Курсовая работа: Навчальні ігри як метод підвищення ефективності навчання англійської мови на початковому етапі

Гра – унікальний феномен загальнолюдської культури, її джерело і вершина. Ні в яких видах діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення своїх психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Таким чином, я визначаю гру як засіб формування пізнавальної активності учнів і розвитку їх комунікативних умінь – предметом дослідження, а об’єктом мого дослідження – формування пізнавальної активності учнів і розвиток їх комунікативних умінь.

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ

Під початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, яка дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні та достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення цього предмету. До початкового етапу, як правило, належать 1–4 класи загальноосвітніх закладів. Щоб закласти основи комунікативної компетенції потрібно дуже багато часу, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з мовою, яку вони вивчатимуть як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншомовну мова на слух (аудіювання), висловлювати свої думки засобами мови, що вивчається (розмова),читання, тобто розуміння іноземного тексту, прочитаний не в голос, та писання, тобто навчитися використовувати графіку та орфографію іноземної мови при виконанні писемних завдань, які направлені для оволодіння читанням та усною мовою, або вміти письмово висловлювати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідно накопичення мовних засобів, які забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, який дозволяє перейти на нову якісну ступінь їх розвитку в майбутньому.

Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як проходить навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на подальших етапах. Англійський методист Г. Пальмер, який надавав дуже великого значення початку вивчення іноземної мови, писав: «Take care of the first two stages and the take care of itself».

Крім того, тільки на початковому етапі реалізується методична система, яка закладена в основу навчання іноземної мови, що з перших кроків дозволяє вчителю увійти цю систему і виконувати навчальний процес згідно з її основними положеннями.

Як відомо, створення початкового етапу може бути різним в відношенні мовного матеріалу, його об’єму, організації; послідовності в формуванні та розвитку усного та письмового мовлення; урахування умов, в яких проходить виховний процес; розкриття потенціальних можливостей самого предмету у вирішенні виховних, освітніх та розвиваючих задач, які поставленні перед школою.

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР

Ігри можливо поділити на два розділи.

Перший розділ включає в себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні ігри, сприяючи формуванню мовних навичок. Звідси його назва «Підготовчі ігри». Цей розділ відкривають граматичні ігри, які по об’єму займають більш ніж третю частину посібника, оскільки оволодіння граматичним матеріалом насамперед створює можливість для переходу до активного мовлення учнів. Відомо, що тренування учнів в використанні граматичної структури, яка потребує багаторазового їх мовного повторення, втомлює дітей своєю одноманітністю, витраченні зусилля не приносять швидкого задоволення. Ігри допоможуть зробити нудну роботу більш цікавою. За граматичними іграми йдуть лексичні ігри, які логічно продовжують «будувати» фундамент мови. Фонетичні ігри, використовуються для корекції вимови на етапі формування мовних навиків та умінь. Та, нарешті, формуванню та розвитку мовних та вимовних навиків в якомусь сенсі сприяють орфографічні ігри, основна ціль яких – засвоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор першого розділу можуть бути використаними в якості тренувальних вправ на етапі як первинного, так і подальшого закріплення.

Другий розділ називається «Творчі ігри». Мета цих ігор – сприяти подальшому розвитку мовних навиків та вмінь. Можливість проявити самостійність у вирішенні мовно-мислячих задач, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навиків – характерні якості мовного вміння – можуть, як нам уявляється, бути проявленні в аудіюванні та мовних іграх. Ігри другого розділу тренують в учнів творчі вміння. З усього цього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

3. Гра – перша ступінь діяльності дитини, споконвічна школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва, що змінюють свої цілі в міру дорослішання.

4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Багато дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції й узагальнення довільного запам’ятовування і т.д.

2.1 Фонетичні ігри

1. Чую – не чую . Ціль:формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: учні діляться на команди. Викладачі говорять слова. Якщо викладач говорить слово, в якому є довгий голосний … або …, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки … або …, всі учні піднімають обидві руки. Викладач записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.

2. Широкі та вузькі голосні. Ціль:формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає слова. Учні піднімають руку, якщо звук вимовляється широко. Якщо голосний вимовляється вузько, руку піднімати не можна. Перемагає команда, яка робить мінімальну кількість помилок.

3. Правильно – неправильно . Ціль: формування правильного, чутливого до викривленням фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає окремі слова або слова в реченнях, фразах. Учні піднімають руку при читанні виділеного ним звука в звукосполучення.

Далі викладач просить кожного учня в обох командах прочитати деякі звукосполучення, слова, фрази, та речення. При правильному читанні звуку учні піднімають руку з зеленою карткою (прапором), при неправильному – руку з червоною карткою (прапорцем). Перемагає команда, яка після підрахування кількості балів найбільш правильно порахує кількість помилок.

4. Яке слово лунає? Ціль:формування навичок встановлення адекватних звукобуквених співвідношень.

Хід роботи:учням пропонується набір із 10–20 слів. Викладач починає читати з визначеною швидкістю слова в вільній послідовності. Учні повинні зробити наступне:

Варіант 1. Знайти в списку слова вимовлені викладачем і поставити поряд з кожним з них порядковий номер по мірі їх вимовляння викладачем.

Варіант 2. Відмітити в списку тільки ті слова, які були сказані викладачем.

Варіант 3. Записати на слух слова, яких нема в списку, і намагатися знайти їх в словнику, і, якщо вони не відомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були допущенні орфографічні помилки при їх написанні.

Перемагає той, хто найбільш якісно виконає завдання.

5. Хто швидше? Ціль: формування та поліпшення навиків становлення звукобуквених співвідношень та значень слів на слух.