Курсовая работа: Моніторинг якості ґрунтів на околицях м. Шепетівка
Рис.1 Топографічна карта району дослідження[4]
Основні види продукції підприємств: ТОВ „Шепетівський м’ясокомбінат” - виробництво м’ясних та ковбасних виробів; ВАТ „Шепетівський цукрокомбінат” – виготовлення цукру–піску; ВАТ „Шепетівський ДОК” – виробництво лущеного та струганого шпону, меблів; ВАТ “Пульсар” – пилососи побутові, пилососи для прибирання вагонів, зварювальні напівавтомати “Пульсар 100 М” ; Шепетівський держлісгосп – виробництво деревини та виробів із деревини; ЗАТ „Шепетівський гранкар’єр „ Пронекс” – виробництво щебеню, каменю дробленого для будівельних цілей,; ТОВ „Шепетівський цегельний завод” – виробництво цегли; ВАТ ”Шепетівський завод культиваторів” – виробництво культиваторів, плугів відвальних, розпушувачів,, причепів до легкових автомобілів, борін дискових; ПП „Інтерпродукт” та ПП “Вектор Плюс”– обробка зерна і виробництво круп. Найбільші підприємства, вироби яких відомі за межами області та України, є ТОВ «Шепетівський м’ясокомбінат», ВАТ «Шепетівський цукрокомбінат», ВАТ «Шепетівський деревообробний комбінат».ТОВ «Шепетівський м’ясокомбінат» - одне з кращих підприємств України по випуску м'ясної продукції: на підприємстві виготовляється близько 150 найменувань продукції, впроваджена безвідходна технологія виробництва. Підприємство неодноразово нагороджувалось дипломами та медалями за кращу якість ковбасних виробів та копченостей.ВАТ «Шепетівський цукрокомбінат» - сучасне модернізоване підприємство, посідає провідне місце серед українських товаровиробників. У 2004 році підприємство нагороджене Дипломом та пам’ятним знаком «Лідер харчової та переробної промисловості України 2004 року», у 2005 та 2008 роках – Дипломами Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України». У 2008 році на цукрокомбінаті впроваджено систему управління якістю. ВАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» - високотехнологічне підприємство, де впроваджено систему управління якістю. У 2008 році освоєно більше 100 нових видів конкурентоспроможної продукції, спрямованої на експорт.[1]
2. Важкі метали та радіонукліди в ґрунті і рослинах
2.1 Важкі метали в ґрунтах
Зростаюча увага людства до збереження та охорони навколишнього середовища викликає особливий інтерес до шляхів забруднення, розподілу по профілю, міграції у ґрунті, впливу на рослини, а в кінцевому результаті, і на здоров'я людини елементів важких металів. На мою думку, дослідження в цьому напрямку тільки починаються, і ще є багато невідомого.
Важкі метали - це елементи з порівняно великою атомною масою (свинець, ртуть, цинк, стронцій і інші). Доказана пряма залежність між вмістом мікроелементів у ґрунті і материнською породою. Але, навіть на одній підстилаючій і материнській породі вміст в кореневмісному шарі значно відрізняється. Причини цього в фаціальній відмінності і міграції елементів в ґрунтовому шарі за участю природних вод, поверхневого стоку і переміщення у зв'язку з цим твердої фази ґрунту.
В залежності від вмісту у ґрунті важкі метали виступають як каталізатори або інгібітори біохімічних процесів в рослинах. Нестача, або надлишок їх в літосфері викликає серйозні захворювання у людини.
Підвищення вмісту важких металів в ґрунтах інактивує ферменти, в першу чергу дегідрогеназу і протеазу, іноді подавляючи їх повністю.
Накопичення у ґрунті важких металів веде до зниження рН, руйнує ґрунтово-поглинальний комплекс. В дослідженнях на дерново-підзолистих ґрунтах встановлено, що забруднення важкими металами супроводжувалось суттєвими змінами біоти: зменшенням загальної кількості бактерій, їх спороутворенням, різким зменшенням актиноміцетів і збільшенням кількості грибів, зменшенням кількості ґрунтових комах і дощових черв'яків.
Слід відмітити, що не всі елементи важких металів є однаково шкідливими для рослини. До особливо токсичних відносяться Ni, Zn, Ca, РЬ, Сu. Поглинання і накопичення важких металів рослинами залежить від багатьох факторів: типу ґрунту, його фізичних і фізико-хімічних властивостей, вмісту органічної речовини, окислювально-відновних умов, антагонізму чи синергізму між металами, їх кількості в педосфері; температури ґрунту, типу рослинності, тощо.
