Курсовая работа: Критична оцінка теорії і практики фінансово-господарського контролю в історичному аспекті
2.Фінансова незалежність.
3.Персональна незалежність аудиторів-контролерів.
4.Власна відповідальність за програму перевірок.
5.Достатність повноважень на отримання інформації.
6.Право на вжиття заходів.
Таким чином, фінансовий контроль, з одного боку, є однією із завершальних стадій управління фінансами, а з іншою, він виступає необхідною умовою ефективності управління ними. Складність розуміння фінансового контролю обумовлена складністю самої категорії фінансів. Так само як фінанси є основою будь-якої сфери суспільної діяльності і в той же час відображають їх матеріальну результативність, так і фінансовий контроль є як би лакмусовим папером, на якому реально виявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи від стадії формування фінансових ресурсів, необхідних для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері, і кінчаючи отриманням фінансових результатів цієї діяльності.
Можна сказати, що фінансовий контроль - це сукупність дій і операцій по перевірці фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб'єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.
На відміну від інших способів господарського контролю ревізія має чіткий правовий статус, що визначає границі її поширення, терміни проведення, права й обов'язки осіб, що проводять ревізію, і посадових осіб, діяльність яких перевіряється, порядок оформлення і аналізу результатів.
Отже,ревізія — це спосіб наступного контролю за виробничою і господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, організацій і установ, у процесі якого встановлюються законність, вірогідність і економічна доцільність зроблених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність діючим положенням законодавчих і нормативних актів, вірогідність облікових і звітних показників.
1.2 Історія розвитку фінансово-господарського контролю в Україні
1.2.1 Еволюція контролю на теренах України
Історія контролю в Україні нерозривно пов'язана з історією становлення її державності. При цьому, входячи до складу Російської імперії, Україна не мала власних органів фінансового контролю. Контрольні функції, як і на всій території Росії, виконувало згідно з «Положенням про місцеві контрольні установи в імперії» від 3 січня 1866 року Управління державного контролю, яке працювало при Міністерстві фінансів.
Існуванням розгорнутого контролю стали доклади відповідних комісій щодо перевірки діяльності та звітності певних суб'єктів господарювання або загального економічного стану. Наприклад, комісія з перевірки звіту Харківського міського купецького банку відзначає, що їй потрібно на підставі перевірки касової та головної книги перевіряти кожний запис як із відповідними підтверджуючими документами, так і з іншими записами в інших книгах банку та при цьому незалежно від відповідності самих цифр звертати увагу на відповідність чисел у кожному з записів. Не менш ретельний аналіз відбувався під час загального аналізу економічного стану розвитку окремих регіонів (губерній). Так, відповідний звіт про економічний стан Харківської губернії за 1895 рік містить безліч таблиць і врозрізі окремих повітів, і за окремими видами продукції, яку вони виробляють ( Табл. 2.2.1). При цьому ці дані обов'язково порівнювалися зі споживанням окремого товару, робилися висновки стосовно попиту на відповідний товар.
Навіть революційна зміна форми влади не вплинула суттєво н; основні функції контролю. У березні 1917 року в Україні створено Тим часовий уряд, який в основному зберіг управлінський апарат царсько Росії. В губерніях, повітах і волостях функціонували відповідні контрольні палати державного контролю, і така структура проіснувала в Україні до встановлення радянської влади, тобто до 1919 року. Тимчасовий уряд (березень - грудень 1917 року), Українська Центральна Рада (березень 1917 - квітень 1918 року), уряд гетьмана П. Скоропадського (квітень - листопад 1918 року) та Українська директорія на чолі з С. Петлюрою (грудень 1918 року - лютий 1919 року) основним завданням контрольних органів вбачали забезпечення цільового використання фінансових ресурсів та кредитів, одержаних від іноземних держав на потреби війська та утримання органів влади.
