Курсовая работа: Комунікативні здібності

Після проведення формуючого експерименту я провела контрольний експеримент для виявлення покращення уявлень у молодших школярів про доброзичливі стосунки та активного позитивного ставлення до них. В експерименті брали участь учні 1‑А та 3‑В класів загальноосвітньої школи №16 міста Краматорська.

Для виявлення теперішнього рівня комунікативних здібностей я використовувала такий метод дослідження як тестування (см. додаток А).

Пропонований тест дозволяє виявити комунікаційні здатності. Здатності людини не є вродженими. Дитина не народжується з готовими здатностями, а народжується із задатками, які і є природними передумовами розвитку здатностей. Однак задатки ніколи не визначають розвиток конкретних здатностей: на підставі тих самих задатків можуть виникнути різні здатності, залежно від середовища розвитку дитини, установок у сім'ї й т. д. Відсутність яких-небудь здатностей не є життєвим крахом: усе в можливостях людини. Необхідні здатності можна (і потрібно!) розвивати.

Ціль даного тесту – виявити комунікаційні здатності школяра. По черзі пропонується 40 питань про особливості Вашого звичайного способу поводження. Вільно виражайте свою думку по кожному їх. Постарайтеся представити типові ситуації й дайте перший «природний» відповідь, що прийде Вам у голову. Відповідайте швидко й точно. Пам’ятайте, що немає «гарних» або «поганих» відповідей. Результатом тесту є Ваш показник виразності комунікаційних здатностей. Результати тесту допоможуть Вам краще пізнати себе. Низькі показники свідчать про необхідність розвитку цих здатностей. Низький рівень здатностей може приводити до внутрішніх конфліктів, які можуть бути дозволені шляхом саморозвитку.

В результаті цього тестування було виявлено, що рівень комунікативних здібностей школярів помітно зріс. Зокрема в експериментальному класі після проведення констатуючого експерименту високий рівень комунікативних здібностей був 4,6%, середній у 59,5%, низький у 35,9% учнів (див. мал. 1–2). На кінець контрольного експерименту високий рівень мали 15,4%, середній – 75,8%, низький – 8,8% учнів. свідченням результативності виконаної роботи стали якісні зміни в поведінці дітей: були закладені основи комунікацій між людьми, що сприяло збільшенню кількості виявів допомоги іншим, активності на уроках, стали легко спілкуватися не тільки між собою в класі, а й зі старшокласниками. Ці діти вже готові до освоєння більш складних уявлень, ніж перед проведенням формуючого експерименту, а саме:

1. Будь уважний до співрозмовника, вияви ініціативу, якщо бачиш, що цього не проявляє партнер;

2. Будь активним на уроці, але нікого не перебивай, умій вислухати; будь терпимим до іншого, навіть якщо він не правий;

3. Допоможи товаришам, якщо вони в ній потребують; запитай у них, чи не потрібна їм твоя допомога.

Малюнок 1. – Оцінка комунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту

Малюнок 2. – Оцінка Комунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту

Висновок

Дидактична гра – це засіб пізнання світу: через гру дитина вивчає кольори, форму, властивості матеріалів, вивчає рослини, тварин. У грі в дітей розвивається вміння спостерігати, розширюється коло інтересів, виявляються смаки й запити. Продумуючи завдання й зміст ігор із правилами, необхідно поступово ускладнювати їх. Не можна шаблонізувати дидактичної гри, необхідно давати простір дитячій ініціативі й творчості. У самостійних іграх не слід нав'язувати зміст дидактичної гри. У житті дитини дидактична гра має таке ж значення, як для дорослого робота, служба. У грі виховуються ті фізичні й психологічні навички, які будуть необхідні для роботи: активність, творчість, уміння переборювати труднощі й ін. Ці якості виховуються в гарній грі, у якій є «робоче зусилля й зусилля думки», а «дидактична гра без зусилля, гра без активної діяльності – завжди погана гра».

Керівництво дитячими дидактичними іграми повинне мати на меті:

1) установлення правильного співвідношення між грою й миром, знаннями в житті дитини;

2) виховання в грі фізичних і психологічних якостей, необхідних для майбутнього діяча й працівника.

Таким чином, я прийшла до висновку, що ігри мають величезну роль у вихованні, навчанні й також при формуванні комунікабельності молодших школярів. При цьому підвищується ефективність навчання в порівнянні із традиційним у школі. Тому, я вважаю, необхідно створити умови для впровадження такої практики в сферу освіти, що може помітно поліпшити не тільки ступінь засвоєння матеріалу, але й дозволить значно спростити процес комунікацій: між школярами, друзями, учителями, родителями й тощо.

А також це допоможе підвищити ефективність комунікацій, а, отже, інтенсифікувати свій особистий час.

Ефективне формування комунікативних здібностей у дітей молодшого шкільного віку можливе при умові використання у педагогічному процесі ігрових ситуацій.

Список використаної літератури

1. Актуальні питання формування інтересу в навчанні. Навчальна допомога з редакцією Г.І. Щукіной М. 1984

2. Бую Т.А. Гра в естетичному вихованні молодшого школяра Початкова школа 1997 №2

3. Волинав. В. Російська мова Єкатеринбург 1997

4. Губанова О.В., Лєвкіна И.С. Використання ігрових прийомів на уроках Початкова школа 1997 №6

5. Дошкільна педагогіка, Москва «Освіта» 1991 р.

6. Воліна В.У Цікаве азбуковедення: книга для вчителів; М. 1991 р.

7. Кобанова Л.В. Навчальні ігри як засіб підвищення ефективності уроків Початкова школа 1992 №1

8. Карпова Е.В. Дидактичні ігри в початковий період навчання – Ярославль: Академія розвитку; 1997 р.