Курсовая работа: Класифікація юридичних осіб
На мою думку, для класифікації юридичних осіб, треба спочатку дати її поняття та охарактеризувати її за її основними ознаками.
Почну з визначення. Стаття 80 ЦК визначає юридичну особу як організацію, створену шляхом об’єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести цивільні обов’язки , бути позивачем і відповідачем у суді. Вже з самого визначення ми бачимо, що юридична особа наділена досить широким колом прав і обов’язків, хоча, безперечно, визначення не може всебічно охопити поняття юридичної особи.[24-c.111-114]
Тому хотілося б охарактеризувати юридичну особу за її основними ознаками.
Виходячи з визначення, бачимо, що першою ознакою юридичної особи є наявність організаційної єдності. Вона полягає в тому, що дана організація як єдине ціле повинна мати чітку внутрішню структуру, мати органи управління і відповідні підрозділи для виконання своїх функцій. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється статутом юридичної особи або іншими установчими документами. У статуті визначаються: назва організації, її місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи управління і контролю, їх компетенція, порядок утворення і використання майна, умови припинення діяльності організації, порядок проведення реорганізаційних і ліквідаційних процедур. Законом або засновником можуть бути передбачені і й інші умови, які повинні бути в статуті конкретної організації (організаційно-правової форми). Про установчі документи, включаючи статут я розповім далі у своїй курсовій роботі.
Іншою важливою ознакою юридичної особи є наявність відокремленого майна, яке може бути використане з певною метою власником майна. А це, як правило участь у цивільному (економічному) обороті. .Якщо організаційна єдність необхідна для об'єднання більшості осіб в одне колективне утворення, то відокремлене майно створює матеріальну основу діяльності такого утворення. Майно може належати юридичній особі або на праві власності, або на праві господарського відання чи оперативного управління.
Наступними ознаками є право юридичної особи набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, також виступати позивачем і відповідачем у судових органах, тобто можливість виступати в цивільному обороті від свого імені є ознакою і одночасно тією метою, задля якої вона і створюється. Наявність організаційної єдності і відокремленого майна, на якому базується самостійна відповідальність, якраз і дозволяють ввести у цивільний оборот новий суб'єкт права.
Використання юридичною особою власної назви дозволяє відрізняти його від усіх інших організацій і тому є необхідною передумовою цивільної правосуб'єктності юридичної особи.
Зрозумілим є те, що лише за наявності всіх цих ознак юридичну особу можна визнати самостійним суб’єктом права. Але, незважаючи, на перший погляд, простоту визначення та зрозумілість ознак юридичної особи, завжди точилось і досі точиться чимало суперечок щодо її сутності.
Так, повертаючись до природи виникнення юридичної особи, можемо сказати, що в наш час розвитку ринкових відносин все більше підприємців створюють підприємства зі статусом юридичної особи. Таким чином слід погодитися із провідними вченими правниками, що на створення та існування юридичних осіб у першу чергу впливає розвиток цивільного обороту. Саме у відносинах економічного обороту виникає й існує організаційно-правова форма, яка має ознаки юридичної особи. Не можна погодитися із "теорією фікції" Савін'ї, що тільки людина є дійсним суб'єктом права, оскільки саме юридична особа виступає засобом оформлення у праві інтересів окремих фізичних осіб.
Не зовсім ясною та вірною здається мені думка основоположника органічної теорії О. Гірке, за якою юридична особа — це особливий тілесно-духовний організм, союзна особа.
Юридична особа не завжди повинна уособлювати певний колектив, Так, засновником приватного підприємства може бути одна людина, тому не зовсім поділяю я і "теорію колективу", запропоновану академіком А.В.Венедіктовим. Прийнятною є "теорія соціальної реальності" Д.М.Генкіна і І.Б.Черепахіна, яка стала відома з п'ятдесятих років. За даною теорією, юридична особа — це соціальна реальність; Слід погодитися із "теорією соціаль-них зв'язків" О.А.Красавчикова, "теорією організації" А.А.Пушкіна, які вважали, що юридична особа -це своєрідний прийом юридичної техніки, завдяки якомуорганізація отримує можливість приймати участь у цивільному обороті.
Мабуть, істина, як завжди, знаходиться посередині двох крайнощів. Дійсно, в основі юридичної особи лежать не фіктивні, а дійсні, реальні потреби живих людей, які мають бажання займатися підприємницькою діяльністю, брати участь у цивільному обороті. Таким чином, створений суб'єкт права, суб'єкт економічного обороту матиме всі ознаки юридичної особи.[19,c.50-53]
ІІ. Поділ юридичних осіб залежно від порядку створення
Ст.81 Цивільного кодексу передбачає, що залежно від порядку створення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та на юридичних осіб публічного права.
