Курсовая работа: Магнітотерапія

На особливу увагу заслуговують ефекти дії ПМП на фазові гель-, зольпереходи. Вони реєструються за зміною електричного опору в гелях і змінюються в слабких ПМП порядку 0,8-2,0 мТл. За фазовими гель-золь переходами колоїдів цитоплазми клітин відзначають місцевий фізіологічний вплив навіть слабких ПМП у разі їх тривалої дії.

Одним з основних механізмів взаємодії ПМП і ЗМП з живою тканиною є наведення електрорушійної сили (ЕРС). Під час переміщення в ПМП крові. Що проводить електричний струм, у ній виникає електрична різниця потенціалів, яка залежить від швидкості руху крові та величини магнітного потоку і є максимальною, коли сили МП перпендикулярні до напряму руху крові. При наведенні ЕРС у судині клітинні компоненти крові, що перетинають силові лінії, зазнають зміни електричних струмів зміщення й провідності. Це справляє вибірковий вплив ПМП на згортання, лімфоциркуляцію та проникність судин. Зміни згортання крові виникають внаслідок позитивного і негативного електричних потенціалів. Тим самим створюють умови для тромбозу біля позитивного і тромболізу біля негативного потенціалу. Явище знайшло застосування в методі тромбування судинних аневризм головного мозку. В основі його лежить стереотаксичне наведення позитивного електричного потенціалу у напрямі аневризми, що зумовлює локальне збільшення згортання крові, тромбування та наступне укріплення дна аневризми. ПМП лише створює передумови для тромбування у ділянці позитивного електричного потенціалу. Вони реалізуються лише в умовах утворення гемодинаміки та змін поверхневого потенціалу стінки аневризми. Такі тромбози не спостерігаються навіть у ПМП з індукцією 0,02-0,03 мТл і залишається лише активація механізмів внутрішньосудинного згортання крові.

У регулюванні швидкості фізіологічних процесів важлива роль належить об`ємним електричним зарядам, що формуються в біомембранах та примембранних стінках. Їхнє утворення зумовлене вибірковою проникністю мембран для іонів з різним знаком (катіони, аніони). Це призводить до нерівномірного розподілу позитивних зарядів у примембранних ділянках. Під впливом ПМП відбувається згортування мікроскопічних та об`ємних зарядів і перехід їхньої електричної енергії у енергію, що здатна завершити роботу з доставки реагентів до мембран і зон реакцій, змінювати товщину бар`єрів і впливати на швидкість та напрям обмінних реакцій, вплив на об`ємні заряди зростає при збільшенні частоти ПМП до 10 – 10 Гц.

Об`ємні заряди локалізуються, зокрема, у кровоносних капілярах. Так відбувається вплив ПМП і ЗМП на проникність капілярів і стан ендотелію, його функцію. Вище згаданні електричні заряди – характерна ознака МП. Він здійснюється за рахунок енергетичної системи, що накопичується в ході електромеханічних реакцій поділу зарядів, що утворюються в біологічних мембранах. МП лише забезпечує можливість утилізації цих фізико-хімічних процесів, що відбуваються в примембранних ділянках живих клітин.

В останні роки обгрунтовано механізм дії МП на деякі механічні реакції. В процесі хімічних реакцій відповідно до законів квантової механіки відбуваються хімічні переходи. МП здатне змінювати ймовірністьелектронних переходів і також впливати на швидкість хімічних реакцій. У МП змінюється хід реакцій, що відбувається за участю деяких металів (залізо, мідь, мангат та ін.), які відіграють роль у побудові нативних біоструктур. Під впливом МП змінюється взаємодія різних металів, що призводить до зміни проникності біологічних мембран і фізіологічної дії клітини. Істотним у механізмі впливу МП на хімічні процеси може бути тунелем перенесення електрона, що реалізується в окремих біологічних структурах в мітохондріях. В основі впливу МП на тунельний перенос електрона лежать зміни імовірності електронних переходів. У механізмі дії слабких ЕРС, навколишнім впливом МП, важливу роль відіграє тунельне перенесення протона за естафенізмом. Це може лежати в основі впливу МП на локальні зміни концентрації гемогену, на згортання крові та низку інших біологічних процесів. Вперше був розкритий нетепловий квантово-механічний механізм дії МП, що, по суті, лежить в основі взаємодії фізичних чинників з живим організмом.

