Курсовая работа: Основні стереотипи Великобританії
План
Введення
1.Основні стереотипи: погляд з боку
1.1 Історичний аспект
1.2 Почуття національної самосвідомості
1.3 Великобританія очима іноземців
1.3.1 Типове уявлення
2. Вивчення сприйняття Об'єднаного Королівства за допомогою соціологічного опитування
3. Виявлення «сильних і слабких сторін»
3.1 Культура й мистецтво
3.2 Колорити національних традицій
3.2.1 Королівські традиції
3.2.2 Традиції парламенту
3.2.3 Національні забави (Полювання за «рудим смолоскипом»)
4. Відмінні риси британця
4.1 Щирий джентльмен
4.2 «Теорія відносності» або суб'єктивний погляд туриста
4.3 «Типовий» британський мільйонер
Висновок
Список літератури
Введення
Кожний народ має свої стійкі уявлення про інші народи. Коли говорять "типовий англієць" або "типовий німець", мають на увазі цілком певний характер. Як правило, культурні образи формуються літературою, кіно, розповідями тих, хто відвідував країну, і засобами масової інформації. Формування подібних стереотипів зв'язано також із тривалим історичним процесом спілкування: народів один з одним. Найчастіше образи інших країн неоднозначні, суперечливі й містять у собі й традиційні стереотипи, і сучасні уявлення.
Частина досліджень в області культурних стереотипів пов'язана з вивченням причин і механізмів їхнього формування в минулому. У цьому випадку вивчається історичний контекст взаємодії країн, літературні джерела, фольклор, релігійні й міфологічні уявлення. Інша частина досліджень зосереджена на з'ясуванні існуючого іміджу країни й подань про її жителів. Дослідження даного типу - це тривалий, складний, багатоступінчастий процес, що може містити в собі вивчення декількох аспектів. У результаті стає можливим визначити як "білі плями" у масовому: свідомості, позначити існуючі забобони, установки й емоційне відношення людей до країни і її жителів: сильні й слабкі сторони іміджу країни, так і зрозуміти механізми й канати формування думки про країну.
Особливо гостро дана проблема є в ситуації збільшення накрапувати, ділових контактів, коли відбувається прогрес в області технологій і комунікацій, ріст ринків, їхня глобалізація. Тому досить важливо не тільки вивчати механізми формування існуючих подань у минулому, а й відокремлювати традиційні стереотипи від сучасних подань, формувати стратегії ефективної комунікації. Саме тому ціль даній курсової роботи: - з'ясування того, яким образом жителі різних країн сприймають Великобританію, які установки існують стосовно різних, аспектам життя британського суспільства. Подібний тип досліджень дозволяє одержати інформацію, що є базою для обґрунтування необхідності ряду інформаційних і іміджних заходів, спрямованих як на поліпшення відносин між країнами в цілому, так і на підвищення ефективності комунікацій у всіх сферах людського спілкування.
великобританія національний соціологічний традиція
1. Основні стереотипи: погляд з боку
1.1 Історичний аспект
Найбільш сильними рисами іміджу З'єднаного Королівства є традиції, історія цієї країни. Вони викликають і позитивне, і негативне відношення до Великобританії, будучи одночасно й сильної, і слабкою її стороною.
Історично зложилося, що емігранти завжди здавалися деяким людям погрозою британським моральним, соціальним і культурним цінностям, чия присутність радикально змінить суспільство. Однак цей погляд зовсім випустить із уваги труднощів визначення британських норм у різні періоди історії Великобританії. Емігранти, звичайно, у певній мері змінили суспільство й відносини всередині нього, але Британські острови завжди були населені декількома різними культурами. Існує безліч розходжень між чотирма націями Англії, Уельсу, Шотландії й Ірландії, а також розмаїтість культур усередині цих країн. Таке різноманіття своїх, культур і присутність співтовариств емігрантів ставлять під питання значення визначення "типово британський".
