Курсовая работа: Митно-тарифне регулювання

Слід зазначити, що Україна майже не використовує на практиці спеціальні, антидемпінгові та компенсаційні мита для захисту внутрішнього ринку, хоча їх роль надзвичайно важлива, особливо з точки зору економічної безпеки.

Так, у 2002 р. Кабінетом Міністрів України введено спеціальне мито у розмірі 20% щодо низки російських товарів у кількості 22 позицій, в тому числі залізняка, хлора, мінеральних добрив, деяких фарб i лаків, бавовняних тканин, феросплавів. Мито було введено на період дії спеціального мита, встановленого Росією у травні 2001 р. на українські труби з чорних металів. Також з 30 липня по 8 грудня 2002 р. було введено спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росії з робочим об’ємом циліндра від 1000 до 1500 см³ , що ввозяться громадянами на митну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення — підтримка вітчизняного виробника.

З цією ж метою 27 вересня 2003 р. Україна ввела антидемпінгове мито терміном на 5 років на імпорт сірників з Росії та Білорусі. У рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 12.09.2003 р. розмір ставки ввізного мита для російських сірників установлено на рівні 8,8%, однак продукція ЗАТ «Плитспичпром» (Балабаново) обкладатися митом не буде. Для білоруських виробників розміри мита є значно вищими: ЗАТ «Пинскдрев» — 31,8%, «Борисовдрев» — 68,7%, інших виробників — 95,7% [13].

Аналіз вітчизняного митного оподаткування далі здійснимо з огляду на структуру доходів Зведеного бюджету України за 1994 — 2004 рр. за такими напрямами: по-перше, з’ясуємо, яку питому вагу має митне оподаткування в цілому в дохідній частині Зведеного бюджету України (мито/доходи), i в непрямому оподаткуванні зокрема (мито/непрямі податки); по-друге, визначимо зміни у структурі мита (ввізне та вивізне мито).

Таблиця 2.1

Динаміка та ланцюгові темпи приросту питомої ваги мита у складі доходів Зведеного бюджету України та непрямих податках, %

Показник	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Мито/доходи	0,6	4,0	2,1	2,6	1,9	2,5	5,4	4,3	4,5	4,8	5,1
Мито/непрямі податки	1,4	9,2	5,7	8,0	6,1	7,0	8,9	8,1	11,9	12,2	11,0
Ланцюгові темпи приросту мито/доходи	х	558,1	–48,3	25,3	–25,8	31,5	111,9	–19,8	3,5	6,5	6,5
Ланцюгові темпи приростумито/непрямі податки	х	587,5	–37,7	39,9	–24,3	15,9	26,2	–8,3	46,0	2,7	–9,5

Побудовано за даними Міністерства фінансів України

Згідно з табл. 2.1 відзначимо, що митне оподаткування не належить до податків, які мають ключове значення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питома вага митного оподаткування протягом усього періоду, що аналізується, не перевищувала 6%. У цілому це позитивний результат, оскільки характерною особливістю податкових систем більшості країн, що розвиваються, є висока частка податків на зовнішню торгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету), насамперед імпортного мита. Однією з причин високої частки мита в державних доходах є простота збору такого податку. До того ж ці податки служать ефективним замінником податку на доходи вітчизняних підприємств.

Водночас не можна не помітити, що роль митного оподаткування постійно підвищується, особливо в останні роки. Так, якщо у 1999 — 2001 рр. митні надходження становили в середньому 800 млн. грн. на рік, то за період 2002 — 2004 рр. вони досягають у середньому 1824 млн. грн., тобто відбулося зростання у 2,3 раза. Це зростання можна пояснити такими факторами.

Першим фактором є збільшення імпорту товарів до України після спаду у 1999 — 2001 рр., який був спричинений як внутрішніми (нестабільність економічної ситуації, платіжна криза, торгівельні конфлікти та неврегульованість проблем ціноутворення на імпортовані енергоносії й транзит), так i зовнішніми проблемами (падіння світових цін i глобальна економічна криза; фінансово-економічна криза в Росії, яка посилила проблеми в торговельно-економічних відносинах між Україною та Росією).

Загалом слід відзначити, що імпорт товарів i послуг до України є досить стабільним, починаючи з 1996 р. Однак зауважимо, що зв’язок між імпортом товарів i послуг i сплатою мита є досить слабким, оскільки коефіцієнт кореляції цих двох груп даних становить лише 14%.

Другим фактором є активізація Україною діяльності останнім часом на шляху вступу до СОТ, що, у свою чергу, викликало прийняття низки нормативно-правових актів i внесення поправок до вже існуючих, які зробили прозорішою діяльність митних органів.

Підсумовуючи можна констатувати, що політика Уряду у сфері митно-тарифного регулювання за останні роки, не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку. Порівняння середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповідними показниками країн ЄС та Східної Європи також свідчить, що рівень тарифного захисту українського ринку і після вступу до СОТ буде знаходитися на прийнятному рівні.

Як свідчить досвід, рівень митно-тарифного захисту для того, щоб бути ефективним, не повинен бути непомірним ( не більше 10-15%). Граничний рівень імпортного мита не повинен, в усякому разі, перевищувати 30%. Інакше непомірно високі ставки мита і податків на імпорт призводять до того, що їх перестають сплачувати. Різновиди митних платежів, що діють в Україні наведено у додатку А [11].

2.2 Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світову організацію торгівлі

Безперечним є той факт, що Україні потрібно інтегруватися у світову економіку, а без членства у СОТ подібна інтеграція являється ілюзорною.

Членство у СОТ означає членство у всіх договорах цієї системи і відповідність національних законодавчих та адміністративних торговельних механізмів нормам, що містяться у цих договорах. Якщо законодавчий і адміністративний механізми держави-члена СОТ не стикуються з відповідним механізмом країни, що не є учасницею СОТ, виникають проблеми, насамперед тарифні перешкоди, які зачиняють ринки для товарів держави – не члена СОТ чи такі, що дуже обмежують її експорт.

Україна, як і всі інші країни-не-члени СОТ, має проблеми, пов'язані з неучастю в СОТ. Насамперед, це проблема торговельного аутсайдерства України й швидкого звуження її торговельних ринків, тобто існує можливість поетапного перетворення України в торговельного одинака. Можливе створення ситуації, за якої Україна опиниться в оточенні торговельних режимів, що не стикуються з її власним торговельним режимом, торгівлі перешкоджатимуть високі митно-тарифні бар'єри. Перспективами подібної ситуації стануть:

· подальший спад експорту і скорочення валютних надходжень;

· зростання залежності від імпорту;

· збільшення негативного сальдо торговельного та платіжного балансів;

· знищення стимулів розширення обсягів виробництва і факторів досягнення внутрішньої конвертації національної валюти;

· зростання інфляції.

Приєднання України до системи СОТ потребує гармонізації зовнішньоекономічного законодавства та вдосконалення торгівельної, тарифної, фінансової, інвестиційної бази відповідно до світових норм і стандартів [10].

Переговорна позиція України щодо доступу до СОТ базується на:

1.Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи СОТ;

2.Законі України “Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;

3.Висновках та пропозиціях галузевих міністерств та відомств щодо зміни ставок ввізного мита на окремі види продукції.

На сьогодні в рамках двосторонніх переговорів погоджено біля 95% тарифних позицій. Сьогодні середньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі в адвалорному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі [13]:

· на промислові товари – 6,76%;

· на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%.

Середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі сьогодні становить - 10,54%, у тому числі: