Курсовая работа: Облік витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості
Позамовний метод управлінського обліку можна застосовувати в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, а також дослідно-експериментальних виробництвах і на ремонтних роботах.
Єство позамовного методу полягає в тому, що облік витрат і калькуляція собівартості продукції здійснюється по замовленнях на виготовлення одного виробу або невеликої партії однакових виробів. Основи позамовного методу можна побачити на прикладі ЧП "Газель".
Прямі витрати враховуються в розрізі цехів і замовлень на підставі первинних документів. Первинна документація по обліку таких витрат оформляється на кожне замовлення окремо. Непрямі витрати включаються в собівартість замовлень шляхом розподілу пропорційно прийнятої на підприємстві базі розподілу.
Таблиця 2.1. Основи позамовного методу обліку ПП "Газель"
№ оп | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | Сума, гри. | |
Дт | Кт | |||
1 | Відпущено у виробництво матеріали для виконання замовлення | 23 | 201 | 18340 |
2 |
Відпущено матеріали на загальновиробничі потреби |
91 |
201 |
750 |
3 |
Нараховано заробітну плату та проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати: - робітників за виготовлення замовлення - майстрів цеху | 23 91 | 66,65 66, 65 | 11040 |
4 | Віднесено на замовлення суму загальновиробничих витрат | 23 | 91 | 5583 |
5 |
Передано на склад готову продукцію замовлення | 26 | 23 | 71584,35 |
6 |
Списано собівартість реалізованої продукції | 90 | 26 | 71584,35 |
7 | Нараховано орендну плату | 91 | 685 | 2500 |
8 | Відображено суму загальновиробничих витрат, що не були включені до собівартості замовлення | 90 | 91 | 500 |
При методі управлінського обліку витрат за повною собівартістю в собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їх розподілу на постійні і змінні, прямі і непрямі. Витрати, які неможливо безпосередньо віднести на продукцію, розподіляють спочатку по центрах відповідальності, де вони виникли, а потім переносять на собівартість продукції пропорційно вибраній базі.
Проте метод обліку за повною собівартістю не враховує однієї важливої обставини: собівартість одиниці виробу змінюється при зміні об'єму випуску продукції. Якщо підприємство розширює виробництво і продаж, то собівартість одиниці продукції знижується, якщо ж підприємство скорочує об'єм випуску - собівартість росте.
В сучасних умовах господарювання перевага необхідна віддати методу управлінського обліку витрат за скороченою (цеховий) собівартістю, відповідно до якого на продукцію списують не всі витрати підприємства, а тільки їх частина - змінні витрати (цехову собівартість).
Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інші види виробу. Непрямі витрати є накладними по відношенню до виробу.
Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:
· собівартість калькулюється тільки на основі прямих змінних виробничих витрат; решта витрат - постійних виробничих і невиробничих покривається за рахунок загального доходу фірми;
· управлінський і фінансовий облік інтегровані;
· в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід.
Виробнича собівартість виготовленої і реалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, що знаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організації виробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основному є прямими, тому легко піддаються нормуванню на одиницю продукції, що випускається.
За змінними витратами оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок і кінець звітного періоду, а також незавершене виробництво. Постійні витрати не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом і тому не включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
На підприємстві, при використанні системи директ-костинг, розраховується маржинальний дохід як по виробах, так і по підприємству в цілому. Він дозволяє краще обліковувати вироби з високою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск.
Застосування стандарт-косту. Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадженім норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат,
Таблиця 2.2. Звіт про прибутки та збитки складений за допомогою системи директ-костинг на ПП "Газель" пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.
№ | Показник | Сума, грн. |
1 | 2 | 3 |
1 | Дохід від реалізації | 85000 |
2 | Змінні виробничі витрати | 39880 |
3 | Виробничий маржинальний дохід (1-2) | 45120 |
4 | Невиробничі змінні витрати | 34000 |
5 |
Маржинальний дохід в цілому по підприємству (3 - 4) | 11120 |
6 | Постійні витрати | 5342 |
7 | Чистий прибуток (5 - 6) | 5778 |
До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.
В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:
· основні матеріали