Керівники молодої Української держави усвідомлювали надзвичайно важливу роль контрольних функцій Міністерства фінансів, Державної скарбниці і банків. Тому за часів Директорії було створено спеціальний апарат - Державний контролер із надзвичайними правами і повноваженнями. Цей орган державного контролю було створено 2 квітня 1918 року як відділ контролю, що згодом був перетворений на Секретаріат Державного контролю. Пізніше Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 29 січня 1919 року в м. Харкові утворено Народний комісаріат державного контролю УСРС. З цього часу органи фінансового контролю неодноразово реорганізовувались, але його функції залишались незмінними
Табл. 2.2.1 - Фрагмент таблиці загального стану запасів хліба по Харківській губернії
| Повіт | Запаси хліба | ||
| у землевласників | у селян | разом | |
| Пшениці у пудах | |||
| Сумський | 636 300 | 18 930 | 655 230 |
| Лебединський | 143 173 | 32 332 | 175 505 |
| Охтирський | 119 250 | 27 240 | 146 490 |
| Богодухівський | 184 470 | 39 793 | 224 263 |
| Валківський | 336 081 | 83 870 | 419 951 |
| Харківський | 80 623 | 14 559 | 95 182 |
| Вовчанський | 213 830 | 95 170 | 309 000 |
| Зміївський | 607 457 | 218 336 | 825 793 |
| Ізюмський | 319 934 | 256 773 | 576 707 |
| Куп'янський | 583 540 | 766 886 | 1 350 426 |
| Старобельський | 426 137 | 637 315 | 1 063 502 |
| Жита в пудах | |||
| Сумський | 381 968 | 165 159 | 547 127 |
| Лебединський | 504 668 | 152 837 | 657 505 |
| Охтирський | 98 520 | 200 870 | 299 390 |
| Богодухівський | 191 210 | 183 213 | 374 423 |
| Валківський | 196 953 | 87 024 | 283 977 |
| Харківський | 81 800 | 74 523 | 156 323 |
| Вовчанський | 133 260 | 173 310 | 306 570 |
| Зміївський | 180 482 | 117 803 | 298 285 |
| Ізюмський | 152 823 | 130 548 | 283 371 |
| Куп'янський | 239 050 | 174 400 | 413 450 |
| Старобельський | 206 380 | 272 114 | 478 494 |
Так, із січня 1924 року спеціальним органом документального та наступного фінансового контролю оголошено Фінансово-контрольне управління (ФКУ) СРСР. Діяльність ФКУ спочатку охоплювала тільки союзний та республіканські бюджети, а з липня 1925 року її поширено і на місцеві бюджети. З метою впровадження звітної, бюджетної та касової дисципліни на ФКУ та його органи покладалися такі функції:
1)проведення послідуючого документального контролю доходів
та видатків державного бюджету;
2)здійснення фактичної перевірки оборотів усіх грошових та матеріальних цінностей, що перебувають в установах та підзвітних касах;
3) подання на затвердження наркому фінансів СРСР загальних Правил обертання сум у підзвітних касах та установах, а також загальнообов'язкових правил та форм фінансового обліку і звітності;
4) здійснення раптових ревізій кас усіх відомств тощо. Проте ФКУ не мало права передавати об ревізованим установам обов'язкові для них вимоги, а тому в багатьох випадках результати ревізійзалишалися нереалізованими, а недоліки та порушення - не усуненими.
Втім нові загальнодержавні економічні чинники (впровадження плановості, посилення темпів індустріалізації; розвиток кооперативних підприємств та колективізація сільського господарства) спричинили перебудову контролю.
Так , у листопаді 1926 року Фінансово-контрольне управління СРСР реорганізовано в Державний фінансовий контроль та його місцеві органи, які отримали більшу самостійність і права,в таких сферах:
- контроль за виконанням союзного, республіканських та місцевих
бюджетів;
- діяльність Держбанку, державних органів стосовно розпоряджання бюджетними коштами;
- контроль за формуванням, надходженням та витрачанням спеціальних коштів установ, що перебувають на бюджеті; нагляд за правильним веденням обліку, звітності, рухом та збереженням грошових і матеріальних цінностей бюджетних установ;
- складання ревізійних висновків до звіту про виконання держбюджету СРСР тощо.
Однак цим контроль не обмежується. Так, в промисловості діє окремий контроль, що є в складі Вищої ради народного господарства. Нарешті право перевіряти роботу в усіх частинах державного апарату та всього господарства радянських підприємств мають органи робітничо-селянської інспекції.
У кінці 1932 - на початку 1933 рр. фінансово-контрольне управління УРСР перетворилося на фінансово-бюджетну інспекцію, яка проіснувала до 1937 року. В жовтні 1937 р. в складі Наркомфіну СРСР починають створюватися спеціальні контрольно-ревізійні управління. Положення про це управління було затверджено урядом країни. Контрольно-ревізійне управління (КРУ) мало право проводити документальні ревізії всіх наркомів, відомств, організацій, закладів і виробництв. Відповідно до цього з 1937 до 1956 року фінансовий контроль в Україні здійснювало Контрольно-ревізійне управління Наркомату, пізніше - Міністерство фінансів СРСР. У 1956 році контрольно-ревізійне управління було в складі Міністерства фінансів України.