Реакції органів і систем організму на вплив МП грунтуються на місцевому, так і на гуморально-рефлекторному механізмі дії, що виникає в результаті фізико-хімічних змін у тканинах при їхній взаємодії з чинниками. У людини не знайдено специфічних рецепторів, що сприймають МП. Однак у результаті змін гемодинаміки та метаболізму самих тканин і клітин, що оточують різні типи рецепторів, можлива модуляція їхньої діяльності. Ступінь вираженості і характер спрямованостіреакцій організму залежить здебільшого від параметрів МП. Так, ефективність ЗМП та ІМП вища, ніж ПМП. Це відповідає загальному положенню по те, що збільшення числа параметрів та їхня інтенсивність підвищує ефективність впливу МП. Магнітні поля є слабшим подразником, ніж більшість широко застосовуваних у фізіотерапії чинників, що слід враховувати при дозуванні магнітотерапевтичних процедур.

На відміну від багатьох інших терапевтичних чинників взаємодія з рухомим потоком крові є специфічним механізмом біологічної дії МП і супроводжується зміною системи гемостазу. Якщо дія МП слабка, то первинно спостерігається гіпокоагуляційний ефект. Зі збільшенням числа біотронних параметрів та їхньої інтенсивності спостерігаються первинна фаза гіперкоагуляції та підвищення антизгоральної дії системи крові, що настає на 5-7-й день. Якщо вплив продовжується, то спостерігається нормалізація системи гемостазу і наступні її хвилеподібні зміни.

Під впливом МП відбувається стимуляція АДФ-індуктивної агрегації тромбоцитів і зниження їх електрокінетичного потенціалу. При цьому з клітин виділяються чинники гемокоагуляції та сполуки, що пригнічують фібриноліз. В еритроцитах також знижується поверхневий електричний заряд клітин, виділяються тромбопластичні і антигепаринові сполуки та інгібітори фібринолізу. У зниженні поверхневого електронного заряду клітин у МП певну роль може відіграти зміна фібриногену, його перехід у фібрин і наступна адсорбціяйого на поверхні клітин.

Реактивність лейкоцитів крові і, насамперед, лімфоцмтів та нейтрофілів змінюється під час проходження їх через МП. Клітинний склад крові також змінюється під впливомМП і значною мірою визначається вихідним станом організму та характером нейроендокринних перебудов, спричиненних впливом МП.

У формуванні ендокриннихперебудов нервовій системі належить провідна регулювальна і координуюча роль. Вплив МП на нервову систему супроводжується в період після дії дифузною електроенцефалографічною реакцією синхронізації, на відміну від реакції десинхронізації на звичайні подразники (світло, звук). За чутливістю до МП структури головного мозку розміщуються в такому порядку: гіпоталамус, кора великих півкуль, таламус, гіпокамп. Виявлено чутливість гіпофіза до слабкого ПМП.

У людини вплив ПМП 5-10 мТл на глову незначно збільшує час реакції на світловий, звуковий і тактильний подразники, тобто посилює гальмівні процеси в центральній нервовій системі. Вивчення залежності діїї від частоти ПМП ( 1, 10, 100, 1000 Гц) виявило найбільшу біологічну ефективність частоти 10 Гц. У механізмі дії МП на нервову систему важлива роль належить гліальним клітинам і судинній системі. Важливо знати, що при дії ЗМП на голову людини (індукція близько 20 мТл) виникає відчуття світлових спалахів – явище фосфену, максимум якого спостерігається за частот 20-30 Гц.

При дії МП на голову відбувається активація гіпоталамічних ядер і гіпофізу. У результаті спостерігається підвищення активності деяких ендокринних залоз (щитоподібна, кіркова речовина надниркових залоз, статеві залози). Подібна реакція спостерігається лише при локалізації впливу на центральну нервову систему і при використанні ЗМП у переривчастому режимі. При дії на периферійні ділянки ПМП і ЗМП у постійному режимі спостерігається менше виражена активація ендокриних залоз, однак можуть бути більшою мірою виражені зміни процесів мікроциркуляції та трофіки тканин у зоні впливу. Поєднання різних локалізацій дії у процесі лікування дає змогу оптимально регулювати як місцеві, так і загальні адаптаційні перебудови цілісного організму.

У реальних умовах зміни в нейроендокринній системі, імунологічній реактивності й стані різних систем організму бувають тісно повязані в межах загальних адаптаційних реакцій, що формуються при дії МП. Важливу роль при цьому відіграють і нейрорефлекторні та гуморальні механізми.

Серед загальновизнаних лікувальних ефектів МП можна виділити незначну протизапальну, протинабрякову, знеболювальну і стимулювальну ряду тканин дію. Протизапальний механізм МП відрізняється від дії стероїдів, ефект яких грунтується на підвищенні рівня глюкокортикоїдів, наступних змінах стабільності клітинних мембран і внутрішньоклітинного метаболізму за пригнічення імунологічної реактивності. У дозах і при інтенсивностях, які застосовують у клініці, МП здатне викликати лише м`яку активацію глюко- та мінералокортикоїдної функій кіркової речовини надниркових залозі щитоподібної залози. Разом з цим МП підвищує імунологічну реактивність, посилює мікроциркуляцію. Провідну роль у цій перебудові відіграють зміни у згортальній та калікреїн-кініновій системах крові. Локальна дія МП може зумовити загальну адаптаційну перебудову всього організму. У зв`язку з цим можна відзначити повну подібність протизапальних ефектів МП, гепарину та похідних саліцилової кислоти.

Відповідно до загальних механізмівдії МП знаходить застосування у хворих з шийним остеохондрозом з руховими й чутливими розладами. ЗМП 20-30 мТл здатне зменшувати больовий синдром у зоні інервації шийних корінців, збільшувати об`єм рухів у шийному відділі хребта і руках. Магнітотерапія справляє виражений лікувальний ефект при хворобах вегетативної нервової системи. У хворих з діабетичними поліневритами, ішемічними невритами та інфекційно-алергійнимкорінцевим синдромом після 3-5 процедур зменшується, а після 12-зникає біль, регресують чутливі та трофічні зміни, рухові ж порушення утримуються стійкіше. Застосування магнітотерапії корисне при невритах, попереково-куприкових радикулітах у дітей, вираженому фантомному болю.

Зміна коагуляційних властивостой крові та процесів мікроциркуляції тісно пов`язана зі станом серцево-судинної системи. При дії ПМП формується адаптаційна реакція з м`якою гіпотензивною дією, гіпокоагуляцією крові, гальмуванням періферійних бетаадренорецепторів. Подібні результати можуть бути отримані і при дії слабкого ЗМП та ПМП. Тому застосування ЗМП 9-35 мТл у хворих з ішемічною хворобоюсерця поліпшує показники гемодинаміки, обмін у міокарді, кислото-основний баланс крові та толерантність до фізичного навантаження, але не змінює порушення ритму серця. При цьому знижується підвищена функція системи згортання крові. Здобула визнання магнітотерапія при лікуванні хвороб периферійних судин за допомогою великих індукторів соленоїдів з локалізацією дії на ноги або нижню частину тулуба. Після курсового лікування у хворих з облітеруючим ендартеріїтом і атеросклеротичними оклюзіями периферійних судин істотно поліпшується артеріальний, венозний та капілярний кровообіг, зникають набряки, біль і важкість у ногах, поліпшується трофіка танин і шкірних покривів, підвищується фібринолітична активність і вміст гепарину.

Дія МП спричинює істотні зміни в гемодинаміціпечінки та її метаболізмі. Найбільші зміни гемодинамікивідбуваються при перших процедурах, до 7-9-ї процедури вони нормалізуються. На цей час у печінці відбувається посилення деяких процесів біосинтезу (РНК, глюконеогенез).

МП знаходить застосування в лікуванні хворих з гострою пневмонією затяжного перебігу. ЗМП (50 Гц) з інтенсивністю 15-35 мТл і вище деякою мірою поліпшує вентиляцію легень, знижує підвищений вміст імуноглобулінів А, підвищує число Т-лімфоцитів і знижений рівень 17-ОКС у крові. Суттєві зміни під впливом ЗМП спостерігаються у стані калікреїн-кінінової системи, що характеризує вираженість запального процесу і алергізацію організму хворого. ЗМП (50 гц) 25-35 мТл при дії на великі обєми грудної кліткисприятливо впливає на лікування бронхіальної астми, які раніше вживали преднізолон, лікувальний ефект МП не спостерігається.

