Курсовая работа: Класифікація юридичних осіб

розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками)(зміст установчих документів визначається ЦК далі і залежить від організаційно-правової форми юридичної особи).Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

ЦК України поділяє юридичні особи приватного права на такі:

а)товариства(організації, створені шляхом об’єднання осіб, які мають право участі у ньому);

б)установи(організації, засновані однією або кількома особами(засновниками), що не мають права управління в ньому, шляхом об’єднання їхнього майна для досягнення цілей, визначених засновниками за рахунок цього майна);

в)юридичні особи, створені в інших формах, встановлених законом.

А що ж можна віднести до третього типу юридичних осіб приватного права? Звичайно ж, в законодавстві чітко не виписано, що мається на увазі під юридичними особами, створеними в інших формах, встановлених законом , але більшість вчених схильні вважати, що в даному випадку маються на увазі об'єднання підприємств (господарські організації, створені у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань) - асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, інші об'єднання та державні (комунальні) господарські об'єднання (відповідно до ст. 118, 119 Господарського кодексу) [16,c.125-130]

Щодо подальшої класифікації юридичних осіб приватного права, то про неї я опосередковано говоритиму далі.

ІІІ. Поділ юридичних осіб залежно від способу створення

Залежно від способу створення виділяють юридичні особи, що створюються в нормативно-явочному порядку та такі, що створюються в розпорядчому порядку. Класифікація юридичних осіб за цим критерієм пов’язане з класифікацією за попереднім. Тому я і розмістив їх поруч.

Цей зв’язок полягає в тому, що для юридичних осіб публічного права притаманний розпорядчий порядок, в той час як для юридичних осіб приватного права-нормативно- явочний.

Під нормативно-явочним способом створення мається на увазі те, що юридична особа утворюється на загальних умовах, встановлених законом та за умови проявлення власником ініціативи щодо її утворення. Держава в такому випадку визнає юридичну особу суб’єктом права, видаючи свідоцтво про державну реєстрацію.

Розпорядчий спосіб полягає у тому, що рішення про створення юридичної особи приймається одним або кількома власниками майна, чи уповноваженими на це органами, які затверджують її статут і звертаються до державного реєстратора. В роботі вже згадувались державні органи, які можуть своїм розпорядженням створити юридичну особу. Тому я не буду зупинятися на цьому ще раз. Лише додам, що юридична особа може бути створена і внаслідок сумісного рішення двох або більше органів державної влади. Розпорядчий акт про створення юридичної особи-це адміністративний акт, але фактично він нічим не відрізняється від рішень фізичних осіб про створення юридичної особи.[24,c.120-125]

І V . Поділ юридичних осіб залежно від організаційно-правової форми

Законодавство України визначає для юридичних осіб, що діють у цивільному обороті організаційно-правову форму: підприємства, господарські товариства, кооперативи тощо. Цей перелік, на відміну від ЦК Російської Федерації та інших країн СНД, не є в Україні вичерпним. Питання про організаційно-правову форму окремих юридичних осіб вирішується у різних нормативних актах. Як вже зазначалось, відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак товарів та послуг. Отже, на відміну від бюджетних установ, які функціонують головним чином за рахунок бюджетних асигнувань, підприємства одержують доходи від своєї виробничо-господарської діяльності і покривають цими доходами свої витрати, тобто виступають в обороті як відокремлені товаровиробники. Правда, в разі збиткової діяльності підприємства держава може йому надати дотацію, інші пільги, якщо вона визнає продукцію цього підприємства суспільно необхідною. Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Як юридична особа підприємство має своє майно, яке становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Здійснюючи господарську діяльність, вступаючи в різні угоди щодо свого майна з іншими особами, підприємство набуває цивільних прав і виконує обов'язки, несе майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями, тобто діє як суб'єкт цивільних правовідносин — юридична особа.

