Інвентаризація флори та її аналіз є одним з найважливіших завдань при вивченні рослинного світу будь-якого району. Під флорою ми розуміємо сукупність видів рослин, що поширені на даній території і утворюють всі властиві їй рослинні угруповання та заселяють всі типи місцезростань. Флора медоносних рослин України нами розглядається як частина конкретної регіональної флори [14] з певними корисними властивостями.

На підставі оригінальних літературних даних та обробки гербарних матеріалів нами складений "Конспект флори найбільш поширених медоносних рослин", який наведений в додатку. На основі його аналізу були приведені систематичні узагальнення і вивчення еколого-ценотичних особливостей видів медоносних рослин, згідно прийнятим підходам [27].

Систематична структура флори визначається як притаманний їй розподіл видів між систематичними категоріями вищого рангу. Вона є важливою структурно-функціональною характеристикою і відбиває закономірності пристосування видів до екотипів регіону, що виявляється через кількісні характеристики таксонів, з яких вона складається.

Основними показниками систематичної структури флори є розподіл видів між різними таксонами; переважно це кількісний склад провідних родин та родів [36].

Розділ 2. Еколого-ценотичні особливості флори медоносних рослин луків України

Досить важливою характеристикою флори є її еколого-ценотична структура, яка відбивається у кількісних співвідношеннях видів в залежності від їх приналежності до певних ценозів і виявляється в широті їх торологічної активності [25].

Дикорослі медоноси на території України зростають не ізольовано від інших рослин, які не виділяють нектару. Вони разом з ними є компонентами фітоценозів, зокрема степових, лісових, лучних або болотних і від цього великою мірою залежить нектаропродуктивність зазначених угідь [24].

Отже, описані нами види медоносних рослин Чернігівської області ми розділяємо на 5 еколого-ценотичних груп:

1) неморально лісова група

2) лучна

3) болотна

4) степів

5) рудеральна і сегетальна

У кормовій базі бджільництва значне місце належить різнотрав'ю лісів, полів, лук та пасовищ, які залежно від місцевих умов та стану погоди забезпечують бджіл підтримуючим медозбором, а часто обумовлюють і головний медозбір. Приведемо коротку характеристику нектароносів цієї групи.

Лучна рослинність поширена на Україні. Лучні угіддя зустрічаються переважно у заплавах річок, де займають більшість нерозораних ділянок, а також поза заплавами на схилах, та на терасах річок. Лучна рослинність досить різноманітна і саме цим зумовлені досить істотні відмінності у поширенні груп медоносів. В умовах, коли справжні луки займають достатньо великі території, наприклад на великих масивах центральної частини заплави р. Десни, можна одержувати промисловий медозбір [20].

Справжні луки характеризуються наявністю слідуючих медоносних рослин: вовчуг польовий, волошка лучна (CentaureaJaceaL.), в'язіль барвистий (CoronillavariaL.), конюшина повзуча та лучна TrifoliumrepensL., T. pratenseL.), кульбаба лікарська (TaraxacumofficinaleWigg.), любочки осінні (LeontodonautumnalisZ.), холодок лікарський AsparagusofficinalisL.). Медопродуктивність лучних угідь становить від 50 до 80 кг/га [33].

У недалекому минулому лучні угіддя в Україні займали значні площі. Але повсюдне розорювання земель у межах лісової та лісостепової зон зі створенням на них сільськогосподарських угідь призвело до того, що ділянки, які добре збереглися, розміщені тепер практично лише в межах заповідників. Тому невелика площа недоторканих луків призвела до наявності меншої кількості медоносних рослин притаманних степам. Ділянки степової рослинності поза її межами нині інтенсивно використовують, внаслідок чого цінні медоноси не досягають необхідного розвитку.

У складі лучних угруповань зустрічаються різні за цінністю медоноси. Особливо важливими серед них є буркун лікарський, волошка східна (CentaureaorientalisL.), дрік красильний (GenistatinctoriaL.), очіток їдкий (SedumacreL.), синяк звичайний (EchiumvulgareL).

У непорушених лучних угрупованнях спостерігають багато видів, деякі з них досить поширені. Тому, ці угіддя цінні як медоносні і можуть мати промислове значення. Цінність таких угідь зумовлює потребу у відношенні порушених степових ділянок та створенні сприятливих умов для розширення їх площ [18].

Розділ 3. Ботанічна характеристика найбільш поширених видів медоносних рослин луків

3.1 Родина Мальвові ( Malvaceae)

Алтея лікарська (Althaea officinalis L .)

Дуже поширена в Європі. В Україні зустрічається всюди, крім гірських районів Карпат і Криму. Росте на зволожених ділянках долин і берегів річок, озер, водойм. Росте на берегах та у заплаві Десни та Сейму, у заболочених місцях, на вологих луках, між чагарниками та на затоплених ділянках. У басейні Дніпра утворює незначні зарості. В культурі вирощують ряд спеціалізованих господарств та аматори. Багаторічна рослина висотою 50-150 см.

Коренева система - коротке, багатоголовчасте кореневище з добре розвиненим головним гіллястим коренем, стебла циліндричні, прямостоячі, слабогіллясті. Листки черешкові, яйцеподібні, опушені. Квітки блідо-рожеві з фіолетовими тичинками, зібрані у колосоподібні суцвіття. Плід - збірна сім'янка дископодібної форми. Плоди розпадаються! на окремі сім'янки, насіння дрібне, маса 1000 насінин - 2 - 2,5 г.

Алтея лікарська - середній медонос, який бджоли відвідують, коли в природі немає інших джерел медозбору. На першому році вегетації медопродуктивність суцільних заростей його виду становить 15 кг/га, а на другому і наступних збільшується до 150 кг/га.

Лаватера тюрінгська (Lavatera thuringica L . ).

Росте серед чагарників по луках, на схилах балок, у садах та на городах юс бур'ян. Багаторічна рослина висотою 50 - 200 см. Цвіте в червні - вересні. Вид поширений по всій території України.

Лаватера тюрінгська добрий медонос. Бджоли охоче відвідують її і збирають нектар та пилок. Медопродуктивність становить близько 200 кг/га. Мед білого кольору, з приємних запахом.

3.2 Родина Зонтичні ( Аріасеае)

Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L . ). Дворічна рослина висотою 50 - 150 см. Стебла високі порожнисті, листки великі пірчасто-розсічені. Відомо близько 70 видів, ростуть в помірній зоні північної півкулі (переважно в горах). В Україні росте 5 видів. Найбільш поширений (майже по всій Україні — на луках, по берегах річок, біля доріг, по краям полів). Цвіте в червні - серпні.