Курсовая работа: Навчальні видання

2. Загальна типологічна характеристика навчальних видань

Видання – твір, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Видавнича продукція – сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями) (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Трактування терміну „навчальне видання” у деяких джерелах.

Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Навчальне видання – видання, що містить систематизовані вадомості наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані для учнів різного віку

Навчальні видання – це особливий вид видання, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому колу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним навчальним предметом.

Навчальне видання – це видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, погоджені з відповідними навчальними програмами (орієнтація на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна відповідати ступеню навчання.

ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни й визначення» трактує навчальне видання як «видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручної для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку».

Отже, виходячи з цього, можна позначити, що головною метою для навчальних видань є систематичне донесення до читачів нових для них знань. Частіше ця нова інформація має науковий характер.

Випуск навчальної літератури поставлен у нашій країні на наукову основу, він здійснюється на базі перспективного планування всіх видів і форм навчання.

Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування. [7]

Підготовка навчальних видань – особлива область редакційно видавничої діяльності. Справа в тому, що процес створення навчальної літератури відрізняється від створення добутків будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити із двох положень.

1. Навчальне видання - один з основних засобів навчання і є елементом навчального процесу.

2. Навчальне видання відбиває певну область знання або сферу діяльності.

Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Так, перше положення припускає, що зміст навчальної літератури повинен передбачати педагогічний вплив на того, кого навчають. Друге положення говорить про те, що інформація, що характеризує предмет змісту навчальної літератури, спеціально відбирається й обробляється стосовно до завдань того або іншого виду видання. Причому враховуються не тільки особливості діяльності або знання, але й завдання формування інформаційної культури того, кого навчають.

Педагогічні підстави навчального видання реалізуються в досягненні виховних цілей, у забезпеченні формування особистості.

Інформаційна культура випускника забезпечує знання, навички, уміння, необхідні для участі в професійній діяльності й подальшому росту фахівця.

Саме підпорядкованість завданням навчання й утворення диктує необхідність при підготовці навчальних видань опиратися на досягнення педагогіки, ураховувати основні характеристики навчального процесу.

Що ж стосується змісту предмета, то воно визначається державними освітніми стандартами, які включають вимоги до знань й умінь випускників шкіл, коледжів, різних професійних училищ, вузів, а також необхідний мінімум і структуру цих знань й умінь.

Навчальні видання беруть участь у формуванні інформаційної культури особистості, системи етичних норм й естетичних поглядів суб'єкта.

Під інформаційною культурою особистості розуміють певним чином ранжировані знання й подання суб'єкта, необхідні йому в практичній діяльності. Зміст інформаційної культури формується в процесі оволодіння людиною певною інформацією, що стає основою, базою дій і поводження людини.

На кожному етапі навчання створюється певний запас знань, формується певний рівень інформаційної культури особистості, що дозволяє суб'єктові брати участь у практичній діяльності й продовжувати свій розвиток далі.

Поняття інформаційної культури особистості включає характеристику якості знань суб'єкта й вимог до них. З огляду на ці властивості інформації, які на різних етапах навчання повинна опанувати людина, можна розкрити вимоги до предметної області навчальних видань.

Аналіз змісту використаних у навчальному процесі книг нерідко показує, що при їхній підготовці були використані різні методичні принципи, які, безумовно, знижують ефективність самостійної роботи з підручником. Буга виділяє наступні недоліки сучасних навчальних видань:

· відсутність необхідних міждисциплінарних зв'язків у викладі навчального матеріалу;

· слабка наступність матеріалу в книгах по різних навчальних дисциплінах;

· украй слабко розроблений довідковий апарат навчальної книги;

· недостатня забезпеченість безперервності окремих видів підготовки (математичної, економічної й ін.);

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--