономірностей фізіологічного розвитку м'язового тонусу, рухливості в суглобах, змін серцево-судинної системи і м'язової сили в осіб З різними травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата;

б) впливу процедур лікувальної фізичної культури і, зокрема , механотерапії на м'язовий тонус, рухливість у суглобах, частоту серцевих скорочень, м'язову силу, температуру шкіри і периферичний кровообіг осіб різної статі, віку, стану здоров'я і рівня тренованості у нормі і з різними формами патології локомоторного апарата;

в) характеру і виразності відповідних реакцій основних систем організму (центральна нервова і серцево-судинна системи, локомоторний апарат) осіб з різними нозологічними формами патології опорно-рухового апарата під впливом різних по інтенсивності процедур механотерапії, а також рефлекторні взаємодії основних систем організму на різних стадіях виконання процедур і раціонального сполучення з іншими методами лікування;

г) біомеханічних властивостей нервово-м'язового апарата при систематичному застосуванні процедур механотерапії.

Одержання таких даних дозволить розробити ефективну, диференційовану методику застосування механотерапії в осіб з різними травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата в залежності від віку, статі, стану здоров'я і рівня тренованості.

Мета дослідження полягає в тому, щоб з`ясувати історичні аспекти розвитку механотерапії.

Предмет дослідження – історичні аспекти розвитку механотерапії.

Задачі дослідження:

1. Охарактеризувати місце лікувальної фізкультури для розвитку механотеріпії.

2. Дати характеристику основних етапів розвитку мехенотерапії.

3. Проаналізувати історію лікувального застосування фізичних вправ та її роль у розвитку механотерапії.

4. Проаналізувати рівень знань студентів в області історії механотерапії.

Методи і організація дослідження:

1. Аналіз наукової літератури.

2. Аналіз і синтез.

На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:

- відомості наукової літератури;

- досвід провідних спеціалістів в даній області;

- проведено 2 етапи тестування серед студентів.

Наукова новизна: у дослідженнях даної області дотримуються основного принципу сучасної фізіології - функціональної єдності анімальної і вегетативної сфер організму при ведучій ролі центральної нервової системи в забезпеченні цієї єдності.

Практична значимість: досліджувана проблема вийшла в план основних напрямків найважливіших наукових досліджень в області курортології, фізіотерапії і лікувальної фізичної культури. Застосування механотерапії в реабілітаційних заходах дає позитивні результати.

Розділ 1. Зародження та розвиток механотерапії

1.1. Лікувальна фізкультура та її роль у розвитку механотерапії

Інтенсивний розвиток науки і техніки в XX столітті привів до вузької спеціалізації різних дисциплін. Це відноситься до медичних наук. Наприклад, з терапії виділились у самостійні області знання кардіологія, пульмонологія, нефрологія, гастроентерологія й ін. Цей процес торкнувся і фізичної терапії. Самостійними дисциплінами стали фізіотерапія, курортологія і лікувальна фізична культура, Подібна самостійність, безсумнівно, корисна як для рішення приватних проблем, властивих кожної з тих дисциплін, так і для реалізації великого числа Практичних питань.

Лікувальна фізична культура являє собою один з найбільше біологічно обґрунтованих методів лікування, займаючи в цьому відношенні місце поруч з дієтотерапією і кліматолікуванням.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--