ЗУ ”Про підприємства в Україні” визначається, що в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади та вже згадуване державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Господарський кодекс, в свою чергу, залежно від форм власності поділяє підприємства на:

1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи юридичної особи;

2) підприємства колективної власності, до яких належать виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Господарські товариства Господарський кодекс України з причин, що важко пояснити, прямо не включає ані до приватних підприємств, ані до підприємств колективної власності, а виділяє правовий матеріал щодо них в окрему главу. Однак з урахуванням того факту, що норми Закону України “Про власність” відносять господарські товариства до колективної форми власності, їх (товариства), можливо, слід розміщувати в рубриці “підприємства колективної власності” в підрубриці –“інші підприємства, передбачені законом”. Далі Господарський кодекс виділяє:

3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності;

4) державне підприємство, що діє, відповідно, на основі державної власності; 5) підприємство, засноване на мішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Хоча в системі юридичних осіб, що закріплена в ЦК, немає згадки про приватні підприємства та підприємства колективної власності, але ст 83 ЦК, як наголошувалося, поряд із товариствами та установами передбачає можливість існування і юридичних осіб, створених в інших формах, встановлених законом. Під цією рубрикою, можливо, і слід розглядати вказані підприємства.

На жаль, Господарський кодекс з незрозумілих причин реанімує ті підприємства, що існували раніше, але не можуть бути створені за чинним законодавством України. Це підприємства, засновані на мішаній формі власності та орендне підприємство. Також важко погодитись з виділенням в окремий вид підприємств іноземних та підприємств з іноземною інвестицією, бо вони створюються в формі приватного підприємства або господарського товариства.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими(незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Всі інші підприємства визнаються середніми.

Можуть діяти і інші види підприємств, передбачені законом.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нових організаційно-правових форм, покликаних забезпечити поєднання майнових та інших інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері підприємницької діяльності, які правомірно можна віднести до групи юридичних осіб приватного права. До них, у першу чергу, можна віднести господарські товариства. На даний час з певною часткою умовності господарські товариства можна поділити на юридичні особи, створені шляхом "об'єднання капіталів "та юридичні особи, створені шляхом "об'єднання осіб". До першої групи відносяться такі товариства, при створенні яких передбачається об'єднання майна засновників та учасників і необов'язково особистої участі, це акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. До другої — належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньою участю. До них відносяться повні та командитні товариства.[2,c.3-5]

А.Акціонерні товариства

юридичний особа товариство відповідальність

Об'єднання капіталів базується, в першу чергу, на майнових зв'язках учасників, у результаті чого об'єднання осіб поширені серед малого і середнього бізнесу, а в сфері великого бізнесу переважною формою є об'єднання капіталів. Основною формою функціонування сучасного великого бізнесу служить акціонерне товариство.Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Основою для створення і діяльності акціонерних товариств складають акції — цінні папери, які дають їх власникам право голосу при вирішенні питань діяльності товариства і право отримання частини прибутку від його діяльності. Акція є об'єктом права приватної власності, є товаром, її можна купувати, продавати, відчужувати в іншій формі. Акціонерні товариства мають важливі властивості, порівняно з іншими видами господарських товариств, що робить їх привабливими для великого капіталу. Одна з цих властивостей — відповідальність акціонерів за боргами товариства лише в межах суми їх акцій. Обмеження ризику акціонера і свобода відчуження акцій дозволяє маневрувати капіталом, вкладати його в різні акціонерні товариства. Важливою властивістю акціонерного товариства є безстроковість його існування, що зумовлює стабільність бізнесу. Централізований характер управління акціонерним товариством також дозволяє великому капіталу встановлювати свій контроль за його діяльністю. Успішній діяльності акціонерних товариств значною мірою допомагає і право отримувати довгострокові кредити. Відмічу, що Господарський кодекс ще поділяє акціонерні товариства на відкриті та закриті.Різниця між ними випливає вже з назви. Виходячи з положень п.2 і п.3 Господарського кодексу, можна сказати, що акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.[9, c.44-47]

На відміну від відкритого акціонерного товариства, акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.[5]

Насамкінець додам, що законодавство, що стосується акціонерних товариств є далеко не досконалим, і це, без сумніву підтверджує постанова Президії Верховного Суду України “Щодо вирішення спорів, які виникають у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств”, де зазначено;Розглядаючи значну кількість цих спорів, господарські суди в основному вирішують їх правильно.

Водночас, внаслідок нечіткості окремих положень законодавства, суди допускають помилки у застосуванні правових норм. Непоодинокими є випадки неоднозначного застосування закону Вищим господарським судом України при перегляді судових рішень господарських судів у касаційному порядку.”

Б .Товариства з обмеженою відповідальністю

Наряду з акціонерними товариствами широкого розповсюдження набули і товариства з обмеженою відповідальністю.ЦК кодекс вказує, щотовариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.