Курсовая работа: Методично-організаційні положення обліку операцій з придбання і використання основних засобів

Метод нарахування амортизації визначається підприємством самостійно й періодично переглядається.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, в якому основні засоби визнані активом, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів з підприємства. На період переведення основних засобів на консервацію, а також реконструкції і модернізації нарахування амортизації призупиняється.

Розрахунок амортизації здійснюється у розробних таблицях ф. 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), ф. 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій), ф.03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Сума нарахованої амортизації по основних засобах включається у витрати тих ділянок виробництва (обігу), де знаходяться в експлуатації основні засоби, і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованої амортизації об'єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати» (на суму амортизації об'єктів загальногосподарського призначення);

93 «Витрати за збут» (на суму амортизації об'єктів, якг використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на суму амортизації об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Якщо підприємство для обліку затрат використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами», то на суму нарахованої амортизації роблять запис по дебету рахунка 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».

За методом рівномірного (прямолінійного) списання вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

1.3 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві

Основний міжнародний стандарт, що регулює облік основних засобів на підприємстві, — МСБО 16 [6].

Метою цього Стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів, щоби користувачі фінансових звітів могли розуміти інформацію про інвестиції суб'єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв'язку з ними.

Сфера застосування.

Стандарт слід застосовувати в обліку основних засобів, за винятком випадків, коли інший Стандарт вимагає або дозволяє застосування іншого облікового підходу.

Стандарт не застосовують до:

a) основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ ( МСФО ) 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність";

б) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю (див. МСБО ( МСБУ ) 41 "Сільське господарство"); або

в) прав на корисні копалини та запасів корисних копалин , такі як нафта, природний газ та подібні не відтворювані ресурси. Проте цей Стандарт застосовують до основних засобів, використаних для розробки або збереження активів, наведених в б) та в).

Інші стандарти можуть вимагати визнання об'єкта основних засобів, що базується на підході, який відрізняється від підходу в цьому Стандарті. Наприклад, МСБО (МСБУ) 17 "Оренда" вимагає від суб'єкта господарювання оцінювати визнання об'єкта орендованих основних засобів на основі передачі ризиків та винагород. Проте, у таких випадках цей Стандарт визначає інші аспекти облікового підходу до таких активів, включаючи амортизацію.

Суб'єктові господарювання слід застосовувати Стандарт до нерухомості, що перебуває у процесі будівництва чи забудови для майбутнього використання як інвестиційної нерухомості, але яка ще не відповідає визначенню інвестиційної нерухомості в МСБО ( МСБУ ) 40 "Інвестиційна нерухомість". По завершенні будівництва чи забудови нерухомість стає інвестиційною нерухомістю і від суб'єкта господарювання вимагається застосовувати МСБО (МСБУ) 40. МСБО (МСБУ) 40 застосовується також до інвестиційної нерухомості, яка перебуває у процесі перебудови для тривалого майбутнього використання як інвестиційної нерухомості. Суб'єкт господарювання, який застосовує модель собівартості для інвестиційної нерухомості відповідно до МСБО (МСБУ) 40, має застосовувати модель собівартості Стандарту.

Розділ 2