Курсовая работа: Макаренко як класик вітчизняної педагогіки XX століття

У сім'ї, де самі батьки не читають газет, книжок, не бувають у театрі або в кіно, не цікавляться виставками, музеями, розуміється, дуже важко культурно виховати дитину. Культурне виховання дитини повинно починатись дуже рано, коли дитині ще дуже далеко до грамотності, коли вона щойно навчилась добре бачити, чути й так-сяк говорити. Успіх виховання людини визначається у молодшому віці до п'яти років. Якою буде людина, головним чином, залежить від того, якою ви її зробите до п'ятого року її життя. Якщо ви до п'яти років не виховаєте як треба, потів доведеться перевиховати.

З першого року треба так виховувати, щоб вона могла бути активною, прагнути до чогось, чогось вимагати, добиватися, і в той же час треба так виховувати, щоб у неї поступово утворились гальма для таких її бажань, які вже бувають шкідливими або такими, які заводять її далі, ніж це можна в її віці. Знайти це почуття міри між активністю і гальмуванням, значить розв'язати питання про виховання.

Виховання дітей – нелегка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, в порядку здорового, спокійного, нормального, розумного веселого життя. Там, де виховання іде без напруження, там воно вдається. Там, де йде з напруженням і всякими припадками, там справа погана.

А.С. Макаренко про значення структури сім'ї у вихованні дітей.

Серед багатьох факторів, які впливають на виховання дітей, Макаренко основне місце відводив структурі сім'ї. Виступаючи на одній з читацьких конференцій, він відзначив, що "питання про структуру сім'ї, про її склад, про характер має кардинальне значення. Досліджуючи причини зниження ефективності сімейного виховання, видатний педагог бачив їх у поширенні однодітних і неповних сімей. Він вважав, що однодітна сім'я стає менш життєздатною, бо наявність тільки однієї дитини сприяє «розпорошенню» сімейного колективу. Максимальна кількість типів комунікативних зв'язків набагато менша, ніж, наприклад, у трьохдітних сім'ях. Кількісна різноманітність сімейних стосунків позитивно впливає і на багатство їх змісту. На його дімку, послаблення "сил зчеплення" у сім'ї негативно впливає на виховання дітей. В поширенні однодітних сімей А.С. Макаренко вбачав і суспільну небезпеку (послаблення стійкості сімейних зв'язків, скорочення трудових ресурсів). Також він звертав увагу на несумісність деяких рис характеру дитини, що можуть розвинутись в однодітній сім'ї. Аналіз літературних джерел та результати досліджень дали можливість виявити певні труднощі вчителів і класних керівників у налагодженні тісних контактів з батьками одинаків. Учителі зазначають, що батьки одинаків часто з упередженням сприймають критичні зауваження на адресу їх дітей.

Серйозно спотворює емоційно-моральний розвиток дитини і структурна незавершеність сім'ї. Відсутність одного з батьків негативно відбивається на вихованні дітей у зв'язку з неідентичністю рульових функцій батька і матері. А.С. Макаренко підкреслював, що діти дуже важко переживають невлаштовані стосунки між батьками, стають скритними, нервовими, недовірливими. Тому він вимагає, щоб батьки більш суворо ставились до себе, уникали легковажності, оскільки відхід із сім'ї одного з батьків веде до того, що "сім'я як колектив руйнується і виховання дитини утруднюється.

На думку педагога, ширшими виховними можливостями володіє багатодітна сім'я. "В такій великій сім'ї ... буває шумно, діти пустують, труднощі, прикрощі, а все-таки діти виростають хороші, бо і дружба є, і радість – колектив є. Соціальна цінність становлення особистості дитини в багатодітній сім'ї полягає ще і в тому, що тут створюються сприятливі умови формування колективістської спрямованості особистості.

Наукові дослідження психологів і педагогів показують відсутність прямої залежності ефективності виховних можливостей сім'ї від її кількісного складу. Різновіковий дитячий колектив у багатодітній сім'ї реалізує свої виховні можливості лише при умові позитивної моральної спрямованості способу життя сім'ї. Тому було б помилкою вважати, що кількість дітей у сім'ї сама по собі визначає якість виховання.

