Курсовая работа: Організація фінансового контролю шляхи його підвищення

- регулярність;

- об’єктивність;

- законність;

- розмежування функцій та повноважень між різноманітними органами фінансового контролю;

- підзвітність органів фінансового контролю створюючим їх органам влади чи власникам;

- гласність;

- всеохоплюючий характер;

Незалежність фінансового контролю гарантується конституцією та відповідними законами. В межах їх компетенції органам фінансового контролю повинні бути підконтрольними усі органи влади, починаючи з парламенту, уряду та адміністрації президента. Незалежність забезпечується також тим, що контрольний орган комплектується на досить тривалий термін таким чином, що підконтрольні об’єкти не можуть впливати на його склад, а ті, хто доручили проведення перевірки - на її можливі результати. Контрольний орган отримує із державного бюджету необхідні та достатні для виконання покладених на нього задач, та самостійно використовує виділені йому кошти.

Превентність фінансового контролю виражається в тому, що він носить попереджувальний характер стосовно можливого майбутнього фінансового злочину або зловживання фінансовими ресурсами як підприємства, так і держави в цілому. Законодавчо встановлених норм та правил не достатньо для запобігання фінансових злочинів, а отже виконавчу частину вищевказаного виконує фінансовий контроль, керуючись цими ж законами.

Що стосується об’єктивності, то її принцип припускає, що фінансовий контроль будується строго на фактичній та документальній основі, має справу зі звітними даними про фінансову діяльність об’єкту контролю, які складені та затверджені у встановленому порядку, оцінює їх всесторонньо та безпристрасно. Важливою умовою об’єктивності виступає принцип двох підписів під документом про результати перевірки - перевіряючої та перевіряємої сторони.

Законність, як принцип фінансового контролю означає, що склад контролю визначається на основі конституції країни, законодавчих та інших документів, на основі яких здійснюється правове регулювання фінансових, грошових, валютних, кредитних відносин, банківської діяльності. В свою чергу, повноваження контрольних органів також встановлюються законодавством. Ці органи не можуть самостійно перевищувати чи обмежувати свої повноваження.

Оскільки функції фінансового контролю виконують зазвичай декілька органів, важливо, щоб вони в своїй діяльності не дублювали одне одного та не загружали перевірками одні і ті ж самі об’єкти. Для цього органи фінансового контролю координують свої дії у встановленому порядку чи по взаємній згоді.

Говорячи про підзвітність, потрібно мати на увазі, що державна влада, як правило, поділяється на законодавчу та виконавчу. Таким чином в кожній із гілок влади можуть бути створені свої органи фінансового контролю, чим і визначається їхня підзвітність. Ті, хто обслуговує інтереси власників, звітують перед власниками.

Принцип гласності передбачає, що результати фінансового контролю, особливо в частині використання державних коштів, повинні бути загальнодоступними, публікуватись у відкритому друці. У відношенні приватних коштів, які охороняються комерційною таємницею, застосовується публічне підтвердження законності їх виникнення та використання, якщо таке підтвердження отримане перевіркою, а також яке публікується в засобах масової інформації.

Що стосується видів фінансового контролю, то на практиці та в теорії розрізняють зовнішній та внутрішній контроль залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта контролю. Зовнішнім називають контроль, який здійснюють спеціальні, вищестоячі по відношенню до перевіряємого об’єкта чи незалежні від нього органи фінансового контролю. Під внутрішнім контролем розуміють контроль в межах однієї організації чи галузі, відомства силами їх структурних підрозділів та штатних співробітників.

1.2 Види, форми і методи фінансового контролю

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, і характеру контрольної діяльності розрізняють такі види фінансового контролю:

- державний (загальнодержавний, муніципальний);

- відомчий (внутрішньо корпоративний);

- внутрішньогосподарський;

- громадський;

- аудиторський(незалежний).

Державний фінансовий контроль організовується в масштабі та на рівні усієї держави та в кожному суб’єкті цієї держави. Для цього створюються органи державного фінансового контролю чи окремі органи влади наділяються функціями фінансового контролю. Фінансовий контроль організують і органи місцевого самоврядування. Тобто основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб’єкта незалежно від його відомчої незалежності і підпорядкування.

Державний фінансовий контроль здійснюється для того, щоб забезпечити проведення в країні єдиної фінансової, кредитної та грошової політики, захист фінансових інтересів держави та її громадян.

Він представляє собою контроль:

- за виникненням та використанням усіх державних коштів, незалежно від того, в якій формі вони існують - бюджетній чи іншій;

- за діяльністю органів виконавчої влади, на які покладено практичне проведення фінансової, бюджетної, кредитної, грошової, податкової та валютної політики;

- законності залучення та використання засобів юридичних та фізичних осіб кредитними установами та іншими організаціями, котрим законодавчо таке право надано.

В цих цілях перевіряються своєчасність та повнота виникнення державних коштів, їх схоронність, ефективність та цільове використання, фінансові результати використання державного майна, правильність та ефективність використання кредитних ресурсів, які представлені державою чи під гарантії держави.