Курсовая работа: Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними
Політичний аспект наркотизму.
Із проблеми виключно медичної, наркоманія перетворилася в проблему загальнонаціонального масштабу, поступово здобуваючи статус загрози для безпеки країни. Масштабністю проблеми не могли не скористатися різні політичні партії й соціальні групи, використовуючи спекуляції на «наркотичні» теми для вирішення своїх проблем. У ситуації, коли проблемою молодіжного наркотизму змушені займатися різні міністерства й відомства, зниження рівня керівництва веде до зменшення координації їхніх дій, створює можливість для делегування відповідальності за власну некомпетентність в іншу професійну й відомчу сферу.
Міжнародний (міждержавний) аспект наркотизму.
За останній час захист своїх громадян від впливу наркотиків неодноразово ставала приводом для втручання у внутрішні справи, а іноді й у воєнні операцій США в латиноамериканських країнах.
З іншого боку, зони виробництва, канали поширення й регіони споживання наркотиків, як правило, рознесені в просторі й не вміщаються в кордони окремих держав. Поширення наркоманії приводить до глобалізації кримінальних структур. Кримінальні структури, що контролюють виробництво, поширення й збут наркотиків, виходять на рівень міжнародних синдикатів, здатних завдяки своїм фінансовим можливостям впливати на політику окремих країн або регіонів.
Наркотики й кошти, що надходять від їхнього продажу й поширення, стали серйозним джерелом фінансування підривних і терористичних організацій в усьому світі. [8,-54 с.]
1.4 Відношення підлітків та молоді до наркотиків
Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:
1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.
2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.
3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.
4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.
5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів.
На щастя, переважна більшість підлітків та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці. [18,С. 34-42]
РОЗДІЛ ІІ ФАКТОРИ Й ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКОВОЇ НАРКОМАНІЇ
2.1 Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин
Дослідження вчених, присвячені підлітковій та молодіжній наркоманії, показали, що виділення конкретних причин наркотизації підлітків і старшокласників є неможливим. Докладний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури із проблем наркоманії показав різноманіття точок зору й підходів до даного питання. Якщо узагальнити причини, що перераховуються авторами, вийде перелік, який не буде вичерпним.
1. Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.
2. Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.
3. Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).
4. Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я й т.д.
5. Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.
6. Особистісні особливості, потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.
Узагальнення й класифікація всіх названих різними авторами причин на основі декількох підстав, одержали, у такий спосіб сукупність факторів, що перебувають у взаємодії один з одним.
Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні. [9,С.149-157]
Класифікація одержала наступний вид:
Об'єктивні фактори. Їхня наявність не залежить від індивіда, це об'єктивно існуючі умови, впливати на які людина практично не може. До об'єктивних факторів відносять соціально-економічний стан суспільства, традиції, реклама, клімат у сім'ї й школі й т.д. Макропричини - це умови, що існують у суспільстві в цілому, а мікропричини - це умови всередині тієї соціальної групи, у якій перебуває суб'єкт.
Об'єктивні макропричини:
Економічно-соціальне неблагополуччя
Діти із соціально неблагополучних сімей, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають мало престижний рід занять або є безробітними, більше піддані ризику бути постійними учасниками правопорушень і часто зловживати алкоголем і наркотиками. Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть бути визначені соціальним працівником, соціальним педагогом як один з можливих факторів ризику.
Завдання соціальних відділів - сприяти соціальній адаптації неблагополучних сімей за допомогою реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння у влаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори )
З іншого боку, також високий шанс наркотизації в дітей із зовні благополучних, заможних сімей: заклопотаність батьків своїм соціальним станом, напруженість, тривожність, конфлікти, що часто виникають у відносинах між бізнесменами і їхніми жінками і дітьми, створюють несприятливі умови в сім'ї, що не може не відбитися на психологічному благополуччі підлітка. З боку центрів соціально - психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запиту (звертання) фахівці не можуть втручатися в сімейну ситуацію й протистояти можливій наркотизації підлітка. У цьому випадку важливим є співробітництво центрів соціальної - психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами й іншими, у тому числі й недержавними, освітніми установами, у яких фахівці (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми і їхніми сім'ями.