Курсовая работа: Методика організації і виконання учнями графічних робіт
1) перевірити правильність оформлення креслень (нанесення рамки і виконання основного напису на кресленні, накреслення букв і цифр, нанесення розмірів);
2) перевірити правильність побудови зображень креслення:
а) дотримання проекційного зв'язку при зображенні зовнішньої і внутрішньої форми деталі;
б) застосування типів ліній відповідно до їх призначення;
в) повноту і правильність відповіді на графічне завдання роботи.
Вводячи в навчальний процес ту чи іншу задачу, вчитель повинен розуміти, які її вимоги до мислення (які за складом і послідовністю виконання мислительні операції необхідно виконати, в чому особливості їх використання). Без цього навчання процесу розв’язування буде малоефективним. Потрібна психологічна класифікація навчальних задач. Крім того, необхідне знання структури тієї реальної мислительної діяльності, яка забезпечує розв’язання. До того ж, важливо мати розроблені еталони розв’язування, які дозволяють проектувати мислительну діяльність учнів і спрямовувати її [3].
Для досягнення максимального ефекту від використання розвиваючих завдань, потрібно розробити систему таких завдань, які б взаємодоповнювали б одна одну. Поодиноке використання таких завдань не тільки малоефективно вплине на мислительну діяльність учнів на уроці, але й може негативно вплинути на неї, заплутати учнів. Тому, надзвичайно важливо поєднати розвиваючі завдання в єдину систему від початку і до завершення навчання учнів.
Однією з важливих умов розвитку індивідуальних особливостей школярів у процесі вивчення креслення є поєднання індивідуальних та групових форм організації навчання. При індивідуальній діяльності слід враховувати підготовленість учня до вивчення креслення, його характер, цілеспрямованість, і створювати умови для максимального виявлення його здібностей до графічної діяльності. Завдання відбирати такі, що відповідатимуть можливостям учня. Причому важливо не допускати як завищеної, так і заниженої їх складності, оскільки простіші завдання не викликають потреби у мислительній діяльності, знижують ініціативу, інтерес, прагнення до якісного виконання, а занадто складне завдання призводить до безрезультатних спроб самостійного вирішення. Це викликає невпевненість у своїх силах, привчає учня до використання допомоги з боку вчителя чи однокласників. У процесі групового вирішення графічних завдань, крім індивідуальних особливостей, слід враховувати психологічну сумісність та взаємодоповнення учнів один одним.
Одним із найважливіших питань індивідуалізації навчання є процес відбору завдань. Як правило, вчителі якщо і диференціюють задачі, то лише за ступенем важкості, враховуючи тільки різницю в підготовці учнів. Але слід також зважати і на індивідуальні мислительні особливості школярів, співвідносячи їх з задачами відповідного спрямування. Необхідно також диференціювати допомогу учням і в самому процесі розв’язування [2].
Розглядаючи всі методологічні й психологічні аспекти розвитку мислення учнів на уроках креслення часто відходять, абстрагуються від особистості учня, що не може позитивно вплинути на навчальний процес у школі. Тому, на мою думку, разом із системою задач на розвиток мислення вчитель повинен розробити і мотиваційні аспекти діяльності, адже незацікавлений учень ніколи не отримає достатні знання.
Отже, вчитель визначаючи для себе мету учіння учнів не повинен обмежуватись простою передачею знань, а й повинен докладати зусилля для розвитку в учнів вищих психічних функцій, в тому числі й мислення. Для досягнення своєї мети вчитель повинен чітко визначити цілі, розробити засоби навчання та продумати мотиваційний аспект навчання.
Основними видами графічних робіт на уроках креслення є: читання креслень виробів; оформлення креслень; ескізи; складальні креслення; зображення з'єднань на складальних кресленнях; читання складальних креслень; деталювання складальних креслень.
Наведемо характеристику графічних робіт, які використовуються на уроках креслення.
Читання креслень
Читання креслення – це усвідомлення креслення у відповідності з умовою задачі, а під геометричним кресленням маємо на увазі як малюнок, виконаний у відповідності з умовою задачі, так і розумове уявлення цього малюнка. При розв'язуванні задач слід використовувати і прийом переформування задачі і її запитання в термінах нового розуміння креслення. Суть цього прийому полягає в заміні того, що потрібно зробити в даній задачі, новою вимогою, рівносильною першій, але такою, що полегшує розв’язання даної задачі. Слід відмітити, що перетворення вимоги задачі іноді може бути і неоднозначним.
Для формування в учнів прийому переформування умови задачі доцільні відповідні вправи. Даний прийом входить також до складу складного вміння читати геометричні креслення.
Складальні креслення
Складальні одиниці та деталі — це різні види виробів. Діти, як ви гадаєте, що необхідно мати щоб виготовити виріб? Правильно, щоб виготовити виріб треба мати його креслення.
Креслення, які містять зображення виробів (приладів, машин і т. д.), що складаються з кількох деталей, і дані для їх складання (виготовлення) та контролю, називаються складальними.
На складальному кресленні виріб зображують у складеному вигляді з усіма деталями, які до нього входять.
На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім з готових деталей за складальним кресленням складають увесь виріб.
Послідовність читання складальних креслень
Можна намітити таку послідовність читання складальних креслень:
1. Прочитують основний напис і з нього дізнаються про назву виробу, його масу, масштаб зображення тощо; назва виробу деякою мірою розкриває його призначення. За конструкторськими документами, які прикладено до кладального креслення, вивчають принцип роботи виробу, його технічну характеристику, вимоги до його виготовлення тощо.
2. Ознайомлюються зі специфікацією, розглядаючи її разом з кресленням виробу. Так дізнаються, з яких деталей складається виріб, яка їх кількість, назва, матеріал. З'ясовують, які саме стандартні деталі входять до виробу (кріпильні деталі, шарикопідшипники, маслянки тощо).
3. Вивчають складальне креслення в цілому, тобто уявляють, які на кресленні виконано вигляди (основні, місцеві, додаткові), розрізи (прості, складні, місцеві), перерізи, виносні елементи і яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи та перерізи і напрям поглядів, за якими побудовано місцеві і додаткові вигляди.
4. Визначають розміри (габаритні, монтажні, встановлювальні та ін.), які нанесено на кресленні.
5. Вивчивши проекції виробу в цілому, послідовно виділяють і вивчають форму кожної деталі. Спочатку деталь знаходять на тій проекції, на якій нанесено номер її позиції, потім знаходять її проекції на всіх інших зображеннях. При цьому звертають увагу на напрям і густість штриховки деталі в розрізах, а також на контур, який обмежує цю штриховку. Вивчаючи деталь, слід одночасно розглядати її на різних зображеннях і уявляти собі форму невидимої її частини, бо на складальному кресленні одна деталь перекриває іншу, 6. З'ясувавши форму і призначення кожної деталі зокрема, переходять до вивчення способів поєднання деталей між собою. Слід установити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, тобто які частини рухомі, які нерухомі, спосіб передачі руху, тип з'єднання, що забезпечує нерухомість, посадки спряжених поверхонь тощо.
7. Уявити за кресленням послідовність розбирання і складання виробу, тобто в уяві послідовно відокремити одну деталь за одною, як це роблять при демонтажних роботах, або, навпаки, уявити собі, як з окремих деталей скласти цей виріб.