"Типово британське" поводження приписується всьому населенню Британських островів з 1070 року, коли була, утворена Великобританія. З тих пор у це поняття вкладається стабільність і централізованість інституту керування без шкоди для сформованих національних традицій. Але історія Британських островів до початку XVIII століття являє собою не історію єдиної держави, а історію чотирьох зовсім різних країн і їхніх народів, які нерідко воювали один з одним.
Народи нинішнього З'єднаного Королівства зберегли важливі національні й культурні розходження. Політичні терміни, такі, як "британський" і "Британія" здаються досить штучними багатьом з них. Іноземці часто називають британців англійцями, і нерідко із працею розрізняють британські культури й не зауважують роздратування неанглійського населення, пов'язаного з таким обігом.
Шотландці, валлійці й північні ірландці в основному є нащадками кельтів, у той час як англійці - нащадками англосаксів. Критики зауважують, що багато жителів Великобританії не вважають себе "британцями", і вважають, що необхідно радикально переглянути цей термін у світлі мультинаціональної країни, що входить у Європейське Співтовариство.
Звичайно ж, за століття ці чотири нації якоюсь мірою перемішалися між собою, чому сприяли групи емігрантів, що прибувають досить нерівномірними хвилями. Були створені єдина політична, суспільна й державна системи, у результаті чого всі жителі островів стали відчувати себе єдиним народом. Однак британців часто плутають із англійцями, тому що, по-перше, англійці - самий численний з народів на території Великобританії, по-друге, об'єднання шотландців, ірландців відбулося саме під англійською короною, і, по-третє, тому що вся державна влада сконцентрована саме в Англії, точніше, її південно-східної частини.
Виходить, що панує націоналізм англійців, та й самі вони не бачать особливої різниці у визначенні себе британцями або англійцями. Представники ж інших народів завжди розмежовують свій народ і Великобританію загалом, як правило, не терплять панування й впливу англійців, уважають себе відмінними від них і воліють усвідомлювати себе саме шотландцями (ірландцями), а не британцями. [5, стор. 123]
1.2 Почуття національної самосвідомості
Почуття національної самосвідомості донедавна існувало тільки в культурному середовищі, а загальний британський уряд був визнаний всіма чотирма народами, за винятком невеликої кількості жителів Північної Ірландії. Однак в 70-х роках націоналізм перебрався в політику в Шотландії й в Уельсі. Заклики до незалежності цих двох країн від Англії привели до початку створення власного парламенту в Уельсі й передачі більших, повноважень і свободи дій шотландському парламенту.
Вимоги децентралізувати економіку усередині самої Англії відбивають її регіональні розрізняючи. Тому що самі англійці як нації досить різнорідні, їхні звичаї, акценти й поводження значно різняться. Жителі північної Англії, допустимо, уважають себе краще жителів півдня, і навпаки. Жителі різних графств і округів зберігають вірність своєму оточенню, що часто виражається в спорті, політику, змагання, культурних, заходах, і стилі життя.
В Уельсі теж присутні розходження між жителями промислового півдня й в основному сільської півночі, між заходом, жителі якого говорять валлійською, і англомовним сходом і південно-заходом.
І все-таки, більшість валлійців чітко виділяють себе як окрему нації, відмінну від англійців, Їх національна й культурна унікальність бере коріння в їхній історії, літературі, валлійської мові, на якому говорить 26% населення, спорті й національних фестивалях. Також вона відбивається в тісному зв'язку між індустріальним і сільським суспільствами й підкріплюється політичними, релігійними й суспільними розходженнями між двома народами. У наші дні валлійці борються проти витиснення їхньої культури й мови англійськими еквівалентами, протиставляючи унікальність свого народу політичної влади Лондона.
