Курсовая работа: Нормування оборотних засобів

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів;

- готова продукція на складі підприємства;

- засоби в касі на збереженні.

Виробничими запасами називаються матеріальні ресурси, що знаходяться на підприємстві, але не вступили у виробничий процес.

Потреба в запасах матеріальних ресурсів обумовлена суспільним поділом праці і виробництва, тобто розривом у часі й у просторі між виробництвом і споживанням більшості видів промислової продукції.

Сумарний норматив оборотних засобів у виробничих запасах, що відносяться до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на норму запасу в днях:

Шляхом нормування визначається мінімальний розмір обороти фондів, що необхідний для забезпечення безперервного нормального функціонування виробництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування оборотних засобів:

1. Аналітичний, що ґрунтується на докладному аналізі наявних оборотних фондів підприємства з подальшим коригуванням фактичних запасів залежно від умов виробництва і вилученням з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний, що полягає в уточненні фактичних запасів і товарно-матеріальних цінностей на величину коефіцієнта, змін ум виробництва, що розраховується на основі динаміки розвитку підприємства впродовж кількох попередніх років.

3. Прямого розрахунку, що ґрунтується на розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах, незавершеному виробництву, витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Цей метод є найпоширенішим, оскільки він дає змогу точніше пронормувати оборотні засоби підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім того, за допомогою цього методу можна проаналізувати, яку із складових частин пронормовано оптимально, а яку — не оптимально і через що.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

2. Методика нормування оборотних засобів на підприємстві

2.1 Нормування матеріальних запасів

Норматив оборотних засобів — це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах:

Виробничий запас = поточний запас + страховий запас + технологічний запас + транспортний запас.

,(2.1)

Q_р - річний обсяг виробництва, шт.;

Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн;

q_н - норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг/вироб;

Ц - ціна матеріалу, грн.

Т_п - проміжок між 2 постачаннями, дн.;

Т_страх – страховий запас, дн.;

Поточний запас досягає максимальної величини в момент постачання даного матеріалу, потім він поступово скорочується і до моменту наступної постачання стає рівним нулю. Тому при розрахунку оборотних засобів по поточному запасі приймається не вся його величина, а тільки половина.

У залежності від призначення запасу і необхідності підготовки матеріальних ресурсів до використання у виробництві, розрізняють транспортний, підготовчий, поточний, страховий (чи гарантійний) і технологічний запас.

Транспортний запас створюється на підприємствах на ті постачання, по яких виникає розрив між термінами надходження платіжних документів і матеріалів. У цілому по промисловості він повинний складати 1—2 дні.

Підготовчий запас складається з часу, необхідного для приймання, складування і лабораторного аналізу якості матеріалів, що надійшли. Визначається шляхом розрахунків чи за фактичним часом за звітний період, скоректований на умови, що змінюються, (механізація вантажно-розвантажувальних робіт, удосконалювання методів контролю й ін.).

Поточний запас — основний вид запасу, що необхідний для безперебійного забезпечення виробництва в період між двома черговими постачаннями.