Курсовая работа: Медоносні рослини луків
Волошка лучна (Centaurea jacea L . )
Багаторічна рослина висотою 20 - 80 см. Стебло тверде, прямостояче, ребристе, у верхній частині розгалужене, під кошиками без потовщень. Листки чергові, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, нижні - на крилатих черешках, середні і верхні - сидячі. Квітки лілово-рожеві, зрідка білі, у кошиках, розташованих по 1-2 на кінцях стебла і його пагонів. Крайові квітки великі, лійкоподібні, марні, серединні - трубчасті. Цвіте з червня до вересня, плоди дозрівають з липня до жовтня. Розмножується насіннями і вегетативно. Росте волошка на свіжих супіщаних і суглинних ґрунтах по лугах, у світлих соснових і змішаних лісах, по їхніх узліссях, чагарникам, уздовж доріг, по межах і окраїнам полів, іноді зустрічається в посівах.
Волошка лучна - добрий медонос, з якого бджоли збирають нектар і пилок коричневого кольору. Медопродуктивність досягає 100 - 130 кг/га. Мед з волошки приємний на смак, густий.
Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg ).
Багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих (10-40 см заввишки) з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голі, всі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.
Кульбаба лікарська росте в зріджених мішаних і листяних лісах, як бур'ян на лісокультурних площах, у розсадниках, парках і лісопарках, трапляється на пустирях, поблизу жител, доріг, по узліссях. Тіньовитривала рослина. Цвіте з квітня по серпень. Поширена по всій Україні, особливо в лісостепових районах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській і Харківській областях. Запаси сировини значні.
Кільбаба лікарська цінний ранньовесняний медонос. Медопродуктивність в середньому становить 40 - 45 кг/га. Бджоли активно відвідують її, але в основному, із-за пилку, який необхідний для розвитку бджолосімей після зимівлі.
Любочки осінні (Leontodon autumnalis L . ). Любочки осінні ростуть на луках як бур'ян, на відкритих вологих місцях, біля доріг, будинків, у садах. Це багаторічна рослина висотою 10-50 см. Цвіте у липні - жовтні.
Любочки осінні посередній медонос, але цінний тим, що з нього бджоли мають підтримуючий медозбір восени. Медопродуктивність становить 30 - 35 кг/га. Крім нектару бджоли збирають пилок.
Нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum L .). Росте на всій території, на луках, на узліссях борів, лісових галявинах, пісках.
Використовується як джерело підтримуючого медозбору.
Мати-й-мачуха (Tussilago farfara L. ).
Багаторічна рослина. Один із найбільш ранніх медоносів, суцвіття розкриваються до розпускання листків відразу після танення снігу.
Кореневище галузисте, пов¬зуче. Напровесні на стеблах з'являються поодинокі дзвониковидні квіткові кошики, що складаються із золотаво-жовтих язичкових і трубчастих квіток.
Прикореневі листки округло-серцевидні, щільні, зверху голі, зелені, зісподу білі, повстисто-опушені. Нижній бік листка, якщо його притулити до тіла, гріє, а верхній холодить, звідси і назва мати-й-мачуха. Цвіте у березні-травні (квітки з'являються раніше, ніж листки).
Росте на глиняних і піщаних ґрунтах, на схилах, у вибалках, сухих ровах, на залізничних насипах, по берегах річок і струмків, у хвойних лісах, цінна тим, що дає ранній квітковий пилок. Медопродуктивність 25 кг/га.
Короли́ця звича́йна (Leucanthemum vulgare Lamb .)
Назва роду походить від грецьких слів, що означають "біла квітка". Видова назва в перекладі з латинської мови — "звичайна". Часто цю рослину неправильно називають ромашкою, від якої вона відрізняється цілісними листками (у ромашки листки перистоскладні).
Багаторічна рослина висотою 30—60 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті. Кошики великі — 3—5 см у діаметрі. Язичкові квітки білі, трубчасті — жовті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні.
Королиця має сплячі бруньки, які розвиваються при пошкодженні рослини. Якщо ранньою весною зрізати стебло королиці під корінь, то з пазух прикореневих листків розвинеться кілька нових пагонів — цього ніколи не буває за нормальних умов розвитку. Білі язичкові квітки — маточкові, добре помітні комахам; трубчасті — двостатеві, в них пиляки дозрівають раніше від маточок. Пиляки зростаються своїми краями і утворюють трубочку, через яку проходить стовпчик маточки, виносячи приймочку над тичинками. Ростовий стовпчик, досягнувши пиляків, виштовхує з них дозрілий пилок, який переноситься комахами на квітки з дозрілими приймочками. На ніч і в дощову погоду кошики закриваються, захищаючи пилок від намокання.
Цикорій дикий (Cіchorіum іnthybus L. ).
Завдяки своїм поживним і лікувальним властивостям цикорій здавна культивують у країнах Середземномор'я, в Англії, Японії й Індії. Як овочева і лікарська рослина відома давно. У Росії перші дані про цикорії з'явилися тільки в 1800 році. У нашій країні широко використовується як у медицині, так і в харчовій промисловості.
Багаторічна трав'яниста рослина з довгим веретеноподібним коренем, схожим на редьку і розгалуженим шорстким стеблом. Листки в нього ланцетні, гострозубчасті, стеблообгортні. Квітки блакитні, рідше білі, у кошиках, сидять здебільшого пучками в пазухах верхніх листків. Квітки розкриваються рано вранці і вже до 10 годинник закриваються, дуже медоносні. Плід - призматична 4-6-гранная сім'янка. Цвіте в червні-липні, іноді до осені.
Цикорій розповсюджений як бур'ян повсюдно, росте на бур'янистих місцях, уздовж доріг, на окраїнах полів, на схилах, іноді в посівах.