Курсовая работа: Майнове страхування
В – врожай основної продукції з 1га в центнерах;
В1 – врожай неосновної культури з 1га в центнерах.
Приклад 1 .
Пшениця застрахована по системі граничної відповідальності виходячи із середньої за 5 років врожайності 16 ц з 1 га на умовах виплати страхового відшкодування в розмірі 70% заподіяного збитку за недоодержання врожаю. Площа посіву 400 га. Фактична врожайність пшениці 14,8 ц з 1 га. Закупівельна ціна пшениці 28 грн. за 1ц.
Оскільки тут страховим випадком є лише зниження врожайності, розмір збитку складе:
Страхове відшкодування:
При страхуванні тварин подіями страхування є: падіж, загибель чи змушений забій від стихійних лих, пожеж і інфекційних захворювань. Тварини звичайно підлягають страхуванню в розмірі 70% їхньої балансової вартості.
4.Транспортне страхування
Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.
- Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.
Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.
-Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght ). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.
Широке поширення угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Инкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СИФ. “Инкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.
-Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght ). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.
-Угоди ФОБ одержали свою назву від англійського вираження “вільно на борті” (free on board ). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний занурити товар на борт судна, якого повинний зафрахтувати покупець. Він же повинний застрахувати товар на час перевезення, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.
-Угоди ФАС – від англійського вираження “вільно уздовж чи борта вільно уздовж борта судна” (free alongsіde shіp ). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов’язаний занурити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетинання борта судна, а по угоді ФАС продавець доставляє вантаж на причал до борта судна і подальша відповідальність за вантаж з його знімається.
Договір морського страхування вантажів підлягає укладанню на підставі письмової заяви страхувальника, у якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, вид упакування, число місць, маса вантажу, номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів; найменування, рік будівлі, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування. Усі ці дані необхідні для визначення відповідності даного перевезення вантажів до визначеної групи, що передбачає для різних вантажів визначені вимоги до упакування, укладанню на судні, до самого судна і т.п. Ці групи в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи. Їм відповідають розроблені групи тарифних ставок.
Умова з відповідальністю за всі ризики є найбільш широкою, але аж ніяк не покриває “усі ризики”. Виключення з цієї універсальної відповідальності складають збитки, що виникають внаслідок: воєнних дій (військових заходів) і їхніх наслідків; народних хвилювань і страйків; конфіскації, реквізиції, арешту вантажу чи транспортного засобу, їх протиправного захоплення; прямого-непрямого впливу атомного вибуху, радіоактивного зараження, пов’язаного з будь-яким застосуванням атомної енергії і використання матеріалів, що розщеплюються; наміру чи грубої необережності страхувальника чи його представника, а також внаслідок порушення ким-небудь з них встановлених правил перевезення, пересилки і збереження вантажів та ін. Не відшкодовуються також різного роду непрямі збитки.
Умова страхування з відповідальністю за приватну аварію на відміну від першої має твердий перелік ризиків, по яких страховик несе відповідальність. Природно, обсяг відповідальності страховика тут менше. З відповідальності по цій умові точно також виключаються ризики, що не покриваються умовою “Усі ризики”.
Умова страхування без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи – по переліку страхових випадків, при яких підлягають оплаті збитки, і по сукупності виключень зі страхового покриття в цілому збігаються з умовами з відповідальністю за приватну аварію. Різниця полягає в тому, що по останній умові страховик у звичайних умовах несе відповідальність тільки за випадки повної загибелі усього чи частини вантажу, а за ушкодження вантажу відповідає лише у випадку якої-небудь події (у цілому іменованими катастрофою) із транспортним засобом (судном).
При всіх трьох умовах страховик відшкодує збитки і витрати по загальній аварії, а також необхідні і доцільно зроблені витрати по порятунку вантажу і по зменшенню збитку.
Під аварією звичайно прийнято розуміти будь-як поломки, що можуть відбутися з устаткуванням і спорудженнями на суші; із транспортними засобами на море: поломки, вибухи, пожари, зіткнення суден, посадка на мілину і т.п. У морському праві слово “аварія” одержало інше тлумачення: під аварією розуміється не саму подію, а збитки і витрати, заподіяні цією подією морському підприємству. Ці збитки поділяються на збитки загальної аварії, що розподіляються між всіма учасниками морського підприємства, і приватної аварії, що падають на власника ушкодженого майна.
Збитком по загальній аварії визнаються збитки, понесені внаслідок зроблених навмисно, розумно і надзвичайних витрат, внесків чи пожертвувань з метою порятунку судна, фрахту і перевезених на судні вантажів від загальної для них небезпеки. Таким чином, для того щоб збиток був визнаний загальною аварією, необхідні чотири умови: навмисність, розумність, надзвичайність і ціль дій – порятунок вантажу, судна і фрахту від загальної небезпеки. Якщо не виявиться хоча б однієї з цих умов, збиток буде визнаний приватною аварією. До загальної аварії будуть віднесені:
– збитки, “викликані викиданням за борт вантажу і устаткування судна, а також збитки від ушкоджень судна і вантажу при вживанні заходів для загального порятунку, зокрема, внаслідок проникнення води в трюм через люки, відкриті для викидання вантажу, чи через інші зроблені для цього отвори”;
– збитки, викликані гасінням виниклої на судні пожежі, але до них не будуть віднесені збитки від згорілих вантажів, що є приватною аварією їхнього власника;
– витрати і збитки, зв’язані зі змушеним заходом судна в порт-притулок.
Збитки загальної аварії розподіляються між судном, вантажем і фрахтом пропорційно їхньої вартості. Кожний зі страховиків вантажу, судна чи фрахту відповідно беззастережно відшкодовує падаючу на нього частку збитків.