Курсовая работа: Художнє оформлення виробів за допомогою аплікації

Всяка наука має свій предмет дослідження. Має його і композиція декоративно-прикладного мистецтва. Ми наголошуємо на ДПМ не випадково, бо навіть добре віцпрацьована композиція архітектури чи образотворчого мистецтва не розв'яже всіх основних питань композиції в декоративному мистецтві. Не зважаючи на близьку спорідненість цих видів мистецтва, кожен зокрема,по-своєму уточнює, поглиблює поняття композиції згідно з його “будівельним матеріалом”, технічних засобами, ідейно-естетичними та функціональним призначенням творів.

Дати однозначну, стислу і всеохоплюючу відповідь на це питання надзвичайно складно. Термін латинського походження

compositio - твір, творчість, поєднання, розміщення тощо - має нині багато значень. Опрацюванню теорії композиції в архітектурі та образотворчому мистецтві приділяли увагу багато дослідників, тоді як композиційнізакономірності декоративно-прикладного мистецтва до цього часу залишаються майже не з'ясованими. Значний крок в цьому питанні зроблено авторським колективогм у складі Є.А.Антоновича, Р.В.Захарчук Чугай, М.Є. Станкевича у навчальному посібнику для студентів педагогічних інститутів "Декоративно-прикладне мистецтво", що вийшов у світ 1992 році. Такий стан у теорії композиції ДПМ виник внаслідок формального "перенесення" законів образотворчого мистецтва на декоративне, а згодом і на декоративно-прикладні види творчості, хоч у них майже відсутня зображуваність.

Знаная законів композиції декоративно-прикладного мистецтва необхідні учням протягом усього періоду оволодівання навиками роботи в тому, чи іншому виді діяльності, а згодом у їх творчості. Це допоможе створювати навчальні і творчі вироби на основі професійних знань, дотримуватись стильових напряімів, зберігати традицію в народному мистецтві. Саме збереження багатовікових традицій характеризує приналежність певного твору до культурно-мистенького надбання. На сьогодні існує надто багато виробів ДПМ, які не відтворюють дійсну культуру нації. Низькоптрібні, шаблонні вироби, твори, речі, здебільшо побутового чи подарункового призначення не відповідають естетичним нормам народного мистецтва, спотворюють його мистецьку цінніть. Отож, знання основ композиції ДПМ, скерує роботу учнів на шлях дійсного творчого процесу.

Повертаючись до визначеня предмету композиції - у декоративно-прикладному мистецтві, насамперед пригадаймо про його багатоманітну природу, розгорнуту морфологію і складні взаємозвязки з іншими видами у системі мистецтв, а також поліфункціональні засади творів та не менш складне іх семантичне наповнення. З позиції сучасної філософії, "предмет будь-якої науки - це не особлива сфера явищ, а весь світ, який розглядають під певним кутом зору".

Звідси предметом композиції декоративно-приклатного мистецтва буде весь світ художніх побутових речей, створених людиної безпосередньо в її трудовій діяльності, які розглядаються з погляду закономірностей, прийомів і засобів композиції.

Говорячи про композицію твору ДПМ в цілому, сдід стосувати її тлумачення і в конкретному виді діяльності – аплікації.Композиція твору - це художньо-оптимальна структура, цілісність із закономірно поєднаними між собою елементами, які відбивають його матеріально-технологічні, функціональні та художні засади, та композиція у широкому значенні - це наука про систему закономірностей, прийомів та засобів творення, декоративних та ужиткових цінностей.

Композиція ДПМ покликана створювати в ужиткових творах органічну єдність міри, доцільності й гармонії, прекрасного та утилітарного.Водночас вона сприяє логічно вмотивованому використанню відповідних законів об’ємного і площинного формотворення, допомагає авторам досягти в творах художньої довершенності.

Каменський А.Д. О смысле художественной традиции / Критерии и суждения в искусствознании. С.219

Будь-яка творчість неможлива без відпрацьованих методів / гр. methodos- шлях дослідження, спосіб пізнання /. Окремі з них становлять логічну, науково вивірену систему – методологію, котра формує теорію. Метод і методологія перебувають у постійному зв'’зку, як частина і ціле. Однак метод динамічніший, вишуковує і здобуває нові знання, спрямовані на вдосконаленя і методології, тоді як методологія статична, повільно змінюється, намагаючись зберегти себе.

Методологія композиції спирається на засади методології естетики та загальної філософії. Вона послуговується власними принципами для виділення й обгрунтування законів композиції, прийомів, засобів тощо. До найважливіших методологічних принципів теорії композиції належать мімесіс /гр. mimesis- наслідування, відтворення/ символізм, стилізація, структуралізм, функціоналізм та ін.

Мімесіс - основний принцип творчої діяльності Стародавнього і Античного світу, розроблений у всій повноті Арістотелем. “Мистецтво наслідує природу”, - писав він, маючи на увазі образне відтворення природних речей і у відповідності з законами того чи іншого виду мистецтва. Міметична концепція композиції творів декоративно-прикладного мистецтва застосовувалася у середні віки і в новий час, відома вона і сьогодні. Наприклад, наслідування в посуді об’ємних форм гарбуза, яйця, черєпашки і т.п., в орнаментиці -відтворення декоративних якостей багатьох квітів, плодів і листк?