Курсовая работа: Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)

Сомоподібні дуже близькі по будові до карпоподібних і раніше розглядалися як підрід останніх. Однак представники цього роду сильно відрізняються від власне карпоподібних. У сомів немає власне луски; тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками. Навколо рота звичайно є кілька пара вусів. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих. Деякі ознаки свідчать про велику стародавність цього роду. Наприклад, шкірні кістки на голові іноді розташовуються поверхово, у ряду видів є на черепі так званий пинеальний отвір для епіфозу - рудиментарного світлочутливого органа, якоий можна назвати третім оком. Іноді зустрічаються й шкірні зуби, дуже схожі на зуби акул. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки. Сомоподібні дуже різноманітні. Серед них є гіганти, що досягають 300 кг ваги (наш звичайний сом), і двухсантиметрові карлики, хижі й мирні риби, паразити, власники електричних органів, мешканці боліт і порожистих гірських рік. Деякі можуть плазувати по суші й дихати атмосферним повітрям, інші переселилися в підземні води й попадаються в артезіанських колодязях. Тільки морські води їм далекі: у море переселилися лише дві родини з 28-30 родин, виділюваних сучасними вченими. Не люблять сомоподібні також низьких температур, тому в північних водоймах зустрічаються рідко. Відомо більше 1200 видів сомоподібних і близько 150 родів; велика частка їх живе в тропічних і субтропічних областях Південної й Центральної Америки, Африки й Азії. У ріках Австралії й Мадагаскару немає сомів, крім вторинно переселившихся в прісні води з моря. Очевидно, ця група сформувалася пізніше ізоляції зазначених масивів суши, імовірно, наприкінці крейдового періоду або початку третинного періоду - 60-70 млн. років до нашої ери. Відокремившись від загальної гілки харацинових, гімнотових і коропових, вони зберегли веберів апарат - ряд кісточок, що з'єднують лабіринт внутрішнього вуха із плавальним міхуром. Незважаючи на разючу розмаїтість сомоподібних, у їхньому способі життя можна знайти загальні риси. Переважна більшість видів цієї групи - невмілі плавці, що не роблять далеких міграцій. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вусики. Серед сомів багато нічних форм і хижаків-засадчиків.

2. Родина Аріеві (Ariidae)

Представники родини аріевих (Ariidae) - одні з небагатьох сомів, що покинули прісні води. Це великі або середньої величини риби; спинний плавець у них короткий і високий, жировий маленький. У прибережних водах тропічних морів Арієві - об'єкти невеликого промислу. Плавці в аріевих сомів озброєні гострими зазубреними шипами. Укол цих шипів надзвичайно хворобливий, ранка потім опухає й запалюється. Тому жителі Гвіани, піймавши на гачок аріевих сомів, насамперед обламують у них ці колючки. Як і більшості інших сомів, аріевим властива турбота про потомство. Багато хто відкладає ікру в ямки. Самці галеіхта (Galeichthys felis) виношують ікру, що розвивається, у ротовій порожнині. Деякі види із цієї родини вдруге повернулися в прісні води й низов'я рік Австралії й Мадагаскару. Деякі Арієві (Galeichthys felis, Bagre marinus) можуть видавати досить голосні звуки. Звуковий апарат у цьому випадку - замикаючий механізм колючок спинного й грудного плавців, особливим чином улаштований. Посилені резонансом стінок плавального міхура, ці звуки нагадують різкий скрип (частота коливань 2-4 тисячі в секунду). Припускають, що звуки ці служать орієнтиром при утворенні зграй у нічний час. Прісноводний вид, що Живе в Центральній Америці, Potamirus izabalensis, що також виношує ікру в роті, видає звуки, схожі на крекіт і бурчання.

3. Родина Аспредові (Aspredinidae)

Тільки в Південній Америці, головним чином у західній частині басейну Амазонки, живуть своєрідні аспредові соми. У них редукуються кості зябрової кришки, голова й груди дуже широкі, задній відділ, навпаки, сильно витягнутий. Анальний плавець довгий, спинний з дуже довгим переднім променем, жировий плавець укорочений, рот нижній. У загальному по зовнішньому вигляду ці соми нагадують пуголовків. Деякі види досягають 30-40 см. довжини й іноді вживаються в їжу. Аспредові соми живуть у прибережних водах великих рік, але можуть виходити й в осолонені передгирлові простори. В акваріумах іноді утримують двокольорового аспредового сома (Bunocephalus bicolor).

3.1 Аспредо (Aspredo filamentosus)

Більшості сомів властива турбота про потомство, але аспредо побиває всі рекорди дітолюбства. Ікра спочатку відкладається самкою на дно й запліднюється самцем. Після цього самка лягає на ікру і як би намазує її на черево: клейкі ікринки міцно прилипають до губчатої шкіри, а потім вростають у неї. Кожна ікринка з'єднується з тілом матері гнучкою стеблинкою, яка містить кровоносні судини. По цих судинах ембріон, що розвивається, одержує від матері живильні речовини; іншими словами, аспредо не тільки захищає ікру від ворогів, але й підгодовує її. Після того як молодь покине лицьові оболонки, стеблинки ікринок і губчатий шар шкіри розсмоктуються до наступного нересту.

