Курсовая работа: Кримінологічна політика
Кримінально-правова політика України спрямована на застосування суворих покарань до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, і пом’якшення відповідальності за діяння, що не становлять великої суспільної небезпеки.
Від інших форм державного примусу покарання відрізняється тим, що виступає як реалізація кримінально-правових відносин між особою , яка вчинила злочин, та державою, в особі органів правосуддя в широкому розумінні цього слова і призначається від імені держави.
Покарання призначається тільки за вироком суду і лише відповідно до закону.
Воно має особистий характер, спеціальну мету і тягне судимість.
Метою покарання визнаються кара та виправлення.
Кара – орієнтація суду на законодавцем на застосування такого комплексу обмежень до засудженого його прав та свобод, який буде відчутним і водночас достатнім для досягнення основних цілей покарання – виправлення засудженої особи, а також загальної і спеціальної превенції (утримання від вчинення злочинів в подальшому іншими особами взагалі і даною особою зокрема). З цієї точки зору кара виступає тільки як проміжна мета покарання.[2; 107]
Виправлення як результат покарання передбачає такі зміни особистості засудженого, коли він позбавляється негативних рис та установок, які можуть зумовити його готовність до суспільно – небезпечної та протиправної поведінки. Процес виправлення являє собою поступове надбання засудженим позитивних змін, які, відповідно до ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, відбуваються в його особистості та створюють для у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Покарання, що застосовується судом, завжди є індивідуальним, оскільки визначається з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності діяння та особи, що його вчинила, а також інших обставин, що впливають на вирішення питання про відповідальність винного.
Покарання повинно бути гуманним.
Про це свідчить закріплене в законі положення, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі, або принижувати її гідність. В ст. 28 Конституції України закріплено : „Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.”
????????? ????? ????? ???????????? ??? ??????????. ³???????? ?? ??? ?? ??? ?? ???. ??????, ??? ??????? ? ????, ?? ??????? ????, ?????? ? ???????? ????????, ?????? ?????? ????????? ??????????? ??????? ???????? ???????? ???????? , ?? ??????????? ?? ?ᒺ?????, ??????? ? ??????????? ? ??????. ? ????? ?????????? ???????? ??????????, ?????????, ???????? ???? ????? ??????? ????????? ??? ????, ??????? ?????, ??????????, ?????????? ?? ????? ??????????, ?????????, ????????? ?????, ????? ??????????, ?? ??????? ?? ?????? ????????. ? ????????? ????? ??????? ?????????????? ????????????? ? ????????????????? ????? ??????? ????????????? ?????. ???????? ???????? ???????????? ??????? ??? ????????????? ????? ? ????????????? ??????????. ?? ????????? ?? ????????? ?????????? ?????? ???????? ??? ?????????????????? ???????? ???? ? ????????? ????? ? ????????????. ??????? ????? ????,?? ??????? ? ????? ???????????? ????? ?????? ?? ??????????:1. ?????????????? ? ?? ??????? ????????????? ?????;2. ?????????????? ? ?? ??????? ???????????? ????????????????;3. ?????????????? ? ?? ??????? ??????????? ????????.?????? ?.?. ?? ????????? ?.?. ????????? 3 ????? ?????? ?????????????????????? ? ????????????? ?????. ?????? ?????????? ????????????????????????? ?????????, ?????? ?????????? ??? ??????????? ?????? ???????????????????? ??????? ?? ???????? ?????? ? ?????? ?????????? ?????????? ????????????? ?????. ??? ???????? ???? ??????????, ?? ??????? ?? ??????????????? ??? ?? ??????? ??? ?????????? ?????????????? ? ?????????????????-????????? ????????.? ????? ?????, ?????? ?????????? ???, ?????????? ??????????? ????? ??????? ????????? ??? ??????????? ? ???????? ??? ??????????? ????????????? ?? ???????????, ?? ? ????????????? ??????????????? ???????? ??????? ???? ???????????? ?????? ????? ?????????????? ????????????? ????? ???? ?????????. ?? ?????? ????? ? ?????? ????? ???????????????????? ????? ?????: ?????????? ?? ????? ????? ???????????-???????????????, ?? ?????????????? ?? ?????, ??? ?????? ??????, ??????? ??????????????????? ???????, ??????? ???? ?????, ?? ???? ??????? ? ?????? ??? ?? ???????????? ?????? ? ???????? ?????? ? ????????? ??????? ??????????? ????????? ??????? ????????????? ?????, ??? ????????? ?????????????? ?? ??????????? ??????? ????????????? ?????.????? ?.?. ? ????? ?????? ???????? ?????????????? ? ?????????????????????????? ?????? ??????? ????? ?????? ? ????????? ???????????-????????? ???????? ??????????????. ³? ??????, ?? ??????, ?? ??????????????????? ?????, ? ?????? ???? ?????? ????????? ??? ??????????? ???????????????? ? ???? ???????????. ?????????????? ? ????????? ?????? ????????????? ?????. ?????????????? ???????????? ?? ?????? ?? ?? ?????? ?????.В. Табачковський тримається дещо іншої позиції. Він зазначає, що сенс правосуддя, як підкреслює сучасний французький філософ Поль Рікер, є надбанням розуму, наполовину пов'язаного з буденною практикою міжлюдських стосунків, й наполовину - з міфічним підґрунтям, з якого проростає ідея правосуддя. (У давній Греції це можна побачити в трагедіях Есхіла й Софокла та у захисних промовах великих афінських ораторів.) Сенс правосуддя пов'язаний з тією обставиною, що ми чутливі передусім до антиподу справедливості - себто несправедливості. "Яка несправедливість!" - Саме у формі даної скарги ми відкриваємо для себе смислове поле справедливого та несправедливого. Чи не тому на рівні інституційованого правосуддя, перед судом ми продовжуємо поводити себе як "позивачі", що "звертаються зі скаргами".І серед правників, і серед філософів-етиків, й, нарешті , серед численних моралістів на буденному рівні, саме несправедливість є тим, що дає перший поштовх думці. [9; 5]
Але у позаправовім витлумаченні ідеї справедливості ховається небезпека. Досить згадати, як часто ми вважаємо справедливим те, що прийнятне для нас, а несправедливим - те, що не прийнятне. (Песимістично ж налаштована людина взагалі схильна кваліфікувати учинки інших щодо себе як несправедливі. Та й загалом людська самооцінка дуже часто значно вища від оцінки з боку оточуючих.) Польський письменник Юліан Тувім якось сформулював таке іронійне буденне визначення егоїста: той, хто дбає більше про себе, аніж про мене. - Проте досить поглянути на подібну ситуацію не з точки зору побутових взаємин між приватними особами, а з точки зору майнових угод між ними, або ж з точки зору стосунків, скажімо, державного службовця, зобов'язаного піклуватися про малоімущих, та цих останніх, і розглядувана ситуація переходить у вимір далебі не тільки етичний,
Наведений приклад наштовхує на думку, що наші уявлення про справедливість поперемінно опиняються то на боці моральних чеснот, то на боці правових взаємин, де ідея справедливості набуває зовсім іншого звучання. [9; 6]
Чи не найважливіша особливість ідеї справедливості - те, що "добре" у ній постійно переходить у "законне" і навпаки. Але між "добрим" та "законним" є також суперечність. Поняття "добре" пов'язане з популярним розумінням щастя "як доброго життя". Але орієнтація на добре життя спокушує, бентежить нас і, зрештою, заводить у безвихідь. Адже ця орієнтація, дотепно зауважив П.Рікер, надає певного сенсу (напрямку) людським діям - проте водночас вона спричинює відсутність консенсусу стосовно того, що є істинне благо.
Саме тому ще в елліністичних трактатах про чесноти справедливість розглядали в окремому розділі через ту її відмітну особливість, яка пов'язана з ідеями зобов'язання та обов'язку та корелятивною до них ідеєю права. Особливістю, про яку йдеться, є формалізм, що його можна назвати незавершеним у порівнянні із завершеним формалізмом, який зустрічається лише в сучасних процедурних концепціях. "Незавершений формалізм" означає наступне:як і всі інші чесноти