Курсовая работа: Місце соціальної психології в системі наукового знання і суспільної практики

2) співвідношення соціальної психології із психологією, з одного боку, і з соціологією - з іншого.

Незважаючи на велику кількість нюансів різних точок зору, всі вони можуть бути згруповані в декілька основних підходів.

Так, з питання про предмет соціальної психології склалися три підходи. Перший з них, такий, що набув переважного поширення серед соціологів, розумів соціальну психологію як науку про "массовидні явища психіки". В рамках цього підходу різні дослідники виділяли різні явища, відповідні під це визначення; інколи більший акцент робився на вивчення психології класів, інших великих соціальних спільностей і у зв'язку з цим на таких окремих елементах, сторонах суспільної психології груп, як традиції, вдачі, звичаї і ін. У інших випадках більша увага приділялася формуванню громадської думки, таким специфічним масовим явищам, як мода і ін. Нарешті, всередині цього ж підходу майже всі одностайно говорили про необхідність вивчення колективів. Більшість соціологів ясно трактували предмет соціальної психології як дослідження громадської психології (відповідно були розведені терміни: "суспільна психологія" - рівень суспільної свідомості, характерний для окремих соціальних груп, перш за все класів, і "соціальна психологія" - наука про цю суспільну психологію).

Другий підхід, навпаки, бачить головним предметом дослідження соціальної психології особистість. Відтінки тут виявлялися лише в тому, в якому контексті передбачалося дослідження особистості. З одного боку, більший акцент робився на психологічні риси, особливості особи, типологію особи. З іншого боку, виділялися положення особистості в групі, міжособові стосунки, вся система спілкування. Пізніше з точки зору цього підходу дискусійним виявилося питання про місце "психології особистості" в системі психологічного знання (чи є це розділ загальної психології, еквівалент соціальної психології або взагалі самостійна область досліджень). Часто в захист описаного підходу приводився такий аргумент, що він набагато більш "психологічний", що лише на цьому шляху можна уявити собі соціальну психологію як органічну частину психології, як різновид саме психологічного знання. Логічно, що подібний підхід більшою мірою виявився популярним серед психологів. [15;104]

Нарешті в ході дискусії позначився і третій підхід до питання. У якомусь змісті з його допомогою намагалися синтезувати два попередніх. Соціальна психологія розглядалася тут як наука, що вивчає і масові психічні процеси, і положення особистості в групі. В цьому випадку, природно, проблематика соціальної психології представлялася достатньо широкою, практично весь круг питань, що розглядають в різних школах соціальної психології, включався тим самим в її предмет. Були зроблені спроби дати цілковиту схему проблем, що вивчалися, в рамках цього підходу. Найбільш широкий перелік містила схема, запропонована Б.Д. Паригіним, на думку якого соціальна психологія вивчає:

1) соціальну психологію особистості;

2) соціальну психологію спільностей і спілкування;

3) соціальні стосунки;

4) форми духовної діяльності (Паригін, 1971).

Згідно В.Н. Мясищеву, соціальна психологія досліджує:

1) зміни психічної діяльності людей в групі під впливом взаємодії;

2) особливості груп;

3) психічну сторону процесів суспільства (Мясищев, 1949).

Поважно, що при всіх приватних розбіжностях запропонованих схем основна ідея була спільною - предмет соціальної психології досить широкий, і можна з двох сторін рухатися до його визначення - як з боку особистості, так і з боку масових психічних явищ. Мабуть, таке розуміння більш за увесь відповідало практиці досліджень, що реально складається, а значить, і практичним запитам суспільства; саме тому воно і опинилося якщо не одноголосно прийнятим, то, в усякому разі, найбільш укоріненим. Можна переконатися, що запропоноване на початку розділу робоче визначення дане в рамках даного підходу.

2.2 Межі соціальної психології

Але згода в розумінні круга завдань, що вирішуються соціальною психологією, ще не означає згоди в розумінні її співвідношення із психологією і соціологією. Тому відносно самостійно дискутується питання про "межі" соціальної психології. Тут можна виділити чотири позиції:

1) соціальна психологія є частина соціології;

2) соціальна психологія є частина психології;

3) соціальна психологія є наука "на стику" психології і соціології, причому сам "стик" розуміється двояко: а) соціальна психологія відторгає певну частину психології і певну частину соціології; б) вона захоплює "нічию землю" - область, що не належить ні до соціології, ні до психології.

Якщо скористатися пропозицією американських соціальних психологів Макдевіда і Харрарі (а питання про місце соціальної психології в системі наук обговорюється не менше активний і в американській літературі), то всі вказані позиції можна звести до двох підходів: інтрадисциплінарному і інтердисциплінарному. Іншими словами, місце соціальної психології можна прагнути відшукати всередині однієї з "батьківських" дисциплін або на межах між ними.

Це можна зображати за допомогою наступної схеми (мал.2.1).[2;86]

Мал. 2.1. Варіанти визначення місця соціальної психології («межі» із соціологією і психологією)

Незважаючи на досить суттєві відмінності, що здаються, всі запропоновані підходи по суті зупиняються перед однією і тією ж проблемою: який же "межа" відокремлює соціальну психологію від психології, з одного боку, і від соціології - з іншою. Адже де ні "поміщати" соціальну психологію, вона все одно за всіх умов граничить з цими двома дисциплінами. Якщо вона частина психології, то де межа саме соціально-психологічних досліджень всередині психології? Соціологія, якщо вона навіть при такому розгляді опинилася за межами соціальної психології, все одно теж граничить з нею через специфіку предмету тієї і іншої дисципліни. Таке ж міркування можна привести і щодо положення соціальної психології всередині соціології. Але і при інтердисциплінарному підході ми не підемо від питання про "межі": що означає "на стику", якою частиною стикуються психологія і соціологія? Або що означає "самостійна дисципліна": чи "відсікає" вона якісь частини в психології і соціології або взагалі має якісь абсолютно самостійні області, що не захвачують жодним чином ні психологією, ні соціологією.

