Четвертий рік навчання: предмети можна порівнювати за величиною

Вміти: викладати в ряд предмети (до 10) різні за величиною в зростаючому і спадному порядку, порівнювати предмети за величиною на-віч, робити вимірювання величини, порівнювати предмети за різними товщин, визначати товщину предметів Розуміти значення слів: «товщина», «товстий» , «тонкий», «повний», «поганий», «товщі, ніж ...», «тонше, ніж ...» і використати їх у фразовой мови при виконанні математичних завдань, у продуктивній діяльності і в побуті [5, 112].

П'ятий рік навчання: для вимірювання довжини використовуються різні мірки; ніж мірка менше, тим більша кількість їх виходить більша кількість при вимірюванні однієї і тієї ж довжини.

Вміти: вимірювати довжину за допомогою умовних мірок; визначати обсяг рідких і сипучих тіл; порівнювати предмети по тяжкості. Розуміти значення слів: «виміряти», «мірка», «обсяг», «повний», «порожній», «важкий», «легкий», «важчим», «легше», «терези» і використати їх у фразовой мови при виконання математичних завдань, у продуктивній діяльності і в побуті.

3 Завдання змісту ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною предметів

Чому необхідно знайомити дітей з порівнянням величини предметів? Існує думка, що діти приходять до школи з готовими поняттями про величину предметів. На практиці виходить зовсім інша картина. Перш ніж навчити дітей порівнювати величину предметів, їх треба навчити ці предмети бачити та розглядати.

Л. В. Глаголєва використовувала різні методи при навчанні порівнянні величин предметів, а саме - лабораторний, ілюстрований, дослідницький, наочний методи і гру, як метод навчання порівнянні величин.

Участь дитини в житті при нормальних умовах має виражатися лише в одному - в роботі - грі. Граючи, працюючи, живучи, він неодмінно особисто навчиться розрізняти величину предметів, якщо ми, дорослі, будемо при цьому його незамінними посібниками. Спостерігаючи навколишній матеріальний світ, сприймаючи його і розчленовуючи при посередництві своїх органів почуттів, дієво беручи участь в його житті, дитина поступово й непомітно для себе збільшує запас своїх уявлень.

Л.А. Венгер, О.М. Дьяченко пропонують здійснювати математичний розвиток на заняттях і закріплювати в різних видах дитячої діяльності, в тому числі, в грі [12, 77].

У процесі ігор закріплюються кількісні відношення (багато, мало, більше, стільки ж), вміння розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися у просторі та часі.

Особлива увага приділяється формуванню вміння групувати предмети за ознаками (властивостями), спочатку по одному, а потім за двома (форма і розмір).

Ігри повинні бути спрямовані на розвиток логічного мислення, а саме на вміння встановлювати найпростіші закономірності: порядок чергування фігур за кольором, формою, розміром. Цьому сприяють і ігрові вправи на знаходження пропущеної в ряду фігури.

Сучасний стан математичного розвитку дошкільників передбачається в різних програмах. Одна з них - програма "Дитинство" полягає в наступному:

Мета - розвиток пізнавальних і творчих здібностей дітей (особистісний розвиток).

Зміст класичний:

- Порівняння - рахунок

- Зрівняння - вимірювання

- Комплектування - обчислення плюс елементи логіки і математики.

Методи і прийоми:

- Практичні (ігрові);

- Експериментування;

- Моделювання;

- Відтворення;

- Перетворення;

- Конструювання.

Дидактичні засоби:

Наочний матеріал (книги, комп'ютер):

- Блоки Дьенеша,

- Палички Кюїзенера,

- Моделі.