Важкі метали розподіляються по профілю ґрунту дуже нерівномірно. Перерозподіл і міграція їх в ґрунті залежить від вмісту органічної речовини, гранулометричного складу, типу водного режиму, реакції середовища ґрунтового розчину, температури окремих горизонтів.
Так, високий вміст гумусу і вільних окисів заліза, які є основними носіями важких металів, слабокисла реакція ґрунту, важкий гранулометричний склад забезпечують міцну фіксацію мікроелементів і відносну їх нерухомість у ґрунтовому профілі.
Основна доля сполук токсичних елементів техногенного походження представлена оксидами, менше сульфідами, які трансформуються у ґрунті, але легко розчиняються в розбавлених сильних кислотах. Найбільше накопичується у ґрунті: Zn - коефіцієнт біологічного поглинання 10,8; Мn -7,5; Сu - 6,0.
Міграція мікроелементів по профілю ґрунту великою мірою зв'язана з тим, що мобільні їх форми потрапляють у ґрунт з рослинним осадом. По образному виразу відомого норвезького геохіміка В.Гольдшмідта рослина, як насос перекачує розсіяні метали із продуктів вивітрювання у верхні горизонти землі. Органічні рештки потрапляють у ґрунт у складі міцних комплексних органічних сполук, частіше в вигляді хелатів з порфіріновими кільцями, протогенними амінокислотами, поліфенолами.
Кількісні показники адсорбції важких металів в значній мірі залежать від рН середовища . В.С. Горбатов, Н.Г. Зирін вважають, що процеси адсорбції металів можуть змінювати, а саме, знижувати величину рН ґрунтових розчинів. На думку цих авторів причинами цього явища є: виділення протонів при гідролізі солей важких металів, витіснення катіонів при специфічній адсорбції металів.
В ґрунтах з елювіально-ілювіальним профілем елювіальний горизонт збіднюється важкими металами, тоді як ілювіальний горизонт збагачується ними. В мулистих частинках вміст важких металів у 2-4 рази більший ніж у ґрунтовій масі в цілому.
В залежності від констант рівноваги мікроелементи здатні конкурувати між собою. Кальцій конкурує з Мn і Zn , витісняючи їх з комплексних сполук. Тому надзвичайно ефективним заходом зниження надлишку марганцю і цинку в ґрунтах є проведення вапнування. Якщо активність Са в ґрунтовому розчині більша, ніж активність Мn2+ і Zn2+, тоді два останніх катіони будуть виходити із комплексів, міграція їх у ґрунтовому комплексі знизиться.
Отже, важкі метали в залежності від їх вмісту у ґрунті виступають або як каталізатори, або як інгібітори ґрунтових біохімічних процесів. Антропогенні фактори великою мірою впливають на вміст важких металів у ґрунті, зокрема надмірна кількість хіммеліорантів і мінеральних добрив може різко збільшити вміст важких металів у ґрунті.[1]
2.2 Фактори накопичення та міграції радіонуклідів в ґрунті та продукції
Ґрунтова оболонка біосфери - педосфера - один з основних компонентів в природі, де відбувається локалізація штучних радіонуклідів, що скидаються в навколишнє середовище людиною внаслідок його техногенної діяльності. Ґрунтовий покрив не завжди є первинною ланкою, в яке поступають штучні радіонукліди. У багатьох випадках таким первинним резервуаром служать нижні шари атмосфери, куди викидаються радіонукліди. Проте, внаслідок достатньо інтенсивного очищення приземного повітря від домішок, радіонукліди швидко осідають на ґрунтовий покрив. Можливе також надходження в ґрунт радіонуклідів і після їх скидання в мережу гідрографії з паводковими водами, при зрошуванні і т.п. Ґрунт володіє виключно великою місткістю поглинання радіонуклідів, і інших техногенних домішок, і інтенсивна їх сорбція в ґрунтах забезпечує створення в наземному середовищі могутнього депо радіонуклідів.
