ВСТУП

ГЛАВА 1 ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗЧИНІВ

1.1 КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЧИНІВ

1.2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ РОЗЧИНЕННЯ

1.3 ТИПИ РОЗЧИНЕННЯ

1.4 ТЕОРІЯ ГІДРАТАЦІЇ

1.5 СПОСОБИ ОБТІКАННЯ ЧАСТИНОК РІДИНОЮ

ГЛАВА 2 ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗЧИННИКІВ

2.1 ВИМОГИ ДО РОЗЧИННИКІВ

2.2 ВОДА ОЧИЩЕНА

2.3 СПИРТ ЕТИЛОВИЙ

2.4 ХЛОРОФОРМ

2.5 ЕФІР МЕДИЧНИЙ

2.6 ГЛІЦЕРИН

2.7 ЖИРНІ ОЛІЇ

2.8 МАСЛО ВАЗЕЛІНОВЕ

2.9 ДИМЕКСИД — ДИМЕТИЛСУЛЬФОКСИД

ГЛАВА 3 ВЛАСНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗЧИНІВ

3.1 ВОДНІ РОЗЧИНИ

3.2 СПИРТОВІ РОЗЧИНИ

3.3 ГЛЩЕРИНОВІ РОЗЧИНИ

3.4 ОЛІЙНІ (МАСЛЯНІ) РОЗЧИНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Розчини - це однофазні системи перемінного складу, утворені не менш чим двома незалежними компонентами. По фізико-хімічних властивостях розчини займають проміжне положення між хімічними сполуками і механічними суспензіями. Від хімічних сполук розчини відрізняються змінністю складу, від механічних сумішей - однорідністю.

Розчини - сама велика група рідких лікарських форм. Як лікарська форма розчини мають ряд переваг:

а) лікарські речовини в стані розчину в порівнянні з багатьма іншими лікарськими формами, особливо твердими (порошки, таблетки, пігулки), швидше всмоктуються і скоріше роблять терапевтичну дію;

б) застосування розчину виключає дратівне вплив на слизуваті оболонки гіпертонічних концентрацій, що утворяться при контакті слизуватої оболонки з чи порошками таблетками (калію чи амонію броміди, йодиди й ін.);

в) розчини зручні для прийому. Їхня технологія досить проста.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--