Батьки однієї дитини прагнуть забезпечити її всіма можливими благами, розвинути її здібності, але мало роблять для того, щоб відвернути розвиток егоїзму, черствості, споживатства. Моральні якості дітей проявляються в повсякденному спілкуванні з молодими і старшими дітьми, ровесниками, дорослими, батьками. Постійні контакти з дорослими і батьками призводять до того, що одинаки звикають до поступливості дорослих, переймають у них манеру стосунків з оточуючими. А.С. Макаренко звертав увагу на те, що майже виключно одинакам властивий найбільш розгнузданий егоїзм, що руйнує не тільки батьківське щастя, а й успіхи дітей. Одинакам важче вступати в контакти з ровесниками, оскільки їм доводиться долати певні психологічні протиріччя. Осмислення цих думок А.С. Макаренко дає можливість учителям і батькам втілювати їх у практичну діяльність, спрямовану на формування в одинаків доброти, бажання прийти на допомогу іншому, поваги до людей.

А.С. Макаренко про трудове виховання у сім'ї.

А.С. Макаренко сміливо поставив питання про виховання – молодого покоління в праці, розробив глибоко обґрунтовані і перевірені на практиці методи трудового виховання. Він практично здійснив досвід поєднання навчання з продуктивною працею в умовах комуни, мріяв використати його в загальноосвітній школі шляхом наближення школи до життя, до виробництва. Видатний педагог-практик розглядав дитинство як важливий період у становленні людини як суб'єкта праці. Цінними є ідеї А.С. Макаренка про зміст, значущість і шляхи трудового виховання в сім'ї. Працю в сім'ї він розглядав як засіб всебічного і гармонійного виховання підростаючої особистості.

У трудовій діяльності, на його думку, формується правильне ставлення до інших людей (взаємодопомога, взаємопідтримка, взаємовимогливість тощо), відбувається духовне зростання і фізичне загартування дитини.

Важливим у педагогічній спадщині А.С. Макаренка є обґрунтування ним думки про неможливість виховання відповідального ставлення до праці без формування у дітей мотивів моральної особистої значущості праці [4]:

1. Трудова діяльність – засіб самореалізації та самоствердження дитини (основна форма прояву особистості і таланту);

2. Праця – засіб розвитку дитини (фізичного, морального, психічного, інтелектуального);

3. Тільки працею можна забезпечити відповідний матеріальний рівень життя в майбутньому;

4. Праця в умовах сім'ї сприяє профорієнтації та професійній підготовці.

А.С. Макаренко сформулював педагогічні вимоги щодо організації праці дітей у сім'ї. Важливішими серед них є [10]:

1. Дитина повинна розуміти користь і необхідність праці;

2. Праця має носити творчий характер (виховання творчого ставлення до праці – важливе завдання вихователя);

3. Необхідно поєднувати фізичну та розумову працю (тільки фізична праця, яка вимагає від дитини лише м'язової енергії, має обмежений виховний вплив);

4. Посильність і добровільність праці;

5. Гармонія особистої і суспільної значущості трудової діяльності;

6. Систематичність праці, перспективність трудових завдань (надати перевагу тим з них, виконання яких вимагає тривалого часу);

7. Ефективнішими у педагогічному відношенні є самостійні і важливіші трудові завдання;

8. Покладання відповідальності на дітей не тільки за результат праці, але й за його високу якість;

9. Тільки на ранніх етапах розвитку дитини, праця має поєднуватися з грою, а згодом трудові доручення повинні ускладнюватися і бути відокремленими від неї;

10. Батьки повинні формувати у дітей відповідні трудові уміння і навички, а допомога повинна бути пропорційна потребі в ній.

Важливою передумовою успіху у трудовому вихованні сім'ї є володіння батьками конкретними методами його здійснення. А.С. Макаренко радив використовувати такі методи [8]: