Курсовая работа: Непрямі податки підприємства

Розділ 1.Теоретичні основи непрямого оподаткування підриємств.

1.1 Податок «мито» та особливості його сплати

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей пода­ток виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та екс­порту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочен­ня або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практи­ка свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здій­снюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку ре­альними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито спла­чує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввіз­ного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбува­ється відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

На фінансову діяльність імпортерів — суб 'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об 'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщу­ється через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за кур­сом Національного банку надень подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

— у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються че­рез митний кордон;

— у грошовому вимірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Стосовно стягнення мита діє розгалужена система пільг — від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-поста­чальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні това­ри) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико­нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнюва­ти з митним податком.

1.2 Сплата акцизного збору

Акцизний збір є одним з найстаріших податків чинної податкової системи України. Термін "акциз" походить від латинського слова "accidere" – обрізати, накладати, встановлювати.

Акцизний збір відноситься до непрямих податків і виступає податком на споживання. Велика увага, яка приділяється розвитку та використанню механізму акцизу, пов’язана із зручністю його для держави та певною непомітністю для споживачів. В цих умовах саме акциз виступає основним різновидом непрямих податків, при якому об’єктом оподаткування є вартість товарів, які мають специфічну особливість (тютюнові вироби, алкогольні напої тощо). В більшості країн саме тому формувалися акцизні групи, куди держава включала специфічні різновиди товарів або товарів, які пов’язані із споживанням заможними верствами населення.

Платник акцизного збору визначається статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". Ця стаття передбачає аналіз декількох категорій платників акцизного збору.

І. Перша категорія пов’язана із визначенням платників акцизного збору, які виробляють на території України товари, що відносяться законодавцем до підакцизних. Ця група платників включає до себе досить широкий спектр осіб, але, мабуть, в цьому випадку мова і йдеться саме про акцизний податок.

При цьому платників, які відносяться до цієї категорії, необхідно розподілити ще на дві підгрупи:

1) Першу підгрупу будуть складати суб’єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення та інші відокремлювані підрозділи - виробники підакцизних товарів та послуг на митній території України. Сюди ж треба віднести подібних виробників, що виробляють підакцизні товари та послуги із давальницької сировини.

2) Друга підгрупа платників, яка входить до першої категорії, включає до себе нерезидентів України, що здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України. Така диференціація першої категорії платників податків, на наш погляд, вкрай необхідна, тому що розмежування між цими підгрупами виробників підакцизних товарів базується на неоднакових податкових режимах. Якщо перша підгрупа платників діє на території Україні відповідно до загального податкового навантаження, до загальних та вичерпних норм національного податкового законодавства, то податковий режим другої підгрупи виробників підакцизних товарів та послуг деталізується статусом їх як нерезидентів і, відповідно до цього, цілою низкою міжнародних угод щодо оподаткування.

ІІ. Друга категорія платників акцизного збору охоплює осіб, що імпортують на митну територію України підакцизні товари.

Розвиток українського законодавства призвів до більш зручного підходу при закріпленні об’єкта оподаткування в ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". В цьому законодавчому акті зроблена спроба встановити зв’язок між статтею, що закріплює категорію платників акцизного збору, та об’єктів оподаткування і, відповідно до цього, виділено 3 різновиди об’єкта оподаткування акцизним збором

Треба підкреслити, що при визначенні об’єкта оподаткування у випадку використання в якості давальницької сировини підакцизних товарів, за які вже було виплачено акцизний збір, сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за готові товари, зменшується на суму раніше виплаченого акцизного збору. Здійснюється це тому, що при реалізації підакцизних товарів і продукції, виготовлених із давальницької сировини, вартість їх визначається ринковими цінами, що склалися на такі або аналогічні товари і продукцію в даному регіоні за звітний період.

При цьому оподатковуваний оборот, який і виступає, фактично, об’єктом, нараховується, виходячи з рівня фіксованих і регульованих цін або усереднених вільних цін і тарифів по підприємствам. Вони, в цьому випадку, включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари. Стосується це обміну на території України підакцизних товарів власного виробництва, при їх передачі безкоштовно або з частковою оплатою, а також реалізації на умовах комісії (консигнації).

При характеристиці об’єкта оподаткування, деталізації обороту від реалізації підакцизних товарів, на наш погляд, необхідно розмежувати 2 групи товарів, які передбачають різні правові наслідки щодо виконання податкового обов’язку:

товари, що підлягають позначенню марками акцизного збору;

товари, що не підлягають позначенню марками акцизного збору.

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він вклю­чається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диферен­ційованими за окремими групами товарів ставками.

Акцизний збір був уведений на Україні в 1992 р. Його запровадження переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--