Сорбція радіонуклідів в ґрунті має двояке значення для їх міграції в біосфері і, зокрема, в сільськогосподарській сфері. З одного боку, закріплення їх у верхніх горизонтах ґрунту - в кореневмісному шарі рослин - забезпечує існування в природі тривало-діючого джерела радіонуклідів для кореневого накопичення рослинами. З другого боку, сильна сорбція твердою фазою ґрунту радіонуклідів обмежує їх засвоєння через кореневі системи рослин. Ця діалектична суперечність в ролі сорбції радіонуклідів ґрунтовим поглинаючим комплексом обумовлює підтримку в наземному середовищі тривало протікаючих процесів накопичення радіонуклідів рослинами з ґрунту.
У різних радіологічних ситуаціях, пов’язаних з виведенням радіонуклідів в сільськогосподарську сферу (особливо це торкається випадків, коли в навколишнє середовище поступають довгоживучі радіонукліди) акумуляція радіонуклідів рослинами з ґрунту визначає початкові масштаби включення радіонуклідів в харчові ланцюги в системі радіоактивні випадання - ґрунт - сільськогосподарські рослини - сільськогосподарські тварини - людина. З цим пов'язано важливе значення ланки ґрунт - рослина в загальному циклі кругообігу радіонуклідів в наземному середовищі в цілому і в агропромисловій сфері зокрема. Поглинання радіоактивних речовин рослинами з ґрунту в першу чергу залежить від її властивостей - від ґрунтової хімії радіонуклідів. Ґрунт є одним з найважливіших сільськогосподарських об'єктів, які піддаються інтенсивній дії з боку людини при агропромисловому використовуванні, механічній обробці, обводнювальній або осушній меліорації, внесенні добрив і ін. Всі ці дії впливають і на ґрунтову хімію радіонуклідів. Поява техногенних, або штучних, радіонуклідів (ШРН) в біосфері пов'язана з діяльністю людини.
Відповідно до генезису ШРН підрозділяють на 3 групи.
Радіоактивні продукти ядерного розподілу, виникаючі в реакціях ділення ядер 235U, 238U, 239Pb і ін., утворюють першу групу. Основні джерела цієї групи радіонуклідів в біосфері - випробування ядерної зброї, функціонування підприємств АЕК і атомної промисловості (атомно-енергетичні установки, радіохімічні заводи).
Другу групу ШРН складають продукти наведеної активації, що утворюються в результаті атомних реакцій елементарних частинок (в основному нейтронів) з ядрами атомів стабільних елементів, що входять до складу конструкційних матеріалів комунікацій і теплоносіїв атомних реакторів, корпусів боєголовок і так далі.
Третя група ШРН - радіоактивні трансуранові елементи, що виникають в атомно-енергетичних установках і при атомних вибухах в результаті послідовних реакцій з ядрами атомів матеріалу, що ділиться, і подальшого радіоактивного розпаду надважких ядер, що утворилися. Радіонукліди цієї групи характеризуються дуже високою радіотоксичністю, великим періодом напіврозпаду, відсутністю стабільних ізотопних аналогів в природі. ШРН з періодами напіврозпаду менше 102-104 років знаходяться в ґрунтах в ультра малих концентраціях, чим визначається істотна залежність їх поведінки в ґрунтах від концентрації і властивостей їх ізотопних або неізотопних носіїв. Важливим чинником, що визначає закріплення, розподіл і трансформацію ШРН в компонентах ґрунтів, є початкова фізико-хімічна форма, в якій радіонуклід введений в біосферу. У ряді випадків поведінка ШРН в ґрунтах визначається не закономірностями поведінки стабільних ізотопних і неізотопних носіїв (хімічних аналогів), а поведінкою і розподілом в ґрунтах типоморфних елементів ландшафтів.[1]
Стронцій Природний Sr складається з 4 стабільних ізотопів з масовими числами 84, 86, 87, 88. До числа продуктів розподілу входять 2 радіоізотопи Sr – 90Sr, що відноситься до числа найбільш біологічно рухомих (Т0,5= 28,1 роки, В-випромінювач з максимальною енергією 0,544 МеВ), і 89Sr, більш короткоживучий радіонуклід (Т0,5= 50,5 діб, В-випромінювач з енергією 1,463 МеВ).
На поведінку 90Sr в ґрунті робить значний вплив органічна речовина. Розподіл і рухливість 90Sr в значній мірі визначаються кількістю і якісним складом гумусу переважно 90Sr зв'язується фульвокислотами. У вилуженому чорноземі і дерново-підзолистих ґрунтах з гумусом пов'язано відповідально 38 і 36 % 90Sr.