Курсовая работа: Лексико-семантична структура бажальних речень на матеріалі творів Лесі Українки

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови с плеч?

Де тії струни, де голос потужний,

де теє слово крилате,

щоб заспівали про се лихоліття,

щастям і горем багате?

Єрусалим мав свого Єремію,

що голосив серед поля;

чом же свого Єремії не має

наша зруйнована воля?

Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?

Чому ж ти не зійдеш на землю із неба?

Запитання також може бути виразником бажаного, коли воно зумовлене контекстом:

«Чим можу панянці служить?..» –

Зненацька чийсь голос дівчина почула, –

То крамар паничик біжить.

«Чи є в сій теплиці веснянії квіти?»

Бажальна семантика може бути виявлена у реченнях, де суб᾿єктом бажання виступає не мовець, а предмет, з яким мовця можна ототожнити:

Серце прагне буять на просторi!

Імперативи, звернені до абстрактного об᾿єкта або до самого себе у поетичних текстах також позначають не ситуацію, що має бути виконана, а ситуацію, реалізації якої прагне мовець, тобто – бажання:

Загорися ти, моє серденько,

Запалай пожаром.

ВИСНОВКИ

В процесі роботи було з`ясовано сутність бажальності як інваріанта суб`єктивної модальності, схарактеризовано основні засоби її вираження в синтаксичних конструкціях української мови.

В роботі також було розглянуто підходи до диференціації бажальної семантики (за віднесеністю до певного часового плану, можливістю реалізації, наявністю суб`єкта реалізації).

В роботі схарактеризовано становлення бажальних речень як окремого виду, розглянуто розвиток вчення про оптативність.

Засобами вираження модальності в українській мові є використання модальних дієслів, інфінітиву, модальних слів і часток, родового відмінка іменників. Бажальна семантика може виражатись також в еліптичних, питальних реченнях.

Приклади застосування цих засобів було розглянуто на прикладі поетичних творів Лесі Українки з урахуванням специфіки поетичного синтаксису.