Курсовая работа: Місце освіти в системі цінностей молоді

Ми з точки зору феноменології будемо орієнтуватися на життєвий досвід окремих індивідів, щоб побудувати загальну картину цінностей сучасної молоді та конкретизувати місце освіти в ній.

Методологічна основа та методи дослідження.

Теоретичну та методологічну основу курсової роботи складатимуть наукові праці, як українських, так і зарубіжних вчених‚ які розглядали у своїх роботах проблеми цінностей та освіти, як А.Г. Здравомислов, С.Г. Пішун, Д.А. Леонтьев, Т.Г.Прохоренко, О.П.Зборовська, В.Т.Лісовский., Е.С. Баразгової, Ю.Р.Вішневським. В.В. Гаврілюк, Г.Е. Зборовським, А.В. Меренковим, А.А.Овсянниковим, В.Г.Поповим, Л.П.Рубіной, М.Н.Руткевічем, Ж.Т. Тощенко, В.Н.Турченко, Ф.Р.Філліповим, Г.А. Чередніченко, В.І. Чупровим, Ф.Р.Шапко, Г.Ф.Шафрановим-Куцевим, Ф.Шереги, В.А. Ядовим.

У даній курсовій роботі будуть використовуватись загальнонаукові методи дослідження, а також метод глибинного інтерв’ю, узагальнені результати якого ми можемо розповсюджувати на всю сукупність і узагальнено говорити про певне суспільство.

1. Ціннісні орієнтації сучасної молоді

1.1 Ціннісні орієнтації молоді в умовах сучасного суспільства

Ценность есть опредмеченная цель,определенная потребностями такого представления,котороесамоотчуждается в мире каккартине.

Мартин Хайдеггер

Цінності відіграють важливу роль, як у житті кожної людини, так і у житті всього суспільства. Вони визначають сенс, стратегію діяльності, і тим самим регулюють соціальні взаємодії, спонукають до діяльності, формують ідеали, і орієнтують людину на зовнішнє середовище.

Дослідження цінностей в соціології привертало увагу багатьох авторів. Про це писали Ф. Знанецький і У. Томас, Г. Спенсер, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс. Вивчають цю проблему й сучасні науковці, зокрема О. Ручка , М. Титма , О. Здравомислов , В. Оссовський , І. Мигович , О. Балакірєва та інші. "Світ цінностей, – пише А. Здравомислов, – це, перш за все, світ культури в широкому розумінні слова, це сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, її прихильність – тих оцінок, в яких виявляється міра духовного багатства особистості" [27 с. 24].

Система цінностей – це результат духовної роботи суспільства; це діюча сторона суспільної свідомості, взятої в єдності всіх її форм. Вона певним чином пронизує всі форми суспільної свідомості, об’єднуючи певні інтереси різними ідейними, моральними та естетичними засобами, і стає важливим джерелом безпосередніх мотивів поведінки, стимулів людської діяльності.

Ціннісні орієнтації – це "соціальні, економічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні, гносеологічні, онтологічні та ідеологічні засади оціночних суджень суб’єкта про оточуючу дійсність, ті чи інші її сторони, сфери, об’єкти, які утворюють змістову сторону спрямованості особистості" [27, с. 27]. Це явище динамічне, оскільки кожне нове покоління засвоює цінності попереднього крізь призму власного сприйняття, додаючи власні цінності. Звичайно, процес зміни ціннісних орієнтацій безпосередньо пов’язаний із змінами в економічному, культурному, політичному та інших сферах життя суспільства певної країни.

Цінності - значимість явищ і предметів реальної дійсності з погляду їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних спільнот і груп та особистості; моральні та естетичні вимоги, які виробила загальнолюдська культура. [9 с. 43]

Цінності - це властиві тій або іншій культурі уявлення про те, дочого слід прагнути. Успіх, святість, багатство, свобода, слава, любов -все це приклади цінностей. Цінності - це духовні орієнтири, які задають загальну стратегію поведінки індивіда в суспільстві. [19 с.]

Цінності забезпечують регуляцію поведінки людини не ситуативно, а узагальнено, цінності неможливо завчити, а необхідно усвідомити і внутрішньо сприйняти. Завдяки тому, що цінності є абстрактними уявленнями, люди оперують ними, порівнюють їх за допомогою міркувань та уявлень. Оперуючи цінностями людина може оцінити ті чи інші явища суспільного життя.

