Курсовая работа: Організація діяльності юридичної служби по захисту інтересів митних органів у випадку порушення договірних зобов’язань

Юридичною особливістю в даному разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення, обов'язково має відповідати цьому замовленню. В теорії такі договори визначаються як плановані. Але не всі господарські договори укладаються на підставі державного контракту чи державного замовлення. Отже ця ознака господарського договору не є абсолютною. Зміст господарських договорів, які укладаються без державного контракту чи державного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридичне вираженій згоді сторін. В теорії такі договори називаються регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторонами.

Третьою особливістю укладання господарських договорів є те, що законодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких договорів та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види господарських договорів.

Отже, господарський договір — це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов'язання. Господарське зобов'язання — це врегульоване правом господарське відношення, в силу якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій — передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплати грошей, зустрічних послуг і т.ін.).[2] Категорія господарського зобов'язання водночас є і загальною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського договору. Загальною вона є тому, що господарські зобов'язання виникають з ряду підстав, а саме: із державного контракту чи державного замовлення; з іншого акта органу управління; із господарського договору, укладеного на підставі держконтракту, держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Таким чином, з одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов'язань. В цьому розумінні категорія господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, засновані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору — це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав і обов'язків, що виникають саме з даного договору. Тобто категорія господарського договору є узагальненою щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір — це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

1.3 Функції господарського договору

Господарський договір, як і будь-який інший, виконує в економіці ряд функцій. Функції господарського договору — це передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні господарські відносини. Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні, тобто господарсько-договірні, функції. Загальними функціями договору є:

— ініціативна (договір як акт прояву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

— програмно-координаційна (договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);

— інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках — юрисдикційним органам, третім особам);

— гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);

— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

Специфічними, властивими господарському договору є такі функції:— правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету. Цю функцію виконує такий особливий господарський договір, як державний контракт;

— правового засобу реалізації державних замовлень. Державні замовлення — це обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва. У формі держзамовлень планується: виробництво дефіцитної продукції; заходи щодо розвитку пріоритетних галузей народного господарства; виконання міждержавних економічних угод; експортно-імпортна діяльність; вирішення соціальних проблем тощо. Державне замовлення реалізується шляхом укладання господарських договорів між його виконавцями і споживачами продукції, послуг, замовниками робіт. Інакше кажучи, господарський договір у цьому разі є функціональним правовим засобом реалізації державного замовлення;

— правового інструмента (засобу) децентралізованого планування господарської діяльності. Ця функція полягає в тому, що:

— юридичними актами планування діяльності підприємств б їх плани: виробничого і соціального розвитку (затверджуються як локальні правові акти) Плани на перспективу розробляються підприємствами, виходячи і попиту на продукцію, роботи, послуги

— попит визначається двома правовими формами державним замовленням та господарськими договорами, які підприємства укладають із споживачами та поставщиками матеріально-технічних ресурсів.[3]

????? ?????, ??????? ????? ????????????? ????????? ? ????'??????? ??????????? ??????????? ??? ????????? ?????? ???????????, ???????, ???????????. ? ??????? ?????? ??????? ?????? ?????? ??? ??????? ??? 14.02.06 ? 112 ???? ???????????? ????????? ??? ???????? ?????? ???????????? ???????, ???????, ??????????????? ?????? ????????, ???????????? ???????????? ???????? ?????????:? ?????? ??????? ?????? ???????? ????????????? ????????? (??????????), ?? ??????????? ?????? ???????, ????? ?????? ? ?? ????????? ?? ???????? ?? ?? ??????????.? ?????????????? ??????????? ? ????? ??????? ??????. ???????????? ? ????????????? ?????????????? ??????? ???????? ??????? ?????? ? ??????? ?? ????? ??????? ??? ??? ???????? ???????? ?????? ? ??????.? ??????????? ?????????? ? ???????? ???????? ?????????, ??????? ? ??????? ?????, ???????? ????????? ?? ????????? ????????? (??????????). ?? ?????????? ??????? ???????? ??????????? ??????? ?????? ?????????? ???? ????????????? ????????? ???????????? ????????? ?? ????????????? ?????????? ??????? ??????.

ІІ. Договірна діяльність митних органів

Усі господарські зв'язки митниці з юридичними та фізичними особами, незалежно від форм власності, будуються на договірній основі.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підписання договору свідчить про волевиявлення сторін, у зв'язку з яким у цих сторін виникають відповідні права, обов'язки, відповідальність.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ним може бути встановлено, що окремі умови договору визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Договір (додаткова угода) укладається на кожний фінансовий рік.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладання договору. Формування цін при укладенні договорів здійснюється виключно в національній валюті. Ціна в договорі зазначається у гривнях. У випадках, установлених законом, при необхідності визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Кожну сторінку договору та додатків до нього візує начальник структурного підрозділу, який за своїми функціональними обов'язками забезпечує виконання договору, головний бухгалтер та юрист.

Після підписання договору обома сторонами, примірник договору митниці, що має декілька сторінок та додатки до нього, прошивається із зазначенням кількості сторінок, засвідчується підписом юридичного відділу та печаткою загального відділу.

Договір як документ є найважливішим доказом у господарському суді у випадках виникнення спору.

У договорі обов'язково зазначається:

- найменування договору, місце укладання договору;

- предмет договору;

- права та обов'язки сторін, якість, умови виконання, засоби забезпечення зобов'язань;