Курсовая работа: Ліквідація юридичної особи в зв’язку з банкрутством

-підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

-строк виконання всіх грошових зобов*язань банкрута та зобов*язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

-припиняється нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

-відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємшницю;

-укладення угод, пов*язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

-скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;

-вимоги за зобов*язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред*являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У постанові господарського суду про визнання боржника банкрутом призначаються ліквідатори з числа представників зборів, кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду держмайна, якщо банкрутом визнане державне підприємство.

Відповідно до ст. 16 Закону призначені господарським судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію. Ліквідатори обирають зі свого складу голову ліквідаційної комісії.

Дії ліквідаційних комісій можуть бути оскаржені до господарського суду:

- банкрутом або власником його майна, або уповноваженим ним органом;

- особою, яка відповідає за зобов*язаннями юридичної особи банкрута;

- кожним кредитором окремо або їх зборами чи комітетом;

- особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових об*єктів або коштів до ліквідаційної маси, а також прокурором.

Повноваження ліквідаційної комісії передбачені ст. 15-22 Закону. Відповідно ст. 29 ЦК ліквідаційна комісія використовує права органу юридичної особи суб*єкта банкрутства. До ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права і обов*язки.

Ліквідаційною масою є майнові активи банкрута, на які може бути звернено стягнення за вимогами кредиторів. З метою погашення боргу стягнення може бути звернено на все майно банкрута, що належить йому на праві власності або повного господарського відання. У випадках банкрутства позикоодержувача всі його грошові кошти, де б вони не зберігались, також потрапляють у ліквідаційну масу. Відповідно до ст. 41 Закону України “Про власність”, до ліквідаційної маси входять також об*єкти права інтелектуальної власності банкрута. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Звернення стягення на заствалене банкрутом майно передбачене в ст. 20-23 Закону України “Про заставу”. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, ця різниця використовується для задоволення незабезпечених заставою вимог кредиторів.

За змістом ст. 20 Закону у випадках, коли після публікації в ЗМІ оголошення про продаж майна банкрута виявитьсялише одна пропозиція щодо придбання цього майна, реалізація майнових активів банкрута проводиться шляхом викупу; у разі надходження двох і більше пропозицій – призначається проведення конкурсу або аукціону.

У разі браку майна банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів майнові активи осіб, що відповідають за його зобов*язаннями, реалізуються в порядку, встановленому для майна банкрута.

Черговість задоволення претензій кредиторів із виручених сум передбачена ст. 31 Закону, за змістом якої розподіл цих сум між кредторами повинен здійснюватись лише після реалізації майнових активів, достатніх для задоволення повністю або частково вимог усіх кредиторів відповідної за пріорітетом черги.

У першу чергу задовольняються:

А) вимоги, забезпечені заставою;

Б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

В) витрати, пов*язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

-витрати на оплату державного мита;

-витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

-витрати на публікацію в офіційних органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

-витрати на публікацію в ЗМІ про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв*язку з визнанням мирової угоди недійсною;

-витрати арбітражного керуючого, пов*язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

-витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням суду за рахунок їх коштів;