Курсовая работа: Механізм грошово-кредитної діяльності
Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.
Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2 ; де Т1 – Г - продаж товару; Г – Т2 - купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб’єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).
Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.
Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.
Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.
Якщо після продажу будь-якого товару відповідно не слідує купівля іншого, то гроші починають осідати у вигляді скарбів. Накопичення будемо розуміти як зберігання вартості.
Розрізняють 2 форми накопичення у вигляді скарбу:
- накопичення золотих злитків та монет
- накопичення предметів розкоші з благородних металів та каміння.
Цю функцію може виконувати золото. Його накопичення і зберігання називають тезаврацією.
Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.
Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття “конвертованість валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсу називається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).
На данний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п’ять - вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці – СДР(special drawing rights), ЕКЮ, зараз євро, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов’язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.
Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний для сучасної економічної науки підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші.
Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:
· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;
· гроші виражають мінливу вартість товарів. Мінова вартість – це пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. Через них визначається
ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;
· гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.
Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв’язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.
1.2 Попит та пропозиція на грошовому ринку
Механізм функціонування будь-якого ринку – це пошук рівноваги. Спочатку будемо відштовхуватись від припущення, що пропозиція грошей контролюється ЦБ і зафіксована на рівні M’ . Рівень цін також приймемо за стабільний, що є припустимим для короткострокової моделі. Тоді реальна пропозиція грошей буде зафіксованою на рівні М/ /P/ і на графіку (рис.1.1) представлено вертикальною прямою М5 .
Попит на гроші (крива D на рис.1.1) розглядається як спадаюча функція процентної ставки для заданого рівня прибутку (при незмінному рівні цін номінальні та реальні процентні ставки рівні). В точці рівноваги попит на гроші дорівнює їх пропозиції.
Гнучка процентна ставка утримує в рівновазі даний ринок. Економічні агенти змінюють структуру своїх активів в залежності від зміни процентної ставки. Таким чином, якщо і буде вище рівноважної, то пропозиція грошей перевищить попит на них. Домашні господарства і фірми, у яких накопичилась
готівка, намагатимуться позбавитись від неї , перетворивши їх на інші види фінансових активів: акції, облігації, термінові депозити та ін. Висока процентна ставка, як уже зазначалось, відповідає низькому курсу облігацій, тому буде вигідно купувати дешеві облігації з розрахунком на прибуток від підвищення їх курсу в майбутньому в результаті зниження процентної ставки. Банки та ін. фінансові установи при перевищенні пропозиції грошей над їх попитом почнуть зменшувати процентні ставки. Поступово через змінення економічними агентами структури активів і зменшення банками процентних ставок рівновага на ринку відновиться. За низької процентної ставки процеси підуть в зворотному напрямку.
Коливання цін рівноважних значень процентної ставки і грошової маси можуть бути пов’язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу, пропозиції грошей. Так, наприклад, збільшення рівня доходу (рис.1.2) підвищує попит на гроші (переміщення вправо кривої попиту на гроші D1 ) і процентну ставку від і1 до і2 . Скорочення пропозиції грошей також призводить до підвищення процентної ставки і навпаки.
Розглянемо більш детально ситуацію, зображену на рис.1.2. У випадку збільшення сукупного доходу попит на гроші зростає і грошовий ринок переміщується в новий стан, який характеризує більш висока процентна ставка і2 . Таким чином, разом зі зростанням прибутку Y зростає і процентна ставка і. Якщо відобразити ці 2 фактори на графіку, то отримаємо криву ліквідності грошей LM, відому в світовій економічній науці як модель Хансена (рис.1.3)