Курсовая работа: Критерії професіоналізму ведучих теленовин (на прикладі телеканалу 1+1)

гостротою і актуальністю тем;

прискоренням мовленнєвого темпу подачі інформації;

збагаченням лексики;

свободою та професіоналізмом ведучого/ модератора;

Відповідно до визначеної теми курсової роботи ми більш детально розглянемо останній пункт зазначеного переліку. На початку дамо повну характеристику професії журналіст-ведучій теленовин.

1.1 Ведучий теленовин: позиція в кадрі та за кадром

«Щоб стати телевізійним ведучим, не... потрібні якісь виняткові риси особистості, скоріш необхідна відсутність деяких рис, які телеекран незмінно оголює».Театральний критик А.Свободін

Журналіст телебачення, що починав колись репортером у телевізійній програмі, згодом може зайняти вищу посаду в ієрархії престижу. (Престиж забезпечується поточною появою на екрані з найважливішими новинами дня.) Загалом сучасне телебачення має у своєму складі сім одвічних амплуа телевізійного журналіста, що і створюють центральну ланку в мережі побудови телевізійного каналу:

репортер;

інтерв'юер;

коментатор;

оглядач;

модератор;

шоумен;

ведучий новин;

Згідно з впровадженими законами інформаційної журналістики, телеведучий - це не лише людина, що «відображає події дня». Разом із новинами ми одержуємо якесь психологічне підживлення або навпроти, відчуваємо його відсутність.

Згадаємо часи коли радянські ведучі освоювали мікрофон, і ще ніхто не писав книжок про електронні дива й тим паче не сформулював, що диктор зобов'язаний нести з екрана кращі риси своїх сучасників. Доброзичливість, делікатність, чарівність, внутрішній такт дикторів того часу викликали довіру. Віра й симпатія, що переросли для декількох поколінь телеглядачів у потребу бачити телевізійних ведучих на екрані постійно. Як зауважувала В. М. Леонтьева – диктор радянського телебачення, - «Спілкування! Альфа й омега дикторської професії. Я розуміла, що від мого внутрішнього стану залежить деякою мірою, як буде сприйнята передача. Не можна показувати в ефірі диктора, що йде на ешафот", - от перші рекомендації, виведені не сухою теорією, а перевірені на практиці.

Професія диктора така, що він може вчитися майстерності в драматичного актора, музиканта, у конферансьє. Природа спілкування актора на сцені зі своїм партнером інша, чим, скажемо, у диктора зі своїм співрозмовником. Диктор – це та людина, що поєднує глядачів з телебаченням у єдине ціле. Часи змінилися, професія диктора стала більш поширеною, та професійно досконалою. Старі поняття та визначення набули нового значення. Видатні диктори стали іменуватися – ведучими теленовин. Але головна сутність професії телеведучого, залишилась не змінною. [1] Кузнєцов Г. В. Телевізійна журналістика: критерії професіоналізму. – М.: З РИП – холдинг,2002

Ведучий на сам перед, постає перед глядачем людиною свого кола, тобто виразником довіри : «один з нас». «Він тримається вільно, але не розв'язний. Упевнений у собі, але не самовпевнений. Голос і погляд – інструменти, на яких він майстерно грає». Він виконує не лише інформаційну функцію, але й інтегративну - поєднує, консолідує аудиторію. Ведучий – завжди уособлення спокою й стабільності. Складне завдання – давати глядачам упевненість у тім, що вони одержують саме об'єктивну, саме правдиву, саме свіжу та необхідну інформацію. [2] Муратов С.А. -М. Підручник/ «Телевізійне спілкування в кадрі та за кадром»

Конкретизуючи проблему взаємодії інформаційного каналу і його аудиторії, цілком доречно звернутися до хрестоматійно відомої формули Г. Лассуэлла. Вона формулює структуру масової комунікації, Сукупність цих елементів виглядає таким чином: "Хто повідомив – що – по якому каналу – кому – з яким ефектом". В елементі «хто повідомив», важливі принаймні два фактори, що характеризують джерело інформації: його "солідність", авторитет, кредит довіри в аудиторії; тип особистості журналіста, особливості його подання й власної ролі в діяльності даного засобу інформації, а також про значення ЗМІ в долях суспільства, країни.

