Курсовая работа: Конверсія як засіб словотворення в англійській мові

Найактивніший процес конверсії у межах іменника і дієслова. Конверсія має кілька критеріїв похідності, що визначають первинність однієї форми і вторинність другої Конверсія на сьогодні практично не має обмежень стосовно різних частин мови, супровідних видів словотвору на походження слів.

Нові дієслова часто утворюються від:

1) іменників: a bill – to bill, a garage – to garage .

2) прикметників: bare – to bare, empty – to empty .

3) скорочень: a bach (bachelor) – to bach . [9]

Конверсія має свої підвиди:

1) реконверсія – мовне явище, коли одне із значень похідного за конверсією слова є джерелом утворення нового значення основи, від якого воно походить: cable – to cable .

2) часткова конверсія. Шляхом конверсії від дієслівної основи починає утворюватися іменник, але потім цей іменник входить до складу словосполучень з дієсловами give, have, make, take тощо: to have a bite, to take a look.

3) субстантивація прикметників – це процес словотвору, при якому прикметник набирає характерних ознак іменника, при цьому новий іменник з’являється не відразу, а поступово: a beloved, a female .

Термін «конверсія», який деякі лінгвісти знаходять неадекватним, відноситься до багатьох випадків фонетичної тотожності словоформ, так-названих початкових форм двох слів, що належать до різних частин мови. Це може бути проілюстровано таким прикладом: «work» – «to work»; «love» – «to love»; «paper» – «to paper»; «brief» – «to brief» і т.д. Зазвичай ми маємо справу з простими словами хоча є і виключення, на пр.: «wireless» – «to wireless».

Справедливо зазначено, що у випадку іменника і дієслова не тільки, так-названі, початкові фонетично-тотожні форми, але всі інші іменникові форми мають омоніми включаючи дієслівну парадигму: (my) work [wэ:k]) – (I) work [wэ:k]; (the) dog’s [dogz] (head) – (many) dogs [dogz] – (he) dogs [dogz]. [13]

Певна різниця є на морфологічному рівні між різних частин мови, в основному між іменником і дієсловом. Наприклад є явно-виражена різниця в сучасній англійській мові, між іменником doctor і дієсловом to doctor – кожне слово в мові існує як єдність його словоформи і варіанта, а не тільки як одна форма – doctor. Деякі з форм – співзвучні (омоніми), але між ними велика різниця, так як вони є граматично і семантично різні.

Конверсія як засіб формування нових слів через зміну в їх парадигмі.

Якщо ми звернемо увагу на такі пари слів як «doctor» – «to doctor»; «water» – «to water»; «brief» – «to brief» з кута їхньої морфемної структури то бачимо, що всі вони є спільнокореневими словами. На дериваційному рівні, однак, одне з них має відноситись до похідних слів, так як воно належить до різних частин мови і розпізнається через семантичні і структурні відносини з іншими словами. Отже, постає питання: що слугує словотвірним засобом в цьому випадку? Виявляється, що іменник формується з дієслова (або навпаки) без допомоги будь-якої морфологічної зміни, але якщо роздивлятися проблему глибше, ми неминуче прийдемо до висновку, що два слова відрізняються в парадигмі. Звідси, саме парадигма виступає словотвірним засобом. Тобто, можемо визначити конверсію як засіб формування нових слів через зміни в їх парадигмі.

Важливо звернути увагу на той факт, що парадигма грає визначну роль у процесі словотворення англійських слів і не тільки у випадку конверсії. (Парадигма в мовознавстві – система форм одного слова, що відбиває видозмінення слова за належними йому граматичними категоріями). Таким чином іменник «cooker» сформований від слова «to cook» не тільки з допомогою приєднання суфікса – er, але також через зміну його парадигми. Однак, у цьому випадку, роль, що грає парадигма як словотвірний засіб є менш зрозумілою, ніж словотвірний суфікс – er, що йде на першому місці. Отже, конверсія характерна не просто вживанням парадигми як словотвірного засобу, але також формуванням нового слова виключно способом зміни йог парадигми. Звідси розуміємо, що зміна в парадигмі являється єдиним словотвірним засобом у конверсії. Так як парадигма є морфологічною категорією, то конверсія може бути описана, як морфологічний засіб формування слів. Наступні беззаперечні випадки конверсії обговорювались у лінгвістичній літературі.

1) Формування дієслів з іменників і рідше – з інших частин мови.

2) Формування іменників з дієслів і рідше – з інших частин мови.

Субстантивація як приклад конверсії

Субстантивація – це процес у якому прикметники приймають парадигму і синтаксичні функції іменника. Розрізняють два типи субстантивації: повна і часткова.

Повністю субстантивовані прикметники приймають парадигму іменника, форми однини та множини. Вони можуть асоціюватись з різними визначеннями (означений, неозначений та нульовий артиклі, вказівний та присвійний займенники, та ін.), напр.: an official, the official, official, official’s, officials’, this official, our official тощо. Повна субстантивація зазвичай розглядається як приклад конверсії (A→N, конвертування з прикметника в іменник), хоча це може підлягати сумніву, оскільки, зазвичай вона є результатом еліпсису атрибутивних словосполучень.

У випадку часткової субстантивації, прикметники не приймають повну парадигму іменника. Вони підлягають поділу на декілька структурно-семантичних груп:

1) частково-субстантивовані прикметники (ЧСП), котрі стоять у формі однини, хоча означають множину. Вони вживаються з означеним артиклем і можуть визначати групу чи клас людей, напр.: the rich, the accused, the English, the blind, the living тощо;

2) ЧСП, більш за все, використовуються в множині, коли визначають групу чи клас людей, напр.: reds, greens, buffs, blues тощо;

3) ЧСП також використовуються для того, щоб передати ознаки неживих речей у множині, напр.: sweets, ancients, eatables тощо;

4) ЧСП показують присвоювання, як субстантивне абстрактне поняття, напр.: the good, the evil, the beautiful, the singular тощо;

5) ЧСП показують назви мов, напр.: English, German, Ukrainian, Italian тощо . [8]

Конверсія як безафіксний тип творення слів. Омонімія.

Одні лінгвісти визначають конверсію як безафіксний тип творення слів, вказуючи на те, що характерною рисою є те, що певна основа вживається для формування різних слів різних частин мови, без приєднання похідного афікса. Інші ж притримуються думки, що конверсія формує нові слова з допомогою нульової морфеми.

Визначення конверсії як засобу формування за допомогою нульової морфеми заслуговує на увагу. Засновники цього тлумачення конверсії віддають деяку увагу аналогії між афіксацією та конверсією. Серед них є схожість на семантичному рівні між похідним словом і його основою, з одної сторони, і між словами в межах видозміненої конверсією пари, з іншої. Пр.: дія – виконувач дії: 1) «towalk» – « awalker»(афікс) «to tramp» – «a tramp»(конверсія); 2) дія – результат дії: to agree – agreement(афікс), to find – a find(конверсія). [13]