Важливе значення має правова природа акта, на підставі якого утворюється юридична особа. Так, юридичні особи приватного правастворюються на підставі установчих документів. Юридичні особи публічного правастворюються на підставі розпорядчого акта тих осіб-засновників, які мають право в силу своїх правомочностей видавати такі акти. Крім порядку створення, поділ юридичних осіб на осіб приватного права й осіб публічного права залежить також від особи засновника, оскільки право видавати розпорядчі акти, на підставі яких засновуються юридичні особи публічного права, має держава в особі певних органів та органи місцевого самоврядування. Тому засновниками юридичних осіб публічного права можуть бути лише певні особи, наділені відповідними повноваженнями.
Цивільне право-це приватне право. Тому більше уваги я приділю юридичним особам приватного права. Та все ж, спочатку коротко розкажу про юридичних осіб публічного права.
А.Юридичні особи публічного права
Порядок створення, правовий статус юридичних осіб публічного права визначаються Конституцією України та законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Так, статтею 81 ЦК встановлюється вичерпний перелік суб’єктів, що можуть створити юридичну особу публічного права.
Діяльність цього виду юридичних осіб фінансується державою. Крім коштів, що виділяються з державного бюджету для функціонування державних установ, такі установи мають право отримувати доходи від різного роду господарських операцій, операцій з надання послуг, характер яких визначається змістом функцій конкретної установи. Такі доходи подібно бюджетним асигнуванням використовуються згідно з цільовим призначенням. Ці спеціальні доходи зберігаються на окремих рахунках.
Хотів би відмітити, що юридичні особи публічного права можна поділити на державні підприємства та установи.
Підприємство є однією із організаційно-правових форм юридичної особи, визначення якого дано лише в ЗУ”Про підприємства в Україні”. Так, підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково - дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Ст.2 цього закону визначаються види підприємств залежно від форми власності, і п.6 статті згадує державне підприємство, що засноване на
державній власності, в т.ч. казенне підприємство. Не слід застосовувати щодо державного підприємства термін «комерційне», який покликаний наголосити на тому, що підприємство, здійснюючи підприємницьку діяльність, має на меті отримання прибутку. Отримання прибутку є лише однією із цілей діяльності підприємства нарівні з іншими не менш важливими для державного підприємства суспільними цілями, тому не обов'язково виділяти саме ознаку комерційності.
Статтею 6 вище згаданого закону визначається, що юридичні особи публічного права можуть бути засновані державою в організаційно-правовій формі казенного підприємства. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства Реорганізація та ліквідація казенного підприємства проводяться за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Казенне підприємство— це, створена державою в розпорядчому порядку, на підставі рішення Кабінету Міністрів України, юридична особа публічного права, що здійснює свою діяльність за наявності особливих законодавчо визначених умов.
Міністерства, відомства, інші органи державної влади, вищі навчальні заклади, музеї, інші соціально-культурні організації, що створюються державою, здійснюють свою діяльність в організаційно-правовій формі державної установи. Цивільний кодекс України передбачає організаційно-правову форму установи для створення юридичних осіб приватного права. Особливості правового статусу окремих видів установ, у тому числі державних установ, встановлюються законом
Державною установою є юридична особапублічного права, яка створюється державою в розпорядчому порядку, фінансується з державного бюджету, використовує доходи відповідно до затвердженого кошторису та переважно здійснює діяльність, не пов'язану з виробництвом.
Державні установи наділяються спеціальною правоздатністю і мають право на вчинення лише тих дій і укладання таких правочинів, які безпосередньо пов'язані з діяльністю цих установ чи є необхідними для виконання ними покладених на них функцій.
Деякі вчені виділяють такий вид юридичних осіб публічного права, державні корпорації. Вітчизняним законодавством ще не передбачено такий вид юридичних осіб, але зарубіжній практиці таке відомо.
Класична публічна корпорація є унітарною, її майно формується шляхом передачі державою як власником певного майна, хоча можливі внески інших суб'єктів. Відносини між публічними корпораціями і державою в правовій літературі характеризуються як відносини опіки, нагляду та контролю . Пряме адміністративне підпорядкування публічної корпорації державним органам законодавством зазначених країн не передбачено. Проте існують інші важелі впливу на діяльність корпорації, зокрема контроль, часткове фінансування, участь представників держави в органах управління корпорацією.
Особливістю організаційно-правової форми публічної корпорації є те, що вона забезпечує поєднання в одній організації функцій управління з функціями господарювання, підприємницькими завданнями. Саме тому діяльність публічних корпорацій регламентується нормами . як публічного, так і приватного права. Разом із тим порядок створення та припинення публічних корпорацій, публічний характер цілей їх діяльності, наявність владних повноважень свідчать про необхідність віднесення цього виду організацій до юридичних осіб публічного права.
Деякі юристи, доводять наявність державних корпорацій в Україні. Так, Л.Винар називає такою НАК «Нафтогаз України». .[3,c.6-10]
Б.Юридичні особи приватного права
ЦК України регулює порядок створення, організаційні форми, правовий статус юридичних осіб лише приватного права(ст 81 ЦК).