Спробуємо розгледіти ці "межі" з двох сторін окремо. Що стосується соціології, то її сучасна структура зазвичай характеризується за допомогою виділення трьох рівнів: загальної соціологічної теорії, спеціальних соціологічних теорій, конкретних соціологічних досліджень. Отже, в системі теоретичного знання є два рівні, кожен з яких стикається безпосередньо з проблемами соціальної психології. На рівні загальної теорії досліджуються, наприклад, проблеми співвідношення суспільства і особистості, суспільної свідомості і соціальних інститутів, влади і справедливості тощо. Але саме ці ж проблеми представляють інтерес і для соціальної психології. Отже, тут проходить одна із меж. В області спеціальних соціологічних теорій можна знайти декілька таких, де очевидні і соціально-психологічні підходи, наприклад соціологія масових комунікацій, громадської думки, соціологія особистості. Мабуть, саме в цій сфері особливо важкі розмежування, і само поняття "межі" дуже умовно. Можна сказати, що по предмету відмінностей часто виявити не удається, вони просліджуються лише за допомогою виділення специфічних аспектів дослідження, специфічної точки зору на ту ж саму проблему.

Щодо "межі" між загальною психологією і соціальною психологією питання ще складніше. Якщо залишити осторонь першу інтерпретацію соціальної психології як вчення про соціальну детерміацію психіки людини, бо в цьому змісті вся психологія, що орієнтується на культурно-історичну традицію, соціальна, то специфічна проблематика соціальної психології, природно, щонайближче до тій частині загальної психології, яка позначається як психологія особистості. Спрощено було б вважати, що в загальній психології досліджується особистість поза її соціальною детерміацією, а лише соціальна психологія вивчає цю детерміацію. Весь сенс постановки проблеми особистості, зокрема у вітчизняній школі психології, в тому і полягає, що особистість із самого початку розглядується як "задана" суспільством. А.Н. Леонтьев відзначає, що діяльність конкретних індивідів може протікати в двох формах: в умовах відкритої колективності або віч-на-віч із навколишнім наочним світом. Але "в яких би, проте, умовах і формах не протікала діяльність людини, якої б структури вона не набувала, її не можна розглядати як вилучену із суспільних стосунків, із життя суспільства" (Леонтьев, 1975. С. 82). З цієї точки зору в загальній психології досліджується структура потреб, мотивів особистості і так далі. І проте залишається клас специфічних завдань для соціальної психології. Не говорячи вже про ті завдання, які просто не вирішуються загальною психологією (динаміка розвитку міжособових стосунків в групах, сама природа спільної діяльності людей в групах і форми спілкування, що складається, і взаємодії), навіть відносно особистості у соціальнії психології є своя власна точка зору: як конкретно діє особистість в різних реальних соціальних групах - ось проблема соціальної психології. Вона повинна не просто відповісти на питання про те, як формуються мотиви, потреби, установки собистості, та чому саме такий, а не інші мотиви, потреби, установки сформувалися в даної особистості, якою мірою все це залежить від групи, в умовах якої ця особистість діє і так далі.

Таким чином, сфера власних інтересів соціальної психології є видимою досить чітко, що і дозволяє відмежувати її як від проблем соціології, так і від проблем загальної психології. Це, проте|однак|, не додає аргументації на користь точнішого виявлення статусу соціальної психології між двома вказаними дисциплінами, хоча і дає підстави|заснування| для визначення областей дослідження. Що ж до статусу, то спори про нього йдуть до цих пір і в західній соціальній психології. Французькі дослідники Пенто і Гравітц так тлумачать основну лінію цієї полеміки... До виникнення соціальної психології були дві лінії розвитку проблематики особистості і суспільства: психологія аналізувала природу людини, соціологія аналізувала природу суспільства. Потім виникла самостійна наука - соціальна психологія, яка аналізує відношення людини до суспільства (Пенто, Гравітц, 1972. С. 163). Ця схема можлива лише щодо такої психології, яка аналізує природу людини у відриві від природи суспільства. Але тепер уже важко відшукати такого роду психологічні теорії, хоча багато хто з них, визнаючи факт "впливу" суспільства на людину, не знаходить коректного вирішення проблеми про способи цього впливу. Розуміння предмету соціальної психології і її статусу в системі наук залежить від розуміння предметів як психології, так і соціології (Соціальна психологія: саморефлексія маргінальності, 1995).

2.3 Завдання соціальної психології і проблеми суспільства

Настільки величезна дискусія з приводу предмету соціальної психології - доля більшості наук, що виникають на стику різних дисциплін. Так само і підсумки дискусій у всіх цих випадках не обов'язково приводять до вироблення точної дефініції. Протее вони все одно надто необхідні тому, що, по-перше, допомагають обкреслити коло завдань, що вирішуються цією наукою, і, по-друге, ставлять невирішені проблеми чіткіше, заставляючи попутно усвідомлювати свої власні можливості і засоби. Так, дискусія про предмет соціальної психології не може вважатися цілком закінченою, хоча база досягнутої згоди цілком достатня, щоб проводити дослідження. Разом з тим залишається безперечним, що не всі крапки над "i" поставлені. Як відо