Аналогічним образом шотландці поєднуються, захищаючи свої нації й культуру, через історично сформовану ворожість до англійців. Шотландці шанують свої традиції, які відбиті в місцевих фестивалях і відрізняються від англійської законодавчої, релігійної й освітньої систем. Шотландці: незадоволені тим, що вся політична влада сконцентрована в Лондоні, що уряд не розвиває економіку в Шотландії (хоча в Шотландію вкладається більше бюджетних грошей, чим в Англію або Уельс). Більше 30% шотландців хочуть політичного відділення від Англії.
Однак вони розділені двома мовами, різними релігіями, забобонами й традиціями. Культурні розходження роз'єднують жителів долин і горців, а два самих великих міста - Единбург і Глазго - жорстоко суперничають між собою. [2, стор. 9].
У Північній Ірландії суспільні, політичні й економічні розходження між католиками й протестантами вже давно не новина, і зараз вони ще більш посилені географічними розходженнями. Значна кількість як католиків, так і протестантів невдоволено англійцями й вороже ставляться до уряду в Лондоні. Протестанти, хоча й не вважають себе англійцями, зволіли б залишитися у Великобританії, а католики думають себе ірландцям! і хочуть приєднатися до Ірландії. І ті, і інші зацікавлені в збереженні місцевої культури, музики й ірландської мови. [1, стор. 12-29]
1.3 Великобританія очима іноземців
1.3.1 Типове уявлення
Британці пишаються тим, що помітно відрізняються від будь-яких інших націй миру. Вони до цих нір дотримуються дивних звичаїв, таких, як лівосторонній рух або гра в крикет. Вони досить неохоче перейшли на десяткову систему мер, помінявши свої обожнені пінти на літри, а. дюйми на сантиметри. До 1971 року в них діяла дика недесятерична грошова система, відповідно до якої рахунок за обід міг виглядати як "чотири фунти шість шилінгів і сім з половиною пенсів". І хоча інша Європа вимірює відстань кілометрами, британці дотепер чіпляються за свої милі, хоча тепер вони купують тканини метрами, а не ярдами. Логіка - не найвидатніша риса британського характеру.
Між Великобританією й іншою Європою як і раніше існує певний психологічний бар'єр, анітрошки не знятий вступом Великобританії в Європейський Союз в1973 році. Ла-Манш, вузька смужка води між континентом і Британськими островами, зіграв вирішальну роль в історії Великобританії, діючи як рів, призначений захищати " острів-міцність" від загарбників і зберігати відмінну від інших націй ментальність. Багато британців хочуть залишити цей рів - протока Ла-Манш. Важко оцінити, як у довгостроковому періоді вплине на почуття захищеності (як політичної, так і економічної) рядового британця відкриття тунелю через протоку. Навіть сьогодні часто цитуємий старий газетний заголовок "Туман над протокою, континент ізольований" частково зберігає свою істинність. Але ця горда нації доброзичлива до туристів. Вона рада показати іншим те, що вважає одним із самих цивілізованих суспільств у світі.
Є частка істини й у поширеній думці, що британці - холоднокровний народ. Вищий прояв схвалення для них - "Непогано", тому вони можуть виглядати небагато пихатими й манірними. Вони не показують свої почуття, але все-таки це товариські люди, почуття гумору й любов до абсурдного який урівноважує їхня холодність. Вони мають дивну звичку жартувати над тим, що їх оточує, при цьому не показуючи неповаги. Їхнього жарту про релігію або королівську родину часто спантеличують іноземців. [3].
Великобританія - дуже густонаселена країна. На квадратну милю площі доводиться 940 жителів, що перевершує показники всіх країн Європи, крім Голландії. Але це також і земля неймовірної краси, що британці охороняють і підтримують. Скрізь можна побачити акуратні живоплоти, охайних квіткових клумб і газони, гладкі, як більярдні столи. Англійці люблять сади, але й не зневажають дикою природою. Вони люблять бродити по полях або шльопати в гумових чоботях по струмках і болотам, або спостерігати за птахами. Деякі дотепер полюють на лисиць (про що буде розказано нижче), інші запекло протестують проти цього жорстокого виду спорту.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--