Нині МП знаходить широке застосування для лікування різних запальних процесівв органах малого таза в жінок. Магнітотерапія справляє сприятливу дію при ендометріозі не лише не лише на супутній запальний процес, а й поліпшує дітородну функцію жінок. У хворих з ендометріозом формується імунологічна недостатність, що виявляється в рості клону В-лімфоцитів з рецепторами до імуноглобулінів А і зменшенням числа Т-лімфоцитів. Протизапальну дію МП використовують для профілактики маститів у породіль, лікуваня хронічного сальпінгоофориту в період загострення. При цьому наявність фіброміоми матки не є протипоказанням до застосуваня магнітотерапії. Поряд з цим спазмолітична, знеболювальна та протизапальна дія ЗМП дає змогу рекомендувати його при нирковокамяній хворобі з супутнім пієлонефритом.

ЗМП знайшло засосуваня в лікуванні переломів довгих трубчастих кісток. Справляючи протизапальну, протинабрякову і знеболювальну дію, МП поліпшує мікроциркуляцію в зоні перелому і прискорює регенерацію кісткового дефекту. У дії МП на регенерацію кісткової тканини важливу роль може відіграти механізм синхронізації вступання клітин у фазу поділу[7, c. 198].

1.3 Показання

Розлади мозкового кровообігу минущі та після інсульту, травми з парезами і без них, неврити різної локалізації, фантомний біль, невралгії, вегетативні поліневрити, гангліоліти, трунцити, ішемічна хвороба серцялегкого і середнього ступеня тяжкості, облітеруючий ендартериїт та атеросклеротичні оклюзії судин ніг та рук 1 і 2 стадії, гіпертонічна хвороба 1-2 стадії, хронічна венозна недостатність, у тому числі й з трофічними порушеннями, бронхіальна астма, пневмонія тривалого перебігу, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії неповної ремісії, підгострий гепатит, у тому числі й вірусний, гострий і підгострий панкреатит, міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, дистрофічні та запальні хвороби суглобів, переломи трубчастих кісток і нижньої щелепи, аднексити, сальпінгоофорити, метрити, у тому числі й при міомі матки, хронічні дерматити, псоріаз, вогнищева склеродермія, нейродерміт, рани мяких тканин, що не загоюються, гострий і підгострий отит, вазомоторний і алергійний риніт, одонтогенний гайморит, пародонтоз, після операційні абсцеси і флегмони щелепно-лицевої ділянки.

Протипоказання. Схильність до кровотеч, гіпокоагуляція крові, тяжкий перебігішемічної хвороби серця, індивідуальна підвищена чутливість до МП [8, c. 61].

Розділ 2. Техніка та методика проведення процедур

магнітотерапія методика процедура

2.1 Апарати. В теперішній час існує більше 20 різноманітних апаратів та засобів для магнітотерапії

«Полюс-1» - переносний апарат, який являється джерелом перемінного і пульсуючого магнітних полів з частотою 50 Гц, які можна використовувати в неперервному та переривчастому режимах. При останньому тривалість посилання і паузи складає по 2 с. в комплект апарату «Полюс-1» входять два цілендричних індуктора з діаметром робочої поверхні 110 мм, два прямокутних індуктора розміром 160*55*47 мм з пятьма робочими поверхнями, полостний індуктор розміром діаметра 25*165 мм і пасок з фіксатором.

Величина інтенсивності дії регулюється 4 ступенями переключення і залежать від використовуваного індуктора. На панелі керування апарату розміщені: 1-«Мережа»; 2 – світловий індикатор мережі; 3 – клавіша «Форма струму»; 4 – клавіша «Режим»; 5 – процедурний годинник; 6 – ручка «Інтенсивність»; 7 – два індикатора магнітного поля.

Включення апарату. 1) перевести клавішу «Мережа» (1) в положення «Вкл.». При цьому включається світловий індикатор мережі (2); 2) перевести клавішу «Форма струму» (3) в положення для отримання перемінного або пульсуючого магнітного поля; 3) Перевести клавішу «Режим» (4) в положення неперервного або переривчастого режиму магнітного поля; 4) ручку процедурного годинника повернути по годинниковій стрілці до упору, а потім зворотнім поворотом встановити заданий час процедури; 5) поворотом ручки «Інтенсивність» (6) вправо від нульового положення встановити вказану в призначенні лікаря інтенсивність дії. При цьому вмикаються світлові індикатори магнітного поля (7, 8), причому кожний індикатор відповідає одному із індукторів. Лампи індикаторів повинні світитися неперервно або з переривами в залежності від положення клавіші «Режим» (4).