Координація рухів згідно критеріїв її оцінки взаємозв'язана з проявом бистроти, сили і гнучкості. Удосконалення здібності диференціювати часові характеристики руху, виконання завдань з мінімальним збільшенням швидкості позитивно впливає на розвиток бистроти. Удосконалення здібності диференціювати силові характеристики руху впливає на розвиток сили. Удосконалення здібності диференціювати просторові характеристики руху вимагає і підвищення активної гнучкості.

Процес розвитку сили і рухової витривалості зумовлений особливостями функціонування організму. Як зазначалося вище, розвиток витривалості супроводжується морфофункціональними змінами м'язової системи, що переслідують одну мету — збільшити потужність переробки проміжних продуктів метаболізма у м'язових волокнах І типа. Такий розвиток можливий лише у тому випадку, якщо поєднується робота силової спрямованості і робота на витривалість. Так як після довготривалої силової роботи (не менше 30 хвилин) у м'язах накопичується значна кількість лактата, то після неї повинна бути робота спрямована на часткове споживання лактата у м'язових волокнах І типа. У гімнастиці такими вправами можуть бути кільцеві зв'язки вправ на снарядах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені м'язових зусиль.

Достатньо сильно впливає на м'язову систему тривала дія силових вправ на локальну групу м'язів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна м'язова витривалість. В енергетичному плані будь-яка м'язова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:

Час роботи	Алактатний режим	Гліколітичний режим	Аеробний режим
10 с 10—20 с 20—45 с	50% 40% 30%	47,3 % 49% 44,2%	2,7 % 11 % 25,8 %

Таким чином, енергозабезпечення м'язової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.

На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:

1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті м'язи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;

2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.

У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий зв'язок:

1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;

2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;

3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;

4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.

Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозв'язаний. Рухові здібності — це якісна сторона рухової функції людини.

ВИСНОВОК

1. Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.

2. Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.

3. До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків