Курсовая работа: Основні засади управління операційними системами

D – річна потреба в матеріалі;

C – ціна одиниці матеріалу, що купується;

Q – кількість матеріалу, яку необхідно замовити.

Рисунок – Алгоритм моделі економічного замовлення

Оптимальна кількість називається економічним розміром замовлення і розраховується за формулою:

(2.4)

де S – витрати на розміщення одного замовлення;

H – річні витрати зберігання.

Залежності між цими величинами графічно виглядають так (рис. 2.4.):

Рисунок 2.4 – Динаміка формування витрат моделі економічного замовлення

Ця модель проста в застосуванні, але вимагає дотримування багатьох умов:

· попит відомий і є постійним, про це свідчить постійний рівень запасу у кількості Q штук для кожного з трьох замовлень, зображених на рис. 2.5;

· поточний час, час між розміщенням замовлення і отриманням замовлення відомі і є постійними, про що свідчать однакові відрізки часу на горизонтальній осі рисунка 2.6;

· отримання замовлення негайне, тобто в одній партії і в один і той самий час;

· змінними є тільки витрати на переналагодження і зберігання.

Рисунок 2.5 – Зміна розміру запасу (Q ) у часі в моделі економічного замовлення

Точка повторного замовлення (R ) визначається як:

R = d_cp ∙ L , (2.5)

де d_cp – середня денна потреба в матеріалі (постійно);

L – час виконання замовлення (постійно);

2) модель виробничого замовлення. Розраховується в разі одночасного виготовлення виробів, що входять у запас, і використання цього запасу.

Приклад . При виконанні замовлення на алюмінієві віконні рами одна частина замовлення ще знаходиться на стадії виготовлення алюмінієвих заготівок, а інша – у процесі їх різання і монтажу, хоча все замовлення на них ще не виконане.

Існує формула для розрахунку кількості матеріалів за умов використання моделі виробничого замовлення:

(2.6)

де p – норма виробництва, що являє собою денну (тижневу) виробничу потужність процесу виготовлення данної продукції;

d – норма споживання, що являє собою незмінну денну (тижневу) потребу в готовій продукції.