Курсовая работа: Основні напрями і порядок здійснення аналізу необоротних активів підприємства. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві

Під основним капіталом (необоротними активами) підприємства розуміють сукупність усього майна, яке належить даному суб'єкту господарювання, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать:

– нематеріальні активи;

– незавершене будівництво;

– основні засоби;

– довгострокові фінансові інвестиції;

– довгострокова дебіторська заборгованість;

– відстрочені податкові активи;

– інші необоротні активи.

Частиною майна підприємства є нематеріальні активи, котрі являють собою вкладення грошових коштів підприємства в нематеріальні об'єкти, які використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності підприємства та приносять дохід.

Нематеріальні активи – ідентифікований немонетарный актив без фізичної субстанції, який є на балансі підприємства з метою використання у процесі виробництва або поставок товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

В узагальненому вигляді можна дати таку характеристику нематеріальних активів: це вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності та інших майнових прав. Зокрема, до нематеріальних активів відносять права на використання майна, користування земельними ділянками, природними ресурсами, права промислової власності, права інтелектуальної власності, ділова репутація (гудвіл), привілеї, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмне забезпечення, авторські права, товарні та фірмові знаки, організаційні витрати, торгові марки тощо.

Справедлива вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та заінтересованими сторонами.

До вартості нематеріальних активів входять купівельна ціна, витрати, пов'язані з їх придбанням та приведенням до стану готовності.

Вартість нематеріальних активів шляхом нарахування зносу переноситься на собівартість продукції.

Незавершене будівництво – це сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта основних засобів.

Основні засоби – це матеріальні активи, які задовольняють одночасно такі вимоги:

- є на балансі підприємства для використання у виробництві або поставках товарів та надання послуг, для здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

- будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду;

- функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу яку сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об'єкти, що належить до основних засобів.

До основних засобів належать засоби праці, які багаторазово використовуються протягом виробничого циклу, не змінюючи при цьому своєї натурально-речової форми. До основних засобів відносять засоби строком служби більше одного року та вартістю не менше 500 грн. Життєвий цикл основних засобів складається з таких етапів: надходження, участь у виробничому процесі, пересування в межах підприємства, ремонт, здавання в оренду, інвентаризація та вибуття.

Вартість основних засобів у міру їх зносу переноситься частинами на вартість продукції у вигляді амортизації основних засобів. Суми амортизації накопичуються в амортизаційному фонді.

Серед основних виробничих засобів розрізняють активну та пасивну їх частини. Перші безпосередньо впливають на продукт, визначають масштаби його виробництва та рівень продуктивності праці. До цієї частини основних виробничих засобів відносять машини та устаткування, інструмент.

До пасивної частини основних виробничих засобів належать ті з них, які створюють необхідні умови для процесу праці: будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.

Співвідношення між активною та пасивною частинами основних виробничих засобів визначається передусім специфікою виробничих та технологічних процесів, які відбуваються в даному суб'єкті, та рівнем технологічного оснащення суб'єкта господарювання.

Об'єкт основних засобів визнається як актив у випадку, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.

Кваліфікований актив – це актив, який обов'язково потребує істотного періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації.

Основні засоби можуть бути отримані обміном на подібні або неподібні активи.