Курсовая работа: Організаційні процедури аудиту довгострокових кредитів банків (на прикладі ТзОВ "Західно-Українська енергетична компанія")

Аудит фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться в три етапи.

На першому етапі приймається рішення про доцільність аудиту фінансової звітності і перевіряється її готовність до читання. Задачу про доцільність аудиту дозволяє вирішити ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Стандартний аудиторський висновок являє собою уніфікований коротко викладений документ, що містить позитивну оцінку аудиторської фірми про вірогідність представленої і звіті інформації і її відповідності діючим нормативним документам. У цьому випадку проведення аудиту доцільно і можливо, тому що звітність у всіх істотних аспектах об’єктивно відбиває фінансово-господарську діяльність підприємства.

Нестандартний аудиторський висновок складається в тих випадках, коли аудиторська фірма не може скласти стандартний аудиторський висновок у силу ряду причин, а саме: деякі помилки в бухгалтерській звітності фірми, різні невизначеності фінансового і організаційного характеру і т. п. У цьому випадку цінність аналітичних висновків складених по даній звітності знижується.

Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер і зв’язана з візуальною перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів і підписів на них, а також найпростішою рахунковою перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу.

Мета другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді і врахувати при аудиті фактори, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому положенні організації і які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.

Третій етап є основним в аудиті господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану суб’єкта господарювання. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аудиту фінансово-господарської діяльності може змінюватися в залежності від поставлених цілей.

На початку, аудиту доцільно охарактеризувати фінансово-господарську діяльність підприємства, указати галузеву приналежність ті інші відмінні ознаки.

1.3 Законодавчо-нормативне регулювання обліку та аудиту довгострокових кредитів банків і аналізу фінансового стану підприємства

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Власники, і насамперед колективні власники – акціонери, пайовики та кредитори позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі численні операції підприємства, часто дуже складні, правильно відображені в звітності і законі, бо не мають ні доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в галузі економіки й оподаткування.

Що ж таке фінансова звітність підприємства, чим регламентовано порядок її складання, з чого вона складається і на що слід звернути увагу при її перевірці?

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Порядок складання фінансової звітності регламентують такі документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV.

2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

3. Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність, затверджений наказом Мінфіну України від 24.02.2000 р №37.

4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Статтею 11 названого Закону фінансова звітність повинна включати:

1. Баланс.

2. Звіт про фінансові результати.

3. Звіт про рух грошових коштів.

4. Звіт про власний капітал.

5. Примітки до звітів.

Нормативні документи, що використовуються при аудиті довгострокових кредитів: Закони України: „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”; П(С)БО 11 "Зобов'язання"; Положення про склад витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку; План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція про його застосування; Інструкція про порядок заповнення річної фінансової звітності та інші.

Відповідно до П(С)БО №11, зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на: довгострокові та короткострокові кредити банків. В курсовій роботі буде розглянуто довгострокові кредити банків, які є сумою заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням. Об’єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування.

При виникненні заборгованості необхідно оформити наступні документи: виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо. При погашенні заборгованості: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.

Всі довгострокові зобов’язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи: