Курсовая работа: Корекція заїкання у школярів

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика заїкання у дітей дошкільного ташкільного віку 4

1.1 Причини виникнення та симптоматика заїкання

1.2 Класифікація заїкання

РОЗДІЛ ІІ. Комплексний підхід до подолання заїкання

2.1 Особливості застосування комплексного підходу доподолання заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку логопедії велика увага приділяється проблемі лікування та корекції мовлення при заїканні. Оскільки заїкання є однією з найпоширеніших мовленнєвих вад, цією проблемою займаються не лише логопеди, а вона є актуальною для науковців, працівників-практиків медицини, дефектології та психології.

Корекція заїкання – це важкий і довготривалий процес, ефективність якого залежить від комплексної взаємодії спеціалістів, поєднання медичних та педагогічних підходів до подолання цієї патології.

Велику увагу вивченню цього питання приділяли такі відомі вчені: Г.А. Волкова, М.А. Власова, К.П. Беккер, В.І. Селіверстова, В.М. Шкловський.

Метою використання комплексного підходу до подолання заїкання є застосування всебічного впливу та створення сприятливих умов для корекції та розвитку особистості дитини із заїканням.

Предметом дослідження є характеристика та розкриття значення застосування комплексного підходу до подолання заїкання.

Об‘єкт дослідження – діти дошкільного та шкільного віку із заїканням.

Метою даного дослідження є – теоретичне вивчення особливостей застосування комплексного підходу для подолання заїкання у дітей.

Завдання дослідження:

- вивчити та проаналізувати причини виникнення та симптоматику заїкання у дітей;

- з‘ясувати розробленість проблеми застосування комплексного підходу до подолання заїкання в науково-методичній літературі;

- дослідити ефективність застосування комплексного підходу до подолання заїкання у дітей дошкільного і шкільного віку.

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку

1.1 Причини виникнення та симптоматика заїкання

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м‘язів артикуляційного апарату.

У всьому світі визнано, що заїкання – важка проблема як в теоретичному, так і у практичному аспекті. Проблема заїкання залишається не до кінця вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів розвитку, патологічних реакцій логопата на свій дефект.

В етіології заїкання має місце сукупність екзогенних та ендогенних факторів.

До причин, що сприяють виникненню заїкання відносять такі:

- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС);

- невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);

- конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);

- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки);

- ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних – інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.

Вказані причини призводять до затримки мовленнєвого розвитку, до мовленнєвих розладів які сприяють розвитку заїкання.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--