4. Родина Багаріеві (Sisoridae)

До групи родин, схожих на косаток, варто віднести й гірських багаріевмх сомів (родина Sisoridae). Дванадцять родів цієї великої родини населяють ріки Південної й Південно-Східної Азії. Від косаток вони відрізняються слабкою колючкою в спинному плавці (у деяких видів вона може навіть бути відсутньою). Вусики гірських сомів звичайно трикутної форми, із широкою основою, черево й нижня частина голови потовщені, тому що ці соми притискаються до дна, борючись зі швидким плином. У деяких видів на грудях розвивається присосок з поздовжніх складок шкіри. Жировий плавець дуже довгий, але невисокий. Чудові деякі риси їхньої внутрішньої будови: плавальний міхур розділений на два поздовжніх мішки й іноді укладений у кісткову капсулу. Багаріеві можуть досягати більших розмірів: так, один індійський багарій (Ваgarius bagarius) з гірських рік Індії й Сіаму досягає 2 м у довжину.

4.1 Сомик вірменський (Glyptothorax armeniacus)

У верхів'ях Араксу і Євфрату зустрічається цей представник родини гірських сомів. Сомики цього роду широко поширені від Малої Азії до Індокитаю й Індо-Малайського архіпелагу й острова Хайнань. У вірменського сомика є грудний присосок, колючки грудних плавців з ясно помітними зубцями, жировий плавець короткий. Тіло сіре, з темними поперечними смугами на плавцях. Про спосіб життя цього маленького (до 12 см) сомика майже нічого не відомо.

4.2 Сомик туркестанський (Glyptosternum reticulatum)

Єдиний представник гірських сомів у межах колишнього СРСР. Цей маленький, до 25 см у довжину, сомик (самці, що охороняють ікру, крупніші самок) населяє верхні течії Амудар'ї, Сирдар'ї, Інду й Тарима. Близькі види описані з рік Індії, Бірми й Південного Китаю до Юньнаня й Тонкинскої затоки. У туркестанського сомика немає присоски; шкіра гола, коричнева, на тілі й плавцях дрібні темні плями. Рило дуже широке, так що голова виглядає підрубленою, рот нижній. Звичайно туркестанський сомик тримається під каменями, у руслі ріки на дуже швидкій течії й харчується личинками поденщин, ручайників і іншими водними безхребетними. Самка відкладає ікру влітку; ікринки туркестанського сомика в порівнянні з ним самим великі, до 3 мм у діаметрі. Промислового значення цей вид не має.

4.3 Сомик-лжеприлипало(Pseudecheneis sulcatus)

Очевидно, краще всіх представників цієї родини пристосувався до життя у швидких гірських потоках. Його присосковий апарат, дуже схожий на присосок морської риби-прилипали, має вигляд овального диска з 13-14 поперечними складками й поглибленнями. Подібні гребінці й канавки в нього є на грудних і черевних плавцях.

5. Родина Ванделліеві (Pygididae)

Самі маленькі сомики (4-6 см довжини й 3-4 мм ширини) - одні із самих дрібних риб взагалі - відносяться до родини ванделліевих. Вони населяють водойми Південної Америки аж до Аргентини. Тіло цих сомиків витягнуте, червоподібне, зяброві кришки з шипами, що відстовбурчуються, за допомогою яких вони можуть причіплятися до риб і інших тварин. Паразитичний спосіб життя в класі риб досить велика рідкість; лише деякі вугри перейшли до часткового паразитизму. Те ж можна сказати й про міног. Ванделліеві сомики - одні з найбільш пристосованих до паразитизму риб. Види роду Пигидія (Pygidium) прогризають шкіру великих риб і ссуть їхню кров. Інший вид - стегофіл (Stegophilus insidiosus) - паразитує в зябровій порожнині великих сомів роду Платистома (Platystoma) і інших прісноводних риб; у нього розвивається присмоктувальний диск і дрібні зуби. Присмоктавшись до зябер хазяїна, він також харчується його кров'ю. Перший час цього маленького (до 5 см у довжину) сомика приймали за молодь хазяїна, тому що відомо, що багато сомів виношують ікринки й молодь у роті. Близький вид - бранхіоіка (Branchioica ber-tonii) - паразитує в зябровій порожнині харацинової риби піаракта (Piaractus brachypomus). Деякі види ванделліевих (Homodiaetus maculatus з Південно-Східної Бразилії й Phreatobius cisternarum з Амазонки) не є паразитами. Це мирні мешканці сильно зарослих рік і підводних ущелин у каменях і скелях.

Ванделлія(Vandellia cirrhosa)

Сомик якого називають в басейні Амазонки "кан-діру" або "карнеро" користується похмурою популярністю. Це маленький (до 6,2 см) сомик. Мабуть, є декілька видів кандіру, оскільки указували на максимальну довжину цього сомика - 9 і навіть 22 см. Він звичайно паразитує в сечостатевих протоках крупних риб, але іноді, привернутий запахом сечовини, проникає в сечостатеві отвори тваринних і людей, викликаючи при цьому біль.

У кандіру немає присоска, але на зябрових кришках є шпильки, якими він утримується у вузьких каналах. Видалення його можливе тільки оперативним шляхом; втім, аборигени басейну Амазонки стверджують, що кандіру можна вигнати соком деяких рослин. Проте вони вважають його однією з самих небезпечних риб Амазонки, адже в тих же місцях мешкають електричні вугрі, хижі риби піраньї, прісноводі скати-хвостоколи, не говорячи вже про гігантських плазунів - анаконд і кайманів. Нерідко при купанні місцеві жителі для захисту від кандіру надягають своєрідні плавки з шкаралупи кокосових горіхів або пальмових волокон, а там, де цих сомиків багато, уникають входити у воду взагалі.

Хоча кандіру невимогливий до кисневого режиму, він навряд може тривалий час існувати в сечовому міхурі і протоках наземних тварин. Подібні напади для нього кінчаються загибеллю; жертвам, втім, від цього не краще.

6. Родина Калліхтові (Callichthydae)