Щоб задовольнити свої потреби люди перш за все повинні оцінювати світ навколо себе, його окремі аспекти, зв’язки, уявлення про бажане, щоб діяти. Для цього людина повинна використовувати певні абстрактні критерії, оцінки, саме вони складаються у цінності. Отже, цінності – це бажаний, найкращий для даного соціального суб’єкта стан соціальних зв’язків, принципів і практик взаємовідносин, критеріїв оцінки явищ. В сучасному середовищі цінності виконують роль своєрідних центрів управління поведінкою людини.

Різним соціальним спільнотам можуть бути характерні різні системи цінностей, вони можуть проявлятися в наступному:

· Відмінність в розумінні, трактуванні, інтерпретації тих чи інших цінностей;

· Ряд цінностей які є характерними для однієї спільноти, можуть бути відсутніми у інших;

· Різниця у ієрархії цінностей у різних соціальних спільнотах;

Всі люди, як правило, мають один і той самий набір цінностей, але в залежності від культурної приналежності може змінюватися ієрархія цінностей: всі люди вважають освіту цінністю, але не у всіх прошарках суспільства ця цінність вважається пріоритетною; цінність особистості, визнання її свободи, прав характерні для багатьох культур, але найбільше значення їм надається у західній культурі. Різниця в ієрархії цінностей характерна для культур різних соціальних класів, прошарків, груп. Складність вивчення цінностей полягає у тому, що ціннісні системи постійно трансформуються у зв’язку із тими змінами, що відбуваються у сучасному суспільстві, у світі. [25 с. 25]

Процеси, що відбуваються сьогодні в ціннісній системі суспільства складні, глибинні, іноді зовнішньо непомітні, але торкаються важливих компонентів цивілізації: ментальність, норми, мотиваційна база.

Цінності володіють яскраво вираженою культурною специфікою: те, що цінне для одного суспільства, може не бути цінністю в іншому. Так, "візитною карткою" західноєвропейських культур є визнання цінності свободи особи. Але в більшості незахідних культур такої цінності не було, і уявлення про необхідність індивідуальної свободи склалося в результаті західного культурного впливу. [4]

Культурна специфіка може виявлятися в особливостях ієрархії цінностей, властивих тому або іншому суспільству. Так, цінність життя - це приклад універсальної цінності. Немає жодної культури, яка заперечувала б життя і прагнула до смерті. Проте не у всіх культурах цінність життя займає однакове положення в ієрархії цінностей. Для стародавнього грека заслужити добру славу означало більше, ніж зберегти життя. Для індійського йога життя- це ілюзія, обтяжливий сон, від якого потрібно прокинутися. Для християнського подвижника, ченця або мирянина земне життя - тільки пролог перед вічним життям в Царстві Божому і самостійної цінності не має.

Для носіїв певної культури властиві нею цінності є об'єктами віри. Неможливо раціонально обґрунтувати перевагу одних цінностей над іншими, помилковість одних цінностей і істинність інших.

"Свої" цінності здаються нам очевидними, природними. Щоб примусити людину прийняти нові цінності, його потрібно не просто "переконати", його потрібно "обернути в свою віру", навіть якщо не йдеться власне про релігію.

Одну із найвідоміших типологій цінностей запропонував М. Рокіч. В основі його моделі лежить припущення, що цінності можуть трансформуватися під впливом виховання і культури. Він виділяє два класи цінностей: цінні самі по собі (термінальні) і використовувані для досягнення звичайних цілей (інструментальні).

Як інструментальні цінності зазвичай розглядаються особові риси, якими повинна володіти людина: ввічливий, відповідальний, інтелігентний, хоробрий, обдарований уявою, честолюбний, контролюючий, логічний, ніжний, чесний, корисний, здатний, чистий, веселий, незалежний, слухняний, з широким кругозором.

Термінальні цінності – це те до чого варто прагнути в житті, розглядаються такі: повноцінна любов, щастя, безпека, задоволення, внутрішня гармонія, відчуття завершеності, мудрість, комфортне життя, натхнення, свобода, дружба, краса, визнання, пошана, надійна сім'я, рівність.[16 с. 19]