Телеведучий сприймається як «учитель» людства. Як відомо, репортера годують ноги, аналітика – голова, а ведучі теленовин виразно читають тексти, відрізняючись від старих дикторів тим, що розуміють їхній зміст. Розуміння – важливий компонент. За нього телеведучі у США одержують більше репортерів, хоча вони "тільки" читають текст і беруть участь у його підготовці, у компонуванні випуску. [3]

Новина для телеведучих – гнучкий матеріал, що не досяг свого потенційного глядача. Завдання ведучого в цьому випадку донести цей матеріал і оформити його відповідно до професійної техніки. З «сухого» достовірного повідомлення, йому необхідно побудувати насичений текст (підводка до сюжету). Сьогодні заохочується аргументований, зважений, спокійний підхід до подій. Позиція ведучих новин – у жодному разі неповинна бути моралізаторською, містити оцінку фактів. У новинах не місце викривальному пафосу або глузуванню; дотримання етичних норм у відносинах із владою так само обов'язково, як і у всіх інших випадках. Інколи у інформаційному повідомленні все ж- таки простежується оцінка журналіста, його інтерпретація та відношення. Вона не обов'язково виражена прямо, через необхідність об'єктивної оцінки. Але судити про неї можна потому, яке місце в блоці новин займає повідомлення, скільки часу або місця йому приділено, і відповідно якими засобами донесене до аудиторії глядачів - майстерно підготовлено телеведучим новин. Наскільки переконливий ведучий і чи підходить він під критерій довіри з боку телеглядачів. [4]. Кузнєцов Г.В.-М. Підручник/ «Так працюють журналісти ТВ»

Психологи з'ясували, що по наявності (або відсутності) наступних трьох компонентів – воля, інтелект, совість, людина робить висновки, судження про оточуючих людей. За цими параметрами люди судять і про ведучих новин. І від цих же трьох величин залежить, виявляється, їх рейтинг. «Репутація телеканала може підвищитися чи нівелюватися залежно від манер і поведінки ведучих новин. Чудовий ведучий може значно збільшити рейтинги каналу, тоді як поганий ведучий – суттєво зменшити. Минули ті часи, коли диктор телебачення в класичному костюмі розповідав новини так, наче оголошував імена шановних гостей на урочистому прийомі. Останні роки продемонстрували безліч спроб телеканалів подавати новини якомога більш розкуто й невимушено». У зарубіжній журналістській галузі, згодом навіть народилася окрема течія до подібної поведінки ведучих – так зване емоційне « happy talk». Зокрема ранкові ведучі теленовин отримали своє особисте поняття « fancy factor». Все це знаменувалося боротьбою американських та британських власників за високі рейтинги телеканалів.

У загальному програмуванні й у новинах стилі ведення різняться. Завдання більшості телепередач – розважати, завжди виглядати по товариські, дружньо, у най неформальному стилі, тоді як ведучі новин намагаються підібрати серйозний і більш формальний тон відповідно до важливості повідомлень випуску.

Але останнім часом обидва варіанти ведення схильні наближатися один до одного. Телевізійні новини поступово наближаються «до більш персоніфікованої подачі» , тобто ведучі тримають ефір на більш «товариських» відносинах. «Авторитетність є також, однак загальні манери поступаються на користь манер на кшталт шановного чоловіка. Інакше кажучи, ведучий повинен викликати довіру. Глядачеві доводиться вірити в те, що йому говорять, і він мусить розуміти важливість сказаного».

Деякі телекомпанії США свого часу намагалися зробити ставку на молодих ведучих, але потім довелося повернутися до людей середнього віку. Бо глядачі відносяться до них з більшою довірою та повагою. (У нас літні ведучі асоціюються з політикою минулого, тому їх місце займають молоді працівники). Відомий американський журналіст Волтер Кронхайт запровадив термін «anchorman», тобто ведучий – зірка. "Людина-якір", anchor man (woman) – тобто той, на кого можна покластися, хто "зачіпає" глядача й притягає до телеекрана.

Що до Великої Британії, то тут віддають свою перевагу терміном «newsreader», «newscaster», що значно відрізняється від стилю новин американських ведучих новин. Британські телевізійні ведучі виглядають авторитетно і не дозволять своїм емоціям прикрасити повідомлення. Американські ведучі – зірки, які і ведуть новини, і коментують їх». Термін «anchorman», що зародився в США означає, «що його носій має внутрішню силу й авторитетність у поєднанні з досвідом і харизмою, на яких тримається вся телепередача». Що стосується Британського типу ведучого - «newsreader», то він «сфокусований не на індивідуальності ведучого, а на самих новинах. [5] Яковлєв А.В. «Телевізійна журналістика: Теорія і практика», Київ «Києво-Могилянська академія» 2007р.

Що стосується української майстерності ведучих новин, то вони також використовують техніку та поведінку запроваджену іноземними колегами. Тому кожен український канал використовує сьогодні свою ідейну направленість. Але якщо узагальнити ідеальний набір якостей ведучого теленовин – використовується наступна характеристика:

